Рефлекторне зомління

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рефлекторне зомління
Блукаючий нерв
Блукаючий нерв
Спеціальність неврологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 8D89.0
МКХ-10 R55
DiseasesDB 13777
MeSH D019462

Рефлекторне зомління (англ. Reflex syncope) — це короткочасна втрата свідомості[en] через неврологічно індуковане падіння артеріального тиску та/або зниження частоти серцевих скорочень.[1][2][3][4][5][6][7] Перед тим, як жертва втрачає свідомість, у неї може спостерігатися пітливість, погіршення зору або дзвін у вухах.[8] Іноді людина може сіпатися, перебуваючи без свідомості.[8] Ускладненнями рефлекторного зомління можуть бути травми, отримані в результаті втрати контрою над тілом та падіння з ударом.[8]

Рефлекторне зомління поділяється на три підтипи: вазовагальна, ситуаційна та каротидно-синусова.[7] Вазовагальне зомління, як правило, спричиняється коли жертва фіксує кров, біль, емоційний стрес або тривале стояння.[9] Ситуаційне зомління часто спричиняється при сечовипусканні, ковтанні або кашлі.[7] Каротидно-синусове зомління виникає через тиск на каротидний синус у шиї.[7] Нервова система сповільнює частоту серцевих скорочень і розширює кровоносні судини, що призводить до зниження кров'яного тиску, у наслідок відбувається недостатній приплив крові до мозку.[7] Діагноз затверджують на основі саме цих симптомів, після виключення инших можливих причин.[10]

Відновлення після рефлекторного зомління відбувається без специфічного лікування.[7] Профілактика епізодів полягає в тому, щоб уникати триґерів, які викликають зомління.[7] Також може бути корисним вживання достатньої кількості рідини, солі та зайняття фізичною діяльністю.[7][11] Якщо цього недостатньо для лікування вазовагальної зомління, тоді використовують такі ліки, як мідодрин[en] або флудрокортизон[en].[11] Іноді для лікування може використовуватися пейсмейкерні клітини.[7] На рефлекторне зомління страждають щонайменше 1 з 1 000 людей на рік.[8] Це найпоширеніший тип зомління, що становить понад 50% від усіх випадків.[7]

Причини[ред. | ред. код]

Рефлекторне зомління виникає у відповідь на тригер через дисфункцію механізму регулювання частоти серцевих скорочень і артеріального тиску. Коли ритм серцевих скорочень сповільнюється або артеріальний тиск падає, нестача крові до мозку викликає знепритомнення.[12]

Вазовагальні[ред. | ред. код]

Типові тригери:

Ситуаційні[ред. | ред. код]

Каротидний синус[ред. | ред. код]

Докладніше: Каротидний синус

Тиск на певну ділянку шиї.[9] Це може статися під час носінні тугого комірця, гоління або поворота голови.[9]

Діагностика[ред. | ред. код]

Окрім описаного вище механізму, зомління може викликати низка инших захворювань. Затвердити правильний діагноз при втраті свідомості навіть спеціалістам досить складно. Основа діагностики вазовагального змління полягає у чіткому описі та оцінки типової картини тригерів, симптомів та часового перебігу.

Важливо диференціювати помутніння[en], епілептичні судоми, вертиго та низький рівень цукру в крові як инші можливі причини зомління.

У людей з рецидивним вазовагальними зомлінням точність діагностики часто можна підвищити за допомогою одного з наступних діагностичних тестів:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Morillo CA, Eckberg DL, Ellenbogen KA, Beightol LA, Hoag JB, Tahvanainen KU, Kuusela TA, Diedrich AM. Vagal and sympathetic mecha-nisms in patients with orthostatic vasovagal syncope. Circulation. 1997;96: 2509–2513. doi: 10.1161/01.cir.96.8.2509
  2. ↑ Abboud FM. Neurocardiogenic syncope. N Engl J Med. 1993: 1117–1120. doi: 10.1056/NEJM199304153281510
  3. ↑ Chen-Scarabelli C, Scarabelli TM. Neurocardiogenic syncope. BMJ.2004;329:336–341. doi: 10.1136/bmj.329.7461.336Abboud FM. Neuro-cardiogenic syncope. N Engl J Med. 1993;328:1117–1120. doi: 10.1056/NEJM199304153281510
  4. ↑ Grubb BP. Clinical practice. Neurocardiogenic syncope. N Engl J Med.2005;352:1004–1010. doi: 10.1056/NEJMcp042601
  5. ↑ Barón-Esquivias G, Cayuela A, Gómez S, Aguilera A, Campos A, Fernández M, Cabezón S, Morán JE, Valle JI, Martínez A, et al. [Quality of life in patients with vasovagal syncope. Clinical parameters influence]. Med Clin (Barc). 2003;121:245–249. doi: 10.1016/s0025-7753(03)75188-4
  6. ↑ Zheng L, Sun W, Liu S, et al. The Diagnostic Value of Cardiac Deceleration Capacity in Vasovagal Syncope. Circ. Arrhythm. electrophysiol.. 2020;13(12):e008659. doi:10.1161/CIRCEP.120.008659, 10.1161/CIRCEP.120.008659
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Adkisson, WO; Benditt, DG (September 2017). Pathophysiology of reflex syncope: A review. Journal of Cardiovascular Electrophysiology. 28 (9): 1088—1097. doi:10.1111/jce.13266. PMID 28776824. S2CID 39638908.
  8. ↑ а б в г Aydin, MA; Salukhe, TV; Wilke, I; Willems, S (26 October 2010). Management and therapy of vasovagal syncope: A review. World Journal of Cardiology. 2 (10): 308—15. doi:10.4330/wjc.v2.i10.308. PMC 2998831. PMID 21160608.
  9. ↑ а б в г д е ж Syncope Information Page. National Institute of Neurological Disorders and Stroke. Процитовано 9 November 2017.
  10. ↑ Brignole, Michele; Benditt, David G. (2011). Syncope: An Evidence-Based Approach. Springer Science & Business Media. с. 158. ISBN 9780857292018.
  11. ↑ а б Shen, WK; Sheldon, RS; Benditt, DG; Cohen, MI; Forman, DE; Goldberger, ZD; Grubb, BP; Hamdan, MH; Krahn, AD; Link, MS; Olshansky, B; Raj, SR; Sandhu, RK; Sorajja, D; Sun, BC; Yancy, CW (1 August 2017). 2017 ACC/AHA/HRS Guideline for the Evaluation and Management of Patients With Syncope: Executive Summary: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines and the Heart Rhythm Society. Circulation. 136 (5): e25—e59. doi:10.1161/CIR.0000000000000498. PMID 28280232.
  12. ↑ Vasovagal syncope: Causes. MayoClinic.com. 7 August 2010. Процитовано 10 August 2016.
  13. ↑ Accurso, V. та ін. (August 2001). Predisposition to Vasovagal Syncope in Subjects With Blood/Injury Phobia. Circulation. 104 (8): 903—907. doi:10.1161/hc3301.094910. PMID 11514377. S2CID 11022384. [1]
  14. ↑ James G. Hamilton (August 1995). Needle Phobia - A Neglected Diagnosis. Journal of Family Practice. 41 (2): 169–175 REVIEW. PMID 7636457.
  15. ↑ Rossi S, Hallett M, Rossini PM, Pascual-Leone A (2009). Safety, ethical considerations, and application guidelines for the use of transcranial magnetic stimulation in clinical practice and research. Clinical Neurophysiology. 120 (12): 2008—2039. doi:10.1016/j.clinph.2009.08.016. hdl:11572/145680. PMC 3260536. PMID 19833552.
  16. ↑ Fenton AM, Hammill SC, Rea RF, Low PA, Shen WK (2000). Vasovagal syncope. Ann. Intern. Med. 133 (9): 714—25. doi:10.7326/0003-4819-133-9-200011070-00014. PMID 11074905. S2CID 45453509.
Класифікація
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рефлекторне_зомління&oldid=42359428