Білоус Сергій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоус Сергій Степанович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Білоус Сергій Степанович.jpg
Загальна інформація
Народження 24 серпня 1974(1974-08-24)
Микове
Смерть 20 серпня 2014(2014-08-20) (39 років)
Георгіївка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр 1.png
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Степа́нович Білоу́с (24 серпня 1974(19740824) — 20 серпня 2014) — молодший сержант Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Колишній десантник, служив у хирівській військовій частині, згодом вона була розформована, і він влаштувався працювати на залізницю. Проживав у селі Скелівка, Старосамбірський район Львівської області. З початком бойових дій на сході, добровольцем пішов до військкомату. Солдат, номер обслуги 24-ї окремої механізованої бригади.

20 серпня 2014 року дві повітряно-десантні роти 234 ДШП разом з окремими контрактниками 104 ДШП, а також підсилені 6-8 танками 35 ОМСБр, вибили українських військових 24 ОМБр з блок-постів «Гагарін» та «Поступ», що були розгорнуті на висотах під Георгієвкою.[1]

Українське командування зрозуміло, що бій іде з регулярними підрозділами російської армії і викликало повітряну підтримку. Вилетіло дві пари Мі-24 зі складу 7 ОПАА. Після того як перша пара відпрацювала по висоті, зайнятій російськими підрозділами, через брак координації друга пара відправилась летіти туди ж, і один Мі-24П був збитий. Загинули майор Олег Бірюк та капітан Антон Родіонов.[2]

Після вильоту авіації, по висоті прямою наводкою відкриває вогонь артилерія 30 ОМБр. Десантники 234 ДШП почали нести втрати — загинув командир роти капітан Антон Короленко та до взводу десантників. Російські сили були змушені відступити, залишивши командирський БМД-2К (б/н 275)[3][4][5] на висоті «Гагарін», та БМД-2 (б/н 284)[4][6] і вантажівку КамАЗ з боєприпасами на б/п «Поступ».

Сергій Білоус та Микола Штинда загинув внаслідок артилерійського обстрілу бойової позиції підрозділу, поранень зазнав Ростислав Гавриш.

Залишились дружина та троє дітей — двоє синів 18 й 11 років і 16-річна донька.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
  • серпнем 2015 року у пункті обороту локомотивного депо Львів-Захід по станції Самбір встановили пам'ятну дошку Сергію Білоусу

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]