Печери Моґао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Печери Моґао
Зображення
Держава Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Адміністративна одиниця Ґаньсу
Каталожний код 35
Статус спадщини Major Historical and Cultural Site Protected at the National Leveld і Світова спадщина ЮНЕСКО
Критерій Світової спадщини (2005) (i)d[1], (ii)d[1], (iii)d[1], (iv)d[1], traditional human settlement or land-used[1] і cultural object with outstanding universal significanced[1]
CMNS: Печери Моґао у Вікісховищі

Координати: 40°02′14″ пн. ш. 94°48′15″ сх. д. / 40.03722222224977401° пн. ш. 94.80416666669478332° сх. д. / 40.03722222224977401; 94.80416666669478332

Моґао (кит. 莫高窟, «Печера не для високих») — найбільша печера ранньобуддійського печерного храмового комплексу Цяньфодун («Печера тисячі Будд»), спорудженого в 353366 роках за 25 км від оази Дуньхуан, провінція Ґаньсу, Китай. Цяньфодун, який частіше називають Моґао по головній печері, об'єднує 492 святилища, які прикрашені фресками й скульптурами, виготовленими протягом цілого тисячоліття (IV–XIV ст.).

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Моґао, поряд з Печерою тисячі Будд в Безеклік, — один з найбільш ранніх буддійських храмів Китаю. Його виникнення на східній околиці пустелі Такла-Макан невипадкове: тут проходили каравани з шовком, разом з якими буддійські вчення просочувалися в Китай. На відміну від пізніших печерних храмів, подібних до Лунмень і Юньґан, в оздобленні Могао переважає не скульптура, а фресковий живопис. Її площа оцінюється в 42 000 кв. метрів. Багатофігурні фризоподібні розписи виконані строкатими клейовими фарбами по сухому ґрунту. Багато з них всуціль покривають стіну печери, відрізняючись динамізмом і життєвістю.

Рукописи[ред. | ред. код]

На рубежі XX століття в одній з печер було виявлено величезний склад рукописів (приблизно 20 000 об'єктів). Імовірно, їх складали тут в XI столітті, коли манускрипти стали витіснятися з ужитку друкованими книгами. Рукописний фонд Могао дуже різноманітний за змістом і датуваннями — це буддійські, даоські, несторіанські і маніхейські релігійні тексти, трактати з філософії, математики, медицини, астрономії, історії та географії, словники, записи народних пісень і класичної китайської поезії, офіційні документи. Серед рукописних пам'яток Могао є «Книга ворожінь» — унікальний текст, написаний тюркським рунічним письмом не на камені, а на папері. Спектр мов вивчених манускриптів також дуже різноманітний — це класична і розмовна (байхуа) китайська мова, тибетська, санскрит, палі, тангутська, хотанська, согдійська і тохарськ мови.

Звістка про відкриття розбурхало науковий світ Європи, і 1907 року найцінніші рукописи разом з найдавнішою у світі друкованою книгою «Діамантова сутра» (бл. 868), були вивезені Аурелем Стейном в Британський музей. Слідом за Стейном храмовий комплекс відвідали представницькі наукові експедиції з Франції (Поль Пеллі) і Росії (Сергій Ольденбург), які також повернулися до Європи не з порожніми руками. Частину рукописів, що залишилася, було передано до Пекінської бібліотеки.

Фрески[ред. | ред. код]

Фресковий живопис Могао становить тисячолітній пласт образотворчого мистецтва Китаю. За стилістикою зображень його поділяють на чотири періоди:

Велика частина фресок присвячена Будді, його проповідей і джатакам, а також бодхісаттвам, Апсарам (феям), ченцям, благочестивим вірянам. Імовірно, у давнину ці зображення служили для наочного подання канонів буддизму неписьменним людям. Багато розписів відтворюють справжні події з історії поширення буддизму.

Майже у всіх 492 печерах наявні зображення прекрасних апсар (Фейтянь飞天). Вони співають, гарно танцюють, грають на лютні кіба та інших музичних інструментах, розкидають квіти, супроводжуючи Будду, який читає проповідь. У них немає крил і тільки довгі різнобарвні стрічки допомагають феям парити в повітрі.

Інші розписи присвячені подіям з повсякденного життя: урочистий виїзд імператора, іноземні посли на бенкеті, зустріч китайських і західних купців, турніри воїнів, виступи музикантів, весільна церемонія, сцени полювання, рибної ловлі, сільськогосподарських робіт. Фрески зображують людей різних національностей і соціальних верств, їх звичаї та одяг.

Галерея[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е http://whc.unesco.org/en/list/440