Резервати великої панди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Резервати великої панди
Sichuan Giant Panda Sanctuaries
Scenic and Historic Interest Area
 *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Panda3.jpg
30°50′ пн. ш. 103°00′ сх. д. / 30.833° пн. ш. 103.000° сх. д. / 30.833; 103.000
Країна Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Тип Природний
Критерії x
Об'єкт № 1213
Регіон ЮНЕСКО Азія і Океанія
Історія реєстрації
Зареєстровано: 2006 (30 сесія)
Резервати великої панди (Китайська Народна Республіка)
Резервати великої панди
Резервати на карті Китаю

Координати: 30°49′59″ пн. ш. 103°00′00″ сх. д. / 30.833° пн. ш. 103.000° сх. д. / 30.833; 103.000

Резервати великої панди (кит. 四川大熊猫栖息地, піньінь: Sìchuān Dàxióngmāo Qīxīdì) — комплекс з 7 резерватів (заповідників) і 9 природних парків в китайській провінції Сичуань. Загальна площа становить 924 500 га, розташований в горах Цюнлай і Цзяцзінь. У резерватах мешкає більше 30% світової популяції рідкісної великої панди. У 2006 році включено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Найбільший резерват великих панд знаходиться в природному заповіднику Волун, що розташовано у 150 км від м. Ченду.

Опис[ред.ред. код]

Комплекс включає в себе заповідник Волун, гори Сигун'ян, гірський ланцюг Цзяцзінь, простягається на 12 повітів, 4 міста та області, зокрема Ченду, Нгава, Яань, Ганьцзи. Небезпеку для комплексу становить близькість до сейсмічнонебезпечних районів. Гори Данлін, Сяосінь Мін, Цюйлайшань і Міньшань в провінції Сичуань утворюють частину коридору, що простягнувся від східного краю плато Тибету до хребта Циньлін в провінції Шаньсі. Найвища точка сянає 6250 м (верхівка гори Сигун'ян), найнижча — 600 м (Дуцзян'янь).

Резервати вважаються найбільшими і цілісними, являють собою вцілілий фрагмент палеотропічних лісів третинної епохи (пермський, тріасовий та кам'яновугільний періоди). Ґрунти насичені вапняком і глиною. Окрім великої панди тут водиться мала панда, сніжний барс і димчастий леопард, манул, загалом — 542 види тварин, зокрема 109 видів ссавців, 32 — рептилій, 365 — птахів (вважається одним з найбільших центрів мешкання фазанів у Китаї), 14 — риб, 22 — земноводних, а також близько 1700 видів комах. Крім того, в регіоні виростає 5-6 тис. видів рослин (належать до 1000 родів), зокрема мохи (102 види), папороті (70 видів), голонасінні (24 видів) і покритонасінні (794 видів). Представлено 67 ендемічних рослин. Широко поширені листвянні, змішані, субтропічні, широколистянні, хвойні ліси, альпійські луки.

Загалом 53% території становлять ліси, 36% — трави і чагарники, які ростуть вище лінії дерев, 8% — суто сніговий або ґрунтовий покрив, 3% — землі, що використовуються для сільського господарства. В першу чергу є останнью великою областю, в якій збереглися бамбукові ліси. Оскільки бамбук становить основну частину раціону великої панди, то ці землі стали улюбленним місцем проживання великої панди.

Клімат на більшій частині території субтропічний, але через різницю у висоті присутні області з помірним або холодним кліматом. В центральній частині комплексу клімат гірський, тропічний, мусонний.

Перелік резерватів[ред.ред. код]

Перелік парків[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Територію, на якій розташовані резервати, свого часу було обрано як одну з 25 зон у світі, що відрізняються біологічною різноманітністю і потрапили під міжнародну охорону природи. Крім того, була визначена глобальною природоохоронною організацією як одна з 200 екологічних зон світу.

Початку вивчення природи на території сучасних резерватів і парків наприкінці 60-х років XIX ст. поклав французький католицький місіонер Арман Давид. Його справу пробовжив англійський науковець Ернест Генрі Вільсон.

Перший заповідник створено у 1963 році, пейзажний парк — 1982 році. Завершено формування комплексу у 2000 році. У 2004 році китайський уряд офіційно подав до ООН заявку на внесення резерватів великої панди у список об'єктів Всесвітньої спадщини. 12 липня 2006 року у Вільнюсі на 30-й сесії Комітету ЮНЕСКО резервати великої панди провінції Сичуань були внесені до списку Всесвітньої природної спадщини.

У результаті Сичуаньського землетрусу 2008 року, епіцентр якого знаходився зовсім поруч з територією комплексу, було завдано серйозної шкоди інфраструктурі і будівлям резерватів.

Джерела[ред.ред. код]