Коцюбинське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Коцюбинське
Kotsyubinske gerb.png
Герб Коцюбинського
RK-004-preview.jpg
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Ірпінська міськрада
Рада Коцюбинська селищна рада
Код КОАТУУ: 3210946200
Основні дані
Засноване 1900
Площа 0.87 км²
Населення 15 510 (01.01.2017)[1]
Густота 17828 осіб/км²
Поштовий індекс 08298
Телефонний код +380 4597
Географічні координати 50°29′34″ пн. ш. 30°20′20″ сх. д. / 50.49278° пн. ш. 30.33889° сх. д. / 50.49278; 30.33889Координати: 50°29′34″ пн. ш. 30°20′20″ сх. д. / 50.49278° пн. ш. 30.33889° сх. д. / 50.49278; 30.33889
Відстань
Найближча залізнична станція: Біличі
До обл. центру:
 - залізницею: км
 - автошляхами: 25 км
Селищна влада
Адреса 08298, Ірпінська міськрада, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2
Карта
Коцюбинське is located in Україна
Коцюбинське
Коцюбинське
Коцюбинське is located in Київська область
Коцюбинське
Коцюбинське

Коцюби́нське (до 1941 р. — Берковець) — селище міського типу у Київській області, розташоване в межах Святошинського району міста Києва. Є адміністративним анклавом міста Ірпеня[2]. Населення — 15,5 тисяч жителів. Засновано у 1900 році.

Історія[ред.ред. код]

Селище Коцюбинське, як населений пункт виникло в 1900 році. В той час воно носило назву хутір Берковець. На хуторі був один двір, в якому проживало дві сім'ї лісових сторожів. Вони мали дві десятини (1,1га) землі. Хутір належав Києво-Подільському управлінню державного майна. Одна з легенд про походження назви хутора розповідає, що назва «Берковець» походить від слова «бірка» — дерев'яна посудина, в якій зберігали мед диких бджіл. Інший переказ вказує на те, що стара назва поселення походить від прізвища першого поселенця.

У 1897 році розпочалося будівництво залізниці Київ — Ковель, яке завершилося в 1903 році. Одночасно навколо неї почалося будівництво селищ, сіл і полустанків. В 1903 році поблизу хутора Берковець був побудований залізничний полустанок, згодом перебудований на станцію Біличі. За 5 км від станції було розташоване село Біличі, яке виникло ще в XII столітті. Тому можна вважати, що назва нової станції походить від назви цього села. Тепер воно знаходиться в межах Києво-Святошинського району Київської області.

Тут же, поблизу станції, була побудована шпалорізка, на якій виготовляли і покривали креналіном шпали для залізниці, використовуючи місцевий матеріал. Тепер на тому місці розташована меблева фабрика. Першими жителями хутора були німці — Гібнер, Вернер, Віцке, Рац, Шульц.

Вони оселилися в районі сучасного Гуманітарного ліцею. Згодом в районі нинішніх вулиць Фрунзе, 8-го Березня, Артема, оселились сім'ї українців — Рог, Маслюк, Ігнатенко, Фузик, Дратований, Утка, Боримський.

У жовтні 1923 року с. Берковець Гостомельського району Київської округи Київської губернії було включене у межи міста Києва та підпорядковане Київській міській раді[3][4]

У вересні 1930 року на після зміни адміністративно-територіального устрою України та ліквідації округів с. Берковець у складі Білицької сільської ради було включене до Київської приміської смуги у підпорядкуванні Київській міській раді[5].

У квітні 1937 року Білицька селищна рада була включена до новостворенного Київського (Святошинського) району[6][7].

11 лютого 1941 року населений пункт Берковець був виключений зі складу Білицької сільської ради, отримав статус селище міського типу та нову назву — селище імені Коцюбинського. Водночас до складу нового селища була включена територія залізничної станції Біличі[8][9].

У грудні 1962 року смт ім. Коцюбинського було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом із нею виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області та підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді[10][11].

У січні 1965 року смт ім. Коцюбинського Ірпінської міськради перейменовано в селище Коцюбинське[12][13]. Тоді ж селище залишено у складі міст обласного підпорядкування міста Ірпінь разом з смт Біличі, Буча, Ворзель та Коцюбинське[14][15].

Панорама Коцюбинського

Медіа[ред.ред. код]

Нині в смт. Коцюбинське виходить два друкованих видання: офіційний «Коцюбинський вісник», який через брак фінансування видають виключно під вибори, або коли є потреба підтримати раду інформаційно.

У 2014-2016 роках виходила газета «Відверто про Коцюбинське», видання виникло під вибори та координувалося лідером партії "Нові обличчя" Володимиром Карплюком.

З 2010 року Коцюбинчани заснували «Сайт громади селища», який з 2013 року став «Сайтом громади Приірпіння», де має змогу друкувати свої матеріали кожен член територіальної громади.[16]

Спорт[ред.ред. код]

У Коцюбинському народився і проживає чемпіон світу з фрі-файту[17] та віце-чемпіон світу з джіу-джитсу[18] Сергій Даніш[19]. Сергія Даніша затримали у 2013 році. Його підозрюють у організації скандального викрадення монахинь.[20]

Селище відоме своїм найтитулованішим жіночим футзальним клубом України — «Біличанка», який у 2013 відзначає 20-річчя свого існування.

Також в селищі існує спортивний клуб дзюдо "Лідер", спортсмени якого є переможцями обласних, регіональних, міжнародних, всеукраїнських чемпіонатів та чемпіонатів України.

Біличанський ліс[ред.ред. код]

Докладніше: Біличанський ліс

В грудні 2008 року голова Коцюбинської селищної ради Вадим Садовський незаконно надав близько 100 гектарів лісу, який належить до «Святошинського лісопаркового господарства» у місті Києві, під забудову.[21][22] Незаконно отримали у приватну власність ділянки в лісі депутати селищної ради, у тому числі члени спортивний клуб «Пересвіт», президентом якого є Андрій Старовойт, один з лідерів Політичної партії «Політичне об'єднання „Пряма дія“». .[23][24] сотні ділянок роздали на підставних осіб.[25]

15 травня 2010 року депутат селищної ради, голова Політичної партії «Політичне об'єднання „Пряма дія“» Володимир Жарков та активісти Соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» ініціювали збори для проведення референдуму, щоб надати селищу статус міста обласного підпорядкування.[26][27]. При цьому голова Соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» Володимир Жарков закликав боротися за неприєднання до Києва і, як голова зборів, відмовив активістам та захисникам лісу, не поставивши в порядок денний питання щодо скасування рішень селищної ради стосовно неправомірної роздачі столичного лісу в приватну власність лісу. Головною причиною ініціативи керівника кампанії «Рідне Коцюбинське» Володимира Жаркова активісти громади селища вважають захист незаконних забудов однопартійців «Пряма дія» у лісі біля Коцюбинського (надання селищу статусу міста дозволило б і в подальшому передавати ділянки лісу під забудови[28].

3 серпня 2010 року депутат селищної ради, голова Соціальної ініціативи «Рідне Коцюбинське» Володимир Жарков під час своєї передвиборчої кампанії на прес-конференції[29] в УНІАН заявив про те, що він ініціює створення на території лісу селища Коцюбинське Національного заповідника і повідмив, що селищний голова Коцюбинського Вадим Садовський готує ще одну земельну аферу, метою якої є знищення прадавнього лісу селища.[30]

Активісти Коцюбинського вважають такі дії депутата селищної ради Володимира Жаркова, однопартійці якого отримали у власність ліс та першими розпочали вирубку лісу, передвиборчим цинічним кроком. На той час вже другий місяць активісти збирали підписи для створення Національного природного парку «Біличанський ліс».[31] У 2012 році активісти назбирали близько 15-ти тисяч підписів під зверненням до Президента України. Громада вимагала невідкладно підписати указ і надати Біличанському лісу статус нацпарку, який унеможливить дерибан місцевими радами.

У жовтні 2010 року на виборах з-поміж активістів, які балотувались в Коцюбинську селищну раду перемогла журналістка Ірина Федорів, яка продовжила активну боротьбу за присвоєння лісу статусу національного парку.[32]

22 жовтня 2012 року стало відомо, що 9 жовтня того року Вищий адміністративний суд України скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду, який визнав, що ліс — це територія міста Києва.[33][34].

Журналістські розслідування довели, що за незаконним розподілом лісу стоять депутат Ірпінської ради Валерій Пєший, який пройшов за квотою БЮТ, та свого часу очолював відділення Держкомзему в Ірпені, та депутат Київської облради Вадим Башун.[35]

1 травня 2014 року в.о. Президента України підписав указ, згідно з яким Біличанському лісу надали природоохоронний статус національного парку, приєднавши його до НПП «Голосіївський». Згідно з цим указом цей ліс — територія міста Києва, яку обслуговує Святошинське ЛПГ.[36]

Люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Сайт Коцюбинської селищної ради
  3. Корінний, 2012, с. 24
  4. Обов'язкова постанова виконкому Київської губернської ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 27 жовтня 1923 року
  5. Корінний, 2012, с. 34–35
  6. Корінний, 2012, с. 46
  7. Постанова Президії ЦВК УРСР «Про утворення адміністративних районів на територіях приміських зон міських рад — обласних центрів» від 4 квітня 1937 року.
  8. Корінний, 2012, с. 51
  9. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення населеного пункту Берковець Київського району Київської області до категорії селищ міського типу та перейменування населеного пункту Берковець в селище імені Коцюбинського» від 11 лютого 1941 року.
  10. Корінний, 2012, с. 117–118
  11. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української PCP» від 30 грудня 1962 року.
  12. Корінний, 2012, с. 123
  13. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про уточнення найменувань деяких населених пунктів Української УРСР» від 04 січня 1965 року.
  14. Корінний, 2012, с. 123–128
  15. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін в адміністративне районування УРСР» від 04 січня 1965 року.
  16. Сайт громади Приірпіння
  17. Коцюбинське б'є рекорди
  18. Сергей Антропов: «По нашим правилам уже бьются японцы и американцы»
  19. КОЦЮБИНСЬКЕ Б'Є РЕКОРДИ
  20. Коцюбинчанина Сергія Даніша підозрюють у викраденні монахинь
  21. Принцип дерибану скандального лісу: земля лише для «своїх»
  22. Земельна афера в Коцюбинському: «Еліта-Центр-2»
  23. У скандальному лісі під Києвом виросли паркани
  24. Монахи Шаолінь у Коцюбинському лісі
  25. Ірина Федорів. Підставні особи Дніпропетровська за 200 гривень отримали по 15 соток лісу столиці
  26. http://jeynews.com.ua/news/d0/43115
  27. Земельна афера в Коцюбинському: нова фаза лісового дерибану
  28. Олег Боровий. Земельна афера в Коцюбинському: нова фаза лісового дерибану
  29. Стенограма прес-конференції на сайті громади селища
  30. Олег Боровий. дерибан скандального лісу: депутати хочуть ще
  31. Олег Боровий. Передвиборчий цинізм: депутати, що роздерибанили ліс, виступили за його збереження
  32. Ірина Федорів. Герої не нашого часу: як журналісти й активісти балотувались до селищної ради
  33. Адмінсуд дозволив забудувати Біличанський ліс. Українська правда. Київ. 22.10.2012.
  34. Єдиний державний реєстр судових рішень. Ухвала Вищого адміністративного суду України № К/9991/50816/12 від 9 жовтня 2012 року.
  35. Наталія Соколенко. Ігор Домбровський. Олена Жежера. Лісовий гамбіт: Башун та Пєший проти Януковича
  36. Сайт Адміністрації Президента. Указ "Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський»

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.