Фулько (король Єрусалиму)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фульк
Фульк
Коронація Фулька
Фульк
Герб Єрусалимського королівства
Король Єрусалиму
1131 — 1143
Попередник: Балдуїн II
Наступник: Балдуїн III
 
Народження: 1092(1092)
Анже, Мен і Луара
Смерть: 13 листопада 1143(1143-11-13)
Акра
Поховання: Храм Гробу Господнього
Релігія: католик
Рід: Інгельгерінги
Батько: Фулько IV Анжуйський
Мати: Бертрада де Монфор
Шлюб: Ermengarde, Countess of Mained і Мелісенда I
Діти: 4 сина та 2 доньки

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фулько Анжуйський (1092 — 13 листопада 1143) — король Єрусалиму у 11311143 роках (як Фулько I), граф Анжу (як Фулько V), граф Мена та Турені.

Біографія[ред. | ред. код]

Граф[ред. | ред. код]

Про місце народження Фулько немає відомостей. Народився у 1092 році. Був сином Фулько IV, графа Анжу, та Бертради де Монфор. Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й стала коханкою французького короля Філіпа I.

Володіння Фулько у Франції (позначено бордовим кольором)

У 1109 році після смерті батька він успадкував графство. Проте з огляду на молодий вік знаходився під впливом короля Філіпа I. Підтримував останнього у боротьбі проти Генріха I, короля Англії. У 1110 році одружився зі спадкоємицею графства Менського й Туренського. У 1118 році Фулько переходить на бік короля Генріха Англійського. Для зміцнення союз було укладено шлюб між їхніми дітьми. Вслід за цим у 1120—1121 роках брав участь у хрестовому поході. У 1124 році він оселився в Сирії, де мешкав до 1127 року, коли надумав повернутися до дому. В цей час отримав від короля Балдуїна II пропозицію щодо шлюбу з його донькою Мелісендою. Втім перемовини щодо умов укладання шлюбу тривали до 1129 року, коли нарешті 2 червня він відбувся. У посаг отримав міста Тір та Акру.

Король[ред. | ред. код]

У 1131 році після смерті Балдуїна II Фулько було короновано разом з Мелісендою королем й королевою Єрусалиму. Втім із самого початку між подружжям виник конфлікт щодо володарювання у королівстві. Фулько на деякий час перебрав владу на себе. У 1131 році він завади сестрі Мелісенди — Алісі — захопити владу в Антіохії. У 1132 році він завдав поразку союзникам Мелісенди та Аліси. Втім ці чвари спричинили те, що Єрусалимське королівство не надало достатньої підтримки Едеському графству. Водночас для зміцнення Єрусалимського королівства Фулько уклав союз з мусульманськими володарями Дамаску.

У 1134 році він вступив у конфлікт з Гуго де Пюїзом, коханцем дружини, втім завдяки патріарху Єрусалимському було укладено мир, а Пюїз погодився залишити Святу землю на 3 роки. У 1135 році король Фулько всупереч волі Мелісенди та її сестри Аліси видав королівську небогу Констанцію за Раймунда де Пуатьє. Усі ці дії лише посилювали протиборство між Фулько та Мелісендою. Лише у 1136 році Фулько на нетривалий час примирився з дружиною.

Після цього Фулько I вимушений був тривалий час боронити королівство від атак Зенгі, атабека Алепо. У 1137 році король зазнав поразки при Баріні, але того ж року захопив місто Баніас. Разом з тим вплив Фулько на державні справи значно знизився. Його турботою залишилася оборона кордонів держави. у 1142 році він зміг уникнути вторгнення до Палестини військ візантійського імператора Іоанна II Комніна. Невдовзі після цього Фулько помер 13 листопада 1143 року.

Родина[ред. | ред. код]

1. Дружина — Ерембурга (бл. 10961126) — дочка Іллі I (графа Мена) та його першої дружини Матильди I (сеньйори Шато-дю-Луар).

Діти:

  1. Аліса (бл. 1111 — 31 травня 1155) — дружина Вільгельма Аделіна, сина Генріха I Англійського.
  2. Готфрід (24 серпня 11137 вересня 1151) — граф Анжу, Мена, Турені.
  3. Ілля (бл. 111515 січня 1151) — граф Мена.
  4. Сибіла (бл. 11161165) — перша дружина Вільгельма Клітона1123 по 1124), у зв'язку з тим що Вільгельм і Сибіла були родичами, шлюб було анульовано папою Гонорієм II. Після цього Сибіла, разом зі своїм батьком, відправилась в Єрусалимське королівство. В 1139 році вийшла заміж вдруге за Теодоріха I (графа Фландрії), прибувшого в Єрусалим на своє перше паломництво. Після весілля Сибіла разом з новим чоловіком переїхала у Фландрію. Будучи вагітною, правила Фландрією, коли її чоловік брав участь в Другому хрестовому поході. Успішно вела бойові дії проти Балдуїна IV (графа Ено), який намагався захопити Фландрію, в час відсутності її чоловіка. В шлюбі з Теодоріхом народилось, як мінімум, семеро дітей, зокрема майбутні графи Фландрії Філіп I та Маргарита I. В 1157 році, під час третього паловництва в Єрусалим, Сибіла розлучилась з чоловіком і відмовилась повернутися з ним додому. Згодом Сибіла стала черницею монастиря св. Марії і Марфи в Віфанії, де й померла в 1165 році.

2. Дружина — Мелісенда (1105—1161), королева Єрусалиму

Діти:

  1. Балдуїн (1130 — 1162) — король Єрусалиму.
  2. Аморі (1136 — 1174) — король Єрусалиму.

Джерела[ред. | ред. код]

  • William John Corbett, «Inghilterra, 1087—1154», cap. II, vol. VI (Declino dell'impero e del papato e sviluppo degli stati nazionali) della Storia del Mondo Medievale, 1999, pp. 56-98.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фулько (король Єрусалиму)