Білоус Сергій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоус Сергій Степанович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Білоус Сергій Степанович.jpg
Загальна інформація
Народження 24 серпня 1974(1974-08-24)
Микове
Смерть 20 серпня 2014(2014-08-20) (39 років)
Георгіївка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Степа́нович Білоу́с (24 серпня 1974(19740824) — 20 серпня 2014) — молодший сержант Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Колишній десантник, служив у хирівській військовій частині, згодом вона була розформована, і він влаштувався працювати на залізницю. Проживав у селі Скелівка, Старосамбірський район Львівської області. З початком бойових дій на сході, добровольцем пішов до військкомату. Солдат, номер обслуги 24-ї окремої механізованої бригади.

20 серпня 2014 року дві повітряно-десантні роти 234 ДШП разом з окремими контрактниками 104 ДШП, а також підсилені 6-8 танками 35 ОМСБр, вибили українських військових 24 ОМБр з блок-постів «Гагарін» та «Поступ», що були розгорнуті на висотах під Георгієвкою.[1]

Українське командування зрозуміло, що бій іде з регулярними підрозділами російської армії і викликало повітряну підтримку. Вилетіло дві пари Мі-24 зі складу 7 ОПАА. Після того як перша пара відпрацювала по висоті, зайнятій російськими підрозділами, через брак координації друга пара відправилась летіти туди ж, і один Мі-24П був збитий. Загинули майор Олег Бірюк та капітан Антон Родіонов.[2]

Після вильоту авіації, по висоті прямою наводкою відкриває вогонь артилерія 30 ОМБр. Десантники 234 ДШП почали нести втрати — загинув командир роти капітан Антон Короленко та до взводу десантників. Російські сили були змушені відступити, залишивши командирський БМД-2К (б/н 275)[3][4][5] на висоті «Гагарін», та БМД-2 (б/н 284)[4][6] і вантажівку КамАЗ з боєприпасами на б/п «Поступ».

Сергій Білоус та Микола Штинда загинув внаслідок артилерійського обстрілу бойової позиції підрозділу, поранень зазнав Ростислав Гавриш.

Залишились дружина та троє дітей — двоє синів 18 й 11 років і 16-річна донька.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
  • серпнем 2015 року у пункті обороту локомотивного депо Львів-Захід по станції Самбір встановили пам'ятну дошку Сергію Білоусу

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]