Національний парк Лушань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний парк Лушань
Lúshān
Scenic and Historic Interest Area
 [1]
Світова спадщина
29°34′21″ пн. ш. 115°58′24″ сх. д. / 29.57250000002778023° пн. ш. 115.97333333335778605° сх. д. / 29.57250000002778023; 115.97333333335778605
КраїнаКНР КНР
ТипКультурний
Критеріїii, iii, iv, vi
Об'єкт №778
РегіонАзія і Океанія
Зареєстровано:1996 (20 сесія)
Національний парк Лушань (Китайська Народна Республіка)
Національний парк Лушань
Лушань на карті Китаю

Мапа
CMNS: Національний парк Лушань у Вікісховищі

Національний парк Лушань (кит. 庐山, піньїнь: Lúshān) — національний геологічний парк в китайській провінції Цзянсі, є одною з найвідоміший гір Китаю. Має тривалу і поважну культурну історію, адже з Лушань пов'язана діяльність багатьох діячів даосизму та буддизму. Крім того, його часто відвідували відомі китайські поети і художники. Координати 29°34′21″ пн. ш. 115°58′24″ сх. д. / 29.57250° пн. ш. 115.97333° сх. д. / 29.57250; 115.97333Координати: 29°34′21″ пн. ш. 115°58′24″ сх. д. / 29.57250° пн. ш. 115.97333° сх. д. / 29.57250; 115.97333. У 1996 році включено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Лушань займає площу 302 км2. Цей гірський масив розташовано на південь від річки Янцзи (адміністративно це місто Лушань на півночі провінції Цзянсі). Розташовано близько від сейсмічнонебезпечних районів. У 2005 році у 30 км від Лушань стався землетрус 5,7 бали за шкалою Ріхтера.

З півдня він омивається озером Поянху. Гірські хребти навколо Лушань круті, а центральна частина досить пласка, такі гори називають горами з профільним ландшафтом. Водночас верхівкі мають овальну форму, 25 км завдовжки і 10 км завширшки. Головна вершина Даханьянфен досягає висоти 1474 м над рівнем моря. Загалом в цьому районі налічується більше 170 знаних гірських піків і вершин, таких, як «Шансофен», «Ханьполін», «Шуанцзяньфен». 190 днів на рік їх огортають тумани.

Розташовано у субтропічному поясі, тут часті мусонні опади. Середньорічна температура становить близько 11,6℃, найспекотнішим місяцем є липень, коли температура сягає 22.2 °C (найвищий показник зафіксовано у 32 °C у 1966 році). Тут доволі довга зима із середньою температурою близько 0 °C (найнижча у 16.8 °C зафіксована у 1970 році).

Між горами дзюрчать стрімкі струмки і спадає безліч водоспадів, найвідоміші серед них «Кайсянь», «Саньдецюань» (висота 155 м), «Шіменьцзянь». На висоті 400 м і нижче присутні червоні ґрунти, на висотах від 400 до 1200 м — жовтні, на висоті від 1200 м і вище — коричневі. Гірською рослинністю оховлено 76,6 % загальної території. Зелені гори, річки, озеро невіддільні одне від одного і складають величну панораму гір Лушань. Загалом тут у дикій природі представлено 1720 видів рослин з 210 родин.

Найвідомішими місцями є «П'ять старих піків», «Безсмертні печери», «Печерна академія Білого оленя», озеро Люлін (1040 м над рівнем моря), Ботанічний сад Лушань (у 300 га, присутньо 3400 видів рослин), Бамбуковий храм, Міст Гуаньїнь, «Сад персикової квітки».

Історія

[ред. | ред. код]

Відповідно до досліджень вчених розвиток масиву лушань розпочався близько 1 млрд років тому. Остаточно формування завершено бл. 10 тис. років тому. Тут розташовувалися четвертинні льодовики.

Перші легенди, пов'язані з Лушань відносять до часів династії Чжоу. Вперше ці гори згадуються в історичному літописі «Ши Цзі» під ім'ям Куанлу (匡庐), про що засвідчив історик Сима Цянь у 126 році до н. е..

Споконвіку гори Лушань відомі як гори небожителів. У давнину тут займалися чарами. З виникненням даосизму і поширенням буддизму саме тут даоси і ченці прославляли свою теорію і приймали своїх учнів.

Гори Лушань стали релігійної колискою феодального Китаю. Протягом 800 років, починаючи з династії Східна Цзінь і особливо в часи династії Північна Сун в Лушані було побудовано безліч храмів, буддиських пагод і монастирів. Відомий цзіньський майстер Хуейюань у 402 році спорудив в цих горах храм Дунліньси і відкрив свою школу «Цзінтуфамень» («Рай і шлях до буддизму»). Саме в цей час широко поширювалися ідеї китайського буддизму та ведення відлюдницького життя.

Також здавна Лушань відвідували відомі поети й вчені, зокрема Тао Юаньмін, Ван Січжи, Лі Бо, Бо Цзюй-і, Су Дунпо, Су Ши, Лу Ю, Чжоу Дуньї. Збережена нині вища школа «Байлудун» була місцем вчення танського вченого Лі Бо. Тут викладав неоконфуцианець Чжу Сі.

З 1885 року священики і торговці з Росії, Англії, США, Франції, Німеччини, Італії, Японії, загалом з 20 країн, китайські мілітаристи, сановні і важливі особи будували тут свої резиденції та дачі. Ці процеси особливо прискорились, починаючи з 1895 року. У 1930-1940-х роках тут розташовувалася літня резиденція президента Китайської Республіки Чан Кайши. У 1959, 1961 та 1970 роках в ціх місцях проходили партійні конференції Комуністичної партії Китаю під головуванням Мао Цзедуна.

Прощі в гори Лушань китайських і іноземних туристів швидко підняли на нову висоту парково-дачне місто на вершині гір Лушань. У цих горах мирно співіснують римська і грецька церква, споруди візантійської архітектури, яка з'єднала східне і західне мистецтво воєдино, японські будиночки та ісламські мечеті. Серед світових гірських курортів Лушань користується особливою славою.

У 1996 році Комітет світової спадщини ЮНЕСКО так оцінила світове значення гір Лушань: «Історична спадщина Лушань являє собою багатющу культурну панораму, яка своїм особливим способом злилася воєдино з природою, і яка, безсумнівно, тісно пов'язана з духом і культурним життям китайської нації».

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]