Білоус Сергій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоус Сергій Степанович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Білоус Сергій Степанович.jpg
Загальна інформація
Народження 24 серпня 1974(1974-08-24)
Микове, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 20 серпня 2014(2014-08-20) (39 років)
Георгіївка, Георгіївська селищна рада, Лутугинський район, Луганська область, Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Степа́нович Білоу́с (24 серпня 1974(19740824), с. Микове, Волинська область — 20 серпня 2014, смт Георгіївка, Луганська область) — солдат 24-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у бою під Георгіївкою. Герой України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Колишній десантник, служив у хирівській військовій частині, згодом вона була передислокована, і він влаштувався працювати на залізницю. Проживав у селі Скелівка, Старосамбірський район Львівської області.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

З початком бойових дій на сході, добровольцем пішов до військкомату. Солдат, номер обслуги 24-ї окремої механізованої бригади.

Станом на серпень, 3-й механізований батальйон 24-ї бригади стояв на підступах до Георгіївки. Із кадрових вояків у підрозділі були тільки офіцери управління та командири рот. Решта особового складу — мобілізовані. Російське командування мало намір перерізати в цьому місці підхід до Луганського аеропорту, який на той час утримували десантники 80-ї аеромобільної бригади, унеможливити підвезення боєприпасів і провіанту, оточити українські підрозділи. У ніч на 20 серпня російські війська почали артилерійську підготовку, а зранку — наступ.[1]

20 серпня 2014 року дві повітрянодесантні роти російських десантників з 234 ДШП і 104 ДШП, підсилені 6—8 танками 35 ОМСБр, вибили українських військових 24 ОМБр з блокпостів «Гагарін» та «Поступ», що були розгорнуті на висотах під Георгіївкою. Українське командування викликало повітряну підтримку. Вилетіло дві пари штурмових гелікоптерів Мі-24 зі складу 7 ОПАА. Після того як перша пара відпрацювала по висоті, зайнятій російськими підрозділами, через брак координації друга пара відправилась летіти туди ж, і один Мі-24П був збитий. У гелікоптері загинули майор Олег Бірюк та капітан Антон Родіонов.

Сергій Білоус вів вогонь по техніці і по піхоті противника за гашеткою ЗУ-23-2, котра була встановлена на МТ-ЛБ. Вогнем однієї з російських БМД-2 український бронетранспортер був знищений, після чого Сергій зайняв позицію в окопі. Російські десантники рухалися по соняшниковому полю, під прикриттям соняшників. Українська протитанкова гармата «Рапіра» деякий час вела вогонь по соняшниковому полю, після чого російська БМД-2, та сама, що знищила МТ-ЛБ з ЗУ-23-2, з відстані 30 метрів влучила в гармату, в результаті чого бійці дістали поранення. Від пострілів цієї БМД-2 одночасно зазнали поранень 5 бійців, 4 з яких — з протитанкової батареї, в тому числі і майор Сергій Біленко. Поранення в ногу та контузію дістав і т.в.о. командира роти та за сумісництвом командир опорного пункту «Сармат» Юрій Савічев. Російські десантники наступали, закидували ручними гранатами окопи та використовували РПГ та підствольні гранатомети. Сергій Білоус взяв РПГ, вийшов з окопу та здійснив постріл в сторону російської БМД-2, після чого був убитий вогнем кулемета з тієї самої машини, в котру він стріляв.[2]

Після вильоту авіації, по висоті прямою наводкою відкрила вогонь артилерія 30 ОМБр. Російські десантники з 234 ДШП почали зазнавати втрат — загинув командир роти капітан Антон Короленко та до взводу десантників. Російські сили були змушені відступити, залишивши командирський БМД-2К (б/н 275)[3][4][5] на висоті «Гагарін», та БМД-2 (б/н 284)[4][6] і вантажівку КамАЗ з боєприпасами на опорному пункті «Поступ».

У бою також загинув Микола Штинда, поранень зазнав Ростислав Гавриш.

У Сергія Білоуса залишились дружина та троє дітей — двоє синів 18 й 11 років і 16-річна донька.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Президент Володимир Зеленський вручає орден «Золота зірка» вдові Сергія Білоуса Лесі та молодшому синові Сергію під час параду до Дня Незалежності. Київ, 24 серпня 2021[1]
  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (22 серпня 2021, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7]. Нагороду вручено дружині під час святкування 30-річчя Незалежності України у м. Київ.
  • Орден «За мужність» III ст. (14 березня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[8].
  • У серпні 2015 року у пункті обороту локомотивного депо Львів-Захід по станції Самбір встановили пам'ятну дошку Сергію Білоусу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б “Стріляв по ворогу впритул”. Що каже командир про бійця 24 обмр Сергія Білоуса, якому присвоїли звання Героя України посмертно - Новинарня. novynarnia.com (uk). 2021-09-06. Процитовано 2021-11-18. 
  2. Цензор.НЕТ. Бій з армією РФ 20.08.2014. Війна напередодні "офіційного" вторгнення. ЧАСТИНА ІІ. Цензор.НЕТ (uk). Процитовано 2021-11-18. 
  3. Модернизированная БМД-2, которую бросили у села Георгиевка псковские десантники из 234-го ДШП. 20 августа 2014-го : Askai on Twitter. Процитовано 2016-08-16 (рос.). 
  4. а б Российская бронетехника в войне на Донбассе ч.5. Процитовано 2016-07-31 (рос.). 
  5. Обнародованы фотографии захваченного БМД Псковской десантной дивизии - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 2016-08-01 (рос.). 
  6. Українські військові відремонтували БМД яка належала псковським десантникам. Процитовано 2016-07-31. 
  7. Указ Президента України від 22 серпня 2021 року № 381/2021 «Про присвоєння С.Білоусу звання Герой України»
  8. Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]


Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 216
22 серпня 2021
Наступник:
Хоменко Сергій Анатолійович Ридзанич Максим Володимирович