Роберт Бош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Бош
Robert Bosch mit Hut 1888 - 10031.jpg
Народився 23 вересня 1861(1861-09-23)[1][2]
Альбек[d], Німеччина
Помер 12 березня 1942(1942-03-12)[3][2] (80 років)
Штутгарт, Третій Рейх[3]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Reich (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність підприємець, винахідник, ремісник, інженер
Брати, сестри  • Carl Friedrich Alexander Bosch[d]
У шлюбі з Anna Bosch[d]
Діти Paula Zundel[d], Margarete Fischer-Bosch[d] і Robert Bosch[d]
Автограф Robert Bosch signature.svg

Ро́берт Бош (нім. Robert Bosch; 23 вересня 1861 — 12 березня 1942) — німецький інженер, винахідник свічки запалювання та магнето, відомий також як промисловець та філантроп. Засновник однойменної фірми «Robert Bosch GmbH».

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Пам'ятник Роберту Бошу в Альбеку

Роберт Бош, одинадцята дитина у сім'ї з дванадцяти, народився у 1861 році у невеликому містечку Альбек[de] (зараз — у складі Лангенау), неподалік від міста Ульм. Його батько, Серваціус Бош, був заможним селянином і вважався дуже освіченою і начитаною людиною для свого соціального середовища. Він володів готелем і броварнею, а також мав окрему ділянку землі, за проїзд по якій збирав мито[4].

Навесні 1869 року сім'я Бошів перебралася до Ульма. З 1869 до 1876 року Роберт Бош навчався в Ульмській школі, а потім влаштувався на роботу помічником майстра з механіки і оптики. З 1 жовтня 1881 до 1 жовтня 1882 року був на добровільній військовій службі в 13-му інженерному батальйоні, яку завершив у статусі унтер-офіцера і офіцер-аспіранта. У 1894 році Бош як вільний студент відвідував лекції у Вищій технічній школі Штутгарта[4], щоб, як згодом він сказав, «позбутись страху перед технічною термінологією».

З 1884 до 1886 року Бош побував у США, Великій Британії та подорожував по німецьких містах, де працював на різних підприємствах, де міг чогось навчитись.

Заснування компанії[ред. | ред. код]

15 листопада 1886 Бош заснував в Штутгарті власну фірму, що отримала назву «Майстерня точної механіки і електротехніки» (нім. Werkstätte für Feinmechanik und Elektrotechnik). У перші роки після відкриття власної справи йому доводилося нелегко, тому що левова частка прибутку йшла на закупівлю нового обладнання. В цей час Бош займався в основному ремонтом та встановленням електричного устаткування (телефонів, телеграфних апаратів, систем блискавкозахисту тощо), але також іноді змушений був братися і за непрофільні замовлення (ремонт друкарських машинок, фотокамер). До своїх клієнтів він їздив велосипедом і привчав до цього своїх співробітників. Така його поведінка викликала чималу цікавість у жителів Штутгарта, оскільки в той час подібний спосіб пересування вважався вельми незвичайним[4].

Система запалювання від магнето[ред. | ред. код]

Магнето

У 1887 фірма Боша на замовлення одного з клієнтів розробила, на основі незапатентованого пристрою компанії Deutz AG, перший комерційно успішний низьковольтний пристрій запалювання від магнето для стаціонарного газового двигуна. Однак випробування показали, що він мало підходить для серійного використання. Після декількох місяців розробок компанії вдалося вдосконалити апарат, завдяки чому кількість замовлень різко зросла, і до початку 1890-х років на пристрої запалювання від магнето припадало більше половини обсягу продажів фірми[5]..

У 1897 році Бош на замовлення компанії «Daimler» адаптував пристрій запалювання від магнето на двигун транспортного засобу — трициклу «De Dion Bouton». Успішно впоравшись із цим завданням, Бош вирішив проблему запалювання для високооборотних автомобільних двигунів внутрішнього згоряння — одну з головних технічних проблем становлення автомобільної техніки[6].

Одночасно з винаходом магнето Роберт Бош зайнявся удосконаленням свічки запалювання. Першим свічки в двигуні застосував Карл Бенц, але, не зумівши підібрати підхожого матеріалу для ізолятора та електродів, полишив цю справу. Однак це вдалося Бошу — ізолятори він став робити керамічними, а електроди — зі спеціального жаростійкого сплаву. Магнето і вдосконалена свічка запалювання досягли небувалого технічного рівня, і справи фірми різко пішли в гору. Бош будує в Штутгарті новий завод з виробництва свічок і магнето, згодом ще один в сусідньому містечку Фойєрбах[6].

У 1908 році на фірмі створюють котушку багатоіскрового запалювання, а два роки по тому і розподільник запалювання. У 1913 році завдяки фірмі «Bosch» — з'явився електричний стартер.

Розширення компанії[ред. | ред. код]

Повільно, але постійно компанія зростала. Після 10 років діяльності у «Bosch» працювало 16 співробітників, ще через п'ять років 45 і ще через п'ять років, до 4500. Три рази змінювалось розташування штаб-квартири підприємства, перш ніж остаточно, у 1901 році, Роберт Бош міг запустити на справжню фабрику. У новій будівлі, яка мала напис «Електротехнічний завод», приміщення були підготовлені до сучасного виробництва, що базувалось на розподілі праці. Тепер Бош зміг реалізувати те, чого він навчився в Америці, де вже існувало серійне виробництво в умовах поділу праці.

Своє розширення за кордоном компанія Боша розпочала з початку XX століття: спочатку у Великій Британії, а згодом і в інших європейських країнах. У 1910-му році у Спрингфілді (штат Массачусетс) було збудовано першу фабрику Боша у США, а у 1914 році ще один завод було відкрито в Плейнфілді[en] (штат Нью-Йорк). Представництва «Bosch» було також відкрито в Південній Америці, Азії, Африці і Австралії. Завдяки цьому до 1913-го близько 88 % продукції компанії продавалось за рубежем[4].

Після Другої світової війни всі іноземні представництва компанії було конфісковано, але незабаром їй вдалося відновити свою міжнародну комерційну мережу. Значним досягненням того часу стало створення компанією Боша паливного насоса високого тиску для дизельного двигуна[4].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Роберт Бош завжди був політично активним і не приховував своїх ліберальних поглядів. У 1920-30-і роки його основна увага була приділена питанню перемир'я Німеччини та Франції, оскільки він вважав, що досягнення взаєморозуміння між двома сусідами стане важливим кроком до об'єднання Європи. Бош також був противником нацистського режиму і надавав підтримку антифашистському опору у 1930-ті роки[4].

Благодійність[ред. | ред. код]

З 1880 року Бош був членом американського «Ордену лицарів праці[en]». У 1910 році він пожертвував близько мільйона німецьких марок Вищій технічній школі Штутгарта. У період Першої світової війни він, відмовившись від прибутку на постачанні озброєнь, перераховував мільйони на благодійність. У 1940 році відбулось відкриття побудованої його коштом лікарні[4].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Вілла Роберта Боша у Штутгарті
Інтер'єр будинку Роберта Боша

10 жовтня 1887 року Бош оженився на Анні Кайзер. У 1888 році у них народилась дочка Маргарита, у 1889 — дочка Паула, яка вийшла заміж за художника Георга Фрідріха Цунделя після його розлучення з Кларою Цеткін. У 1891 році у Бошів народився син Роберт, який помер у 1921 році від розсіяного склерозу. Після розпаду першого шлюбу у 1927 році Бош оженився на Маргариті Верц. У них було двоє дітей — Роберт (нар. 1928) і Єва (нар. 1931). Бош любив займатись сільським господарством і мав власну ферму, що знаходилась південніше від Мюнхена. Улюбленим заняттям Боша було полювання, яким його зацікавив батько ще у ранньому дитинстві[4].

Спадок[ред. | ред. код]

Бош помер у 1942-му в Штутгарті на 81-му році життя. У своєму заповіті від 1937 року він вказав спрямувати дивіденди від акцій на благодійні цілі. На початку 1960-х років нащадки передали свої частки у фундацію «Robert Bosch GmbH» (фонд, заснований Бошем ще у 1921 році і згодом, названий його іменем). Ця організація володіє 92 % статутного капіталу концерну[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118513818 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. а б в г д е ж и к Беккер Р. Роберт Бош. Жизнь и деятельность. Вестник истории BOSCH. Архів оригіналу за 2012-03-27. 
  5. Симоненко К. Добре забуте нове. Контракти №36, вересень 2006. 
  6. а б Баранцев И. (15 грудня 2008). Бошественное зажигание. За рулём. Архів оригіналу за 2009-02-10. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Theodor Heuss Robert Bosch: Leben und Leistung. — Stuttgart: DVA, 2002. — ISBN 3-421-05630-7 (Buch beendet 1945, 1. Auflage: Stuttgart und Tübingen, Wunderlich Verlag, 1946).
  • Rainer Müller Das Robert-Bosch-Haus. — Stuttgart: DVA, 1988. — ISBN 3-421-02939-3.
  • Joachim Scholtyseck Robert Bosch und der liberale Widerstand gegen Hitler 1933 bis 1945. — München: Beck, 1999. — ISBN 3-406-45525-5.
  • Hans-Erhard Lessing Robert Bosch. Rowohlt, Reinbek 2007. — ISBN 978-3-499-50594-2
  • Eva Madelung & Joachim Scholtyseck Heldenkinder — Verräterkinder; C.H.Beck: München 2007. — ISBN 978-3-406-56319-5

Посилання[ред. | ред. код]