Рено де Шатільйон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рено де Шатільйон
Renaud de Châtillon
Reginald of Chatillon.jpg
Народився бл.1120
м.Ледон
Помер 4 липня 1187
Хаттін
страта
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Національність француз
Титул князь Антіохії
Термін 1153–1163 роки
Попередник Раймунд де Пуатьє
Наступник Боемунд III
Конфесія християнство
Батько Ерве II де Донзі
Дружина Констанція Готвіль
Стефанія де Міллі
Діти 1 син та 3 доньки
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • Blason chatillon.jpg

Рено (Райнальд) де Шатільйон (*Renaud de Châtillon, бл.1120 — 4 липня 1187) — французький феодал, хрестоносець, князь Антіохії у 1153–1163 роках, запеклий ворог мусульман.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з роду Шатільйон із графства Невер. Син Ерве II, володаря Донзі, Жьєну, Шатільйону. У 1147 році успадкував Шатільйон, проте амбіції та жадоба влади й багатства спонукали його долучитися до учасників Другого хрестового походу. Після відступу у 1149 році від Дамаску деякий час перебував в Єрусалимі. У 1153 році опинився в Антіохії, де закохав в себе удову Раймунда де Пуатьє — Констанцію. З нею таємно одружився.

Незабаром був оголошений співволодарем Антіохії. Цей шлюб не визнав Аймеріх, патріарх Антіохії. За це Рено де Шатільйон засадив Аймеріха до в'язниці. Також проти Шатільйона виступив король Балдуїн III, під тиском якого патріарха Антіохії було звільнено.

У 1155 році підкупив візантійського імператора Мануїла I на Кілікію. Останній пограбував приморські міста цієї країни, отримавши велику здобич. Внаслідок того, що візантійці не поділили пограбоване з Шатільйоном, той уклав союз з Торосом II, королем Кілікії, проти Візантії. Вірменські загони атакували супротивника на суходолі, а Рено спорядив похід проти Кіпру (володіння Візантії), прибережні міста якого сплюндрував. У 1158 році візантійський імператор рушив проти Антіохії, але Рено де Шатільйон не зміг довго протистояти. Зрештою він вимушений принижено прохати про пробачення. У 1159 році визнав себе васалом Візантії.

Після цього почав здійснювати грабіжницькі походи до сирійських міст. Під час одного з походів до Марашу у 1161 році потрапив у полон. У полоні провів 15 років. Лише у 1176 році його викупили за 120 тис. золотих динарів. Можливо в цьому допомогли пасербиця Марія, що вийшла заміж за імператора Мануїла I, або донька Агнес — дружина Бели III, короля Угорщини.

Рено де Шатільйон увійшов до почту короля Балдуїна IV, виконував декілька важливих доручень до візантійського імператора. У 1177 році оженився на спадкоємці Трансіорданії, основу володінь склав потужний замок Крак де Шевальє. Звідси здійснював численні грабіжницькі походи проти мусульманських купців та прочан, жорстоко поводився з полоненими. У 1177 році допоміг королю перемогти Салах-ад-діна у битві при Монжизарі.

У 1182 році пограбуванням каравану прочан до Мекки Шатільйон порушив перемир'я (існувало з 1180 року). В результаті Салах-ад-дін розпочав нову війну. Під час війни з мусульманами Рено створив невеликий флот, що грабував узбережжя Аравійського півострова (в Червоному морі). Зрештою брат Салах-ад-діна Аль-Аділ завдав поразки Шатільйону, проте той врятувався. У свою чергу Салах-ад-дін взяв в облогу Рено у його замку Крак. Лише допомога Раймунда III, графа Тулузького, врятувала фортецю від захоплення. Після цього Шатільйон на деякий час припинив набіги.

У 1186 році знову захопив великий єгипетський караван, що йшов до Дамаску. Це призвело до початку чергової війни з Салах-ад-Діном. Рено де Шатільйон брав участь у вирішальній битві при Хаттині, де хрестоносці зазнали ніщивної поразки. Рено було захоплено у полон й того ж дня страчено.

Родина[ред.ред. код]

1 Дружина — Констанція Готвіль (1127–1163)

Діти:

  • Агнес (д/н-1184), дружина Бели III, короля Угорщини
  • Жанна (д/н-1204), дружина Боніфація, короля Фессалоніки

2. Дружина — Стефанія де Міллі

Діти:

  • Рено (д/н), помер дитиною
  • Алікс (д/н-1235), дружина Аццо VI д'Есте.

Джерела[ред.ред. код]

  • Pierre Aubé, Un Croisé contre Saladin, Renaud de Châtillon, Fayard, Paris, 2007 (ISBN 978-2-213-63243-8)
  • Hamilton, Bernard: «Reynald of Chatillon». In: Alan V. Murray (ed.), The Crusades. An Encyclopedia, Santa Barbara 2006