Романцов Ігор Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Романцов Ігор Сергійович
 Майор
Загальна інформація
Народження 15 лютого 1982(1982-02-15)
Волохівка
Смерть 28 серпня 2014(2014-08-28) (32 роки)
Новозар'ївка
Поховання Вовчанський район
Alma Mater Військова академія (Одеса)
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

І́гор Сергі́йович Романцо́в (1982—2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1982 року в селі Волохівка (Вовчанський район, Харківська область). У дитинстві мріяв стати ветеринаром. Закінчив 1999 року зі срібною медаллю навчання у Волохівському навчально-виробничому ліцеї. При виборі професії зіграв роль дядька-військовика. Вступив до Харківського військового університету, через два роки ракетний факультет перевели до до Одеського інституту Сухопутних військ. Служив у навчальному комплексі Сухопутних військ «Десна», потім перевівся в Башкирівку.

Заступник командира батальйону по роботі з особовим складом, 92-га окрема механізована бригада. Одружився, 2009 року народився син Роман.

28 серпня 2014-го вранці на дорозі поміж селами Новозар'ївка та Войкове загинув — був у складі ротно-тактичної групи, мала завдання деблокувати війська у Іловайському котлі. Група була обстріляна російською артилерією та ДРГ. Тоді ж полягли солдат Сергій Бризгайло, сержант Юрій Безщотний, солдат Андрій Деребченко, молодший сержант Олексій Карпенко, молодший сержант Василь Лепетюха, сержант Сергій Чорний, та іще один військовик 92-ї бригади, особа якого станом на липень 2015-го не встановлена; в серпні 2016-го встановлено, що це був сержант Антон Бутирін.

Вдома лишилися батько, дружина, син 2009 р.н. 16 вересня 2014-го тіло Ігоря Романцова ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковою місією «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»).

Ідентифікований за тестом ДНК; похований 21 лютого 2015-го у Волохівці.

Без Ігоря лишилися батько, дружина та син.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (25.3.2015, посмертно).
  • відзнакою «Народний Герой України» (23.3.2015, посмертно)
  • 7 травня 2015-го у Волохівському навчально-виробничому ліцеї врочисто відкрито пам'ятну дошку на честь учня НВК — Романцова Ігоря.[1]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 5, місце 23
  • Вшановується 28 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 серпня 2015. 
  2. У Міноборони вшанували пам'ять загиблих захисників України

Джерела[ред. | ред. код]