Робер Гедігян
| Робер Гедігян | ||
|---|---|---|
| фр. Robert Guédiguian | ||
 Робер Гедігян на Каннському МКФ, 2015 | ||
| Ім'я при народженні | Робер Жуль Гедігян (фр. Robert Jules Guédiguian) | |
| Дата народження | 3 грудня 1953 (70 років) | |
| Місце народження | Марсель, Франція | |
| Громадянство |
 Франція | |
| Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер | |
| Роки активності | 1980—наш час | |
| Дружина | Аріана Аскарід (з 1975) | |
| IMDb | ID 0350168 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
 Робер Гедігян у Вікісховищі | ||
Робе́р Жуль Гедігя́н (фр. Robert Jules Guédiguian; нар. 3 грудня 1953, Марсель, Франція) — французький кінорежисер, сценарист та продюсер вірменського походження. Багаторазовий номінант та лауреат престижних фестивальних та професійних кінонагород 
.
Біографія та творчість[ред. | ред. код]
Робер Гедігян народився 3 грудня 1953 року в Марселі. Його батько, електрик за професією, — вірменин, мати — німкеня. Кар'єру в кіно він почав на початку 1980-х. Бувши прибічником лівих поглядів, Гедігян за допомогою своїх стрічок передусім піднімав соціальні й політичні питання. Тривалий час режисер був членом Комуністичної партії Франції, а з 2008-го приєднався до Лівої партії[1].
Популярність до Гедігяна прийшла в 1990-х роках після драматичного фільму «Маріус і Жанетт», що розповідає про складні стосунки двох людей, що мешкають в робітничому кварталі Марселя. Стрічка стала одним з найбільше обговорюваних фільмів Франції 1997 року й досі залишається найпопулярнішою стрічкою режисера — тільки у Франції її подивилися більше 2,5 мільйонів глядачів[2]. У 1998 стрічка була представлена в шести номінаціях на здобуття французької національної кінопремії «Сезар».
Робер Гедігян часто працює з постійним складом акторів — Аріаною Аскарід, Жераром Мейланом, Жаном-П'єром Дарруссеном і Жаком Буде. Вони ж зіграли у стрічці 2000 року «У місті все спокійно», що отримала Приз ФІПРЕССІ на врученні нагород Європейській кіноакадемії. У 2002-му драмою «Марі-Жо і два її кохання» Гедігян дебютував в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, а його дружина Аріна Аскарід знову була номінована на премію «Сезар».
Після фільму про останні роки життя Франсуа Міттерана «Прогулянки по Марсовому полю» (2005), що взяв участь в конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю, Гедігян поїхав до Вірменії, щоб за сценарієм дружини зняти роуд-муві «Подорож до Вірменії». Партнерами Аскарід, що зіграла головну роль, цього разу стали актори з вірменським походженням — Симон Абгарян і Серж Аведікян, а музику написав вірменський перкусіоніст, лідер групи Armenian Navy Band Арто Тунчбояджян. Проте, фільм не мав значного успіху у Франції. Більший інтерес у глядача викликала драма «Армія злочинців» (2009), що розповідає про французького антифашиста вірменського походження, учасника французького Опору Місаке Манушяна. Головну роль у стрічці зіграв Симон Абгарян, який знову з'явився у Гедігяна в одній з головних ролей в дуеті з Аріаною Аскарід в «Історії безумства» (2015).
У 2016 році Робер Гедігян очолював журі секції «Горизонти» на 73-му Венеційському міжнародному кінофестивалі[3].
Фільм Гедігяна 2017 року «Вілла» з Аріаною Аскарід та Жаном-П'єром Дарруссеном у головних ролях був відібраний для участі в конкурсній програмі 74-го Венеційського міжнародного кінофестивалю[4].
Особисте життя[ред. | ред. код]
З 1975 року Робер Гедягян перебуває у шлюбі з акторкою Аріаною Аскарід, яка знімалася у багатьох фільмах чоловіка. Подружжя має двох дітей[5].
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Продюсер | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1980 | Фернан | Fernand | 
|
|||
| 1981 | Останнє літо | Dernier été |
|
|
||
| 1985 | Rouge midi |
|
|
|||
| 1985 | Ki lo sa? |
|
|
|
||
| 1989 | Коло по манежу | Un tour de manège |
|
|||
| 1989 | Монталв і дитина | Montalvo et l'enfant |
|
|||
| 1990 | Le coupeur d'eau |
|
короткометражний | |||
| 1991 | Свинячий вереск | Le cri du cochon |
|
|||
| 1991 | Бог не переварює байдужих | Dieu vomit les tièdes |
|
|
|
асоційований продюсер |
| 1992 | Це занадто безглуздо! | C'est trop con! |
|
короткометражний | ||
| 1993 | У грошах щастя | L'argent fait le bonheur |
|
|
||
| 1995 | За життя і смерть | À la vie, à la mort! |
|
|
|
|
| 1997 | Маріус і Жанетт | Marius et Jeannette |
|
|
|
|
| 1998 | На місці серця | À la place du coeur |
|
|
||
| 2000 | В атаку! | À l'attaque! |
|
|
|
|
| 2000 | У місті все спокійно | La ville est tranquille |
|
|
|
|
| 2002 | Романси землі і води | Romances de terre et d'eau |
|
|||
| 2002 | Марі-Жо і два її кохання | Marie-Jo et ses 2 amours |
|
|
|
|
| 2004 | Мій тато — інженер | Mon père est ingénieur |
|
|
||
| 2004 | Орфографічні помилки | Les fautes d'orthographe |
|
|||
| 2005 | Рачки і черепашки | Crustacés et coquillages |
|
асоційований продюсер | ||
| 2005 | Вільна зона | Free Zone |
|
співпродюсер | ||
| 2005 | Прогулянки по Марсовому полю | Le promeneur du champ de Mars |
|
|
||
| 2006 | Подорож до Вірменії | Le voyage en Arménie |
|
|
|
|
| 2006 | Останній з божевільних | Le dernier des fous |
|
|||
| 2007 | Дахи Парижа | Sous les toits de Paris |
|
|||
| 2008 | Леді Джейн | Lady Jane |
|
|
|
|
| 2009 | Армія злочинців | L'armée du crime |
|
|
||
| 2009 | Дівчатка | Gamines |
|
продюсер (оригінальна версія) | ||
| 2010 | Любов, що розбилася | Les amants naufragés |
|
телевізійний | ||
| 2011 | Життя вщент | La vie en miettes |
|
телевізійний | ||
| 2011 | Сніги Кіліманджаро | Les neiges du Kilimandjaro |
|
|
||
| 2013 | Мій милий Пепперленд | My Sweet Pepper Land |
|
|||
| 2013 | Порушення | Les déferlantes |
|
телевізійний | ||
| 2014 | Нитка Аріани | Au fil d'Ariane |
|
|
|
|
| 2015 | Історія безумства | Une histoire de fou |
|
|
|
|
| 2016 | Молодий Карл Маркс | Le Jeune Karl Marx |
|
|||
| 2017 | Вілла |
|
|
|
Визнання[ред. | ред. код]
Нагороди та номінації Робера Гедігяна [6]| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Міжнародний фестиваль франкомовних фільмів у Намюрі | |||
| 1995 | Найкращий фільм | За життя і смерть | Перемога |
| Приз Луї Деллюка | |||
| 1997 | Найкращий фільм | Маріус і Жанетт | Перемога |
| Женевський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1997 | Гран-прі | Маріус і Жанетт | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | |||
| 1998 | Золота мушля | На місці серця | Номінація |
| Срібна мушля — Спеціальний приз журі | Перемога | ||
| Премія за найкращий сценарій — Почесна згадка | Перемога | ||
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Перемога | ||
| 2004 | Золота мушля | Мій тато — інженер | Номінація |
| Премія «Люм'єр» | |||
| 1998 | Найкращий фільм | Маріус і Жанетт | Номінація |
| 2012 | Найкращий сценарій | Сніги Кіліманджаро | Номінація |
| Премія «Сезар» | |||
| 1998 | Найкращий фільм | Маріус і Жанетт | Номінація |
| Найкраща режисерська робота | Номінація | ||
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | ||
| Паризький кінофестиваль | |||
| 1998 | Нагорода преси | Маріус і Жанетт | Перемога |
| Премія «Гойя» | |||
| 1999 | Найкращий європейський фільм | Маріус і Жанетт | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль у Вальядоліді | |||
| 2000 | Золотий колос за найкращий фільм | У місті все спокійно | Перемога |
| 2002 | Марі-Жо і два її кохання | Номінація | |
| 2011 | Срібний колос за найкращий фільм | Сніги Кіліманджаро | Перемога |
| Приз глядачів | Перемога | ||
| Міжнародний фестиваль фільмів про кохання у Монсі | |||
| 2001 | Найкращий сценарій | У місті все спокійно | Перемога |
| Премія Європейської кіноакадемії | |||
| 2001 | Найкращий європейський сценарій | У місті все спокійно | Номінація |
| Приз ФІПРЕССІ | Перемога | ||
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2002 |  Золота пальмова гілка
|
Марі-Жо і два її кохання | Номінація |
| 1911 | Приз «Особливий погляд» | Сніги Кіліманджаро | Номінація |
| Єреванський міжнародний кінофестиваль «Золота абрикоса» | |||
| 2004 | Гран-прі Золота абрикоса | Марі-Жо і два її кохання | Номінація |
| 1900 | Срібна абрикоса — Спеціальний приз | Подорож до Вірменії | Перемога |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2005 | Золотий ведмідь | Прогулянки по Марсовому полю | Номінація |
| 2008 | Леді Джейн | Номінація | |
| Приз «Люкс» Європейського парламенту | |||
| 2011 | Найкращий фільм | Сніги Кіліманджаро | Перемога |
| Премія «Турія», Валенсія (Іспанія) | |||
| 2013 | Найкращий фільм | Сніги Кіліманджаро | Перемога |
| 2013 | Премія глядачів за найкращий фільм | Перемога | |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2017 |  Золотий лев
|
Вілла | Номінація |
| Премія Всесвітньої католицької асоціації по комунікаціях (SIGNIS) | Перемога | ||
Громадська позиція[ред. | ред. код]
У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ « Robert Guédiguian: „C'est terrible, cette absence de fédération des pauvres gens“ », Mathilde Blottière, Télérama.fr, 15 листопада 2011. Процитовано 2.08.2017
- ↑ Robert Guédiguian — Box-office France sur JP Box-office. Consulté le 10.novembre.2015.
- ↑ Режиссер Робер Гедигян возглавит жюри программы «Горизонты» Венецианского кинофестиваля. PanARMENIAN Network (рос) . 8.07.2017.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Venice to Honor Jane Fonda, Robert Redford; Their ‘Our Souls at Night’ to World Premiere. Variety. Процитовано 30.07.2017.
- ↑ " Ariane Ascaride au fil des films de Robert Guédiguian ", Caroline Besse, Télérama.fr, 18 червня 2014. Процитовано 2.08.2017.
- ↑ Нагороди та номінації Робера Гедігяна на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Робер Гедігян |
- Робер Гедігян на сайті IMDb (англ.)
Робер Гедігян у соцмережі «Facebook»- Робер Гедигян: «Любое кино — левое» / Андрей Буров, Евгений Гусятинский // Искусство кино. — Моска, 2005. — Вип. 10 (жовтень).
|
