Рувума
Рувума | |
---|---|
Мапа басейну Рувуми | |
10°45′1e-07″ пд. ш. 35°40′0.12000009999546″ сх. д. / 10.750000000028° пд. ш. 35.66670° сх. д. | |
Витік | в горах на схід від озера Ньяса |
• координати | 10°45′1e-07″ пд. ш. 35°40′0.12000009999546″ сх. д. / 10.750000000028° пд. ш. 35.66670° сх. д. |
• висота, м | 1000 м |
Гирло | Індійський океан 10°28′ пд. ш. 40°30′ сх. д. / 10.467° пд. ш. 40.500° сх. д. |
• координати | 10°28′27.840000099997″ пд. ш. 40°26′12.840000100005″ сх. д. / 10.47440° пд. ш. 40.43690° сх. д. |
Країни: | Танзанія, Мозамбік |
Довжина | 800 км |
Площа басейну: | 150 000 км² |
Середньорічний стік | 475±0,001 м³/с |
Притоки: | Лугендаd і Бангалаd |
Медіафайли у Вікісховищі |
Руву́ма, Рову́ма — річка у Східній Африці, більша частина якої утворює кордон між Танзанією і Мозамбіком.
Утворена при злитті майже рівноцінних приток в точці з координатами 11°25′ пд. ш. 38°31′ сх. д. / 11.417° пд. ш. 38.517° сх. д., довша з них, Луженда, тече з північного заходу, інша, що також має назву Ровума — з заходу. Її витік знаходиться на вкритому пагорбами плато на висоті близько 1000 м, строго на схід від озера Ньяса (10°45′ пд. ш. 35°40′ сх. д. / 10.750° пд. ш. 35.667° сх. д.). Інші значні притоки — Мсінже і Лучулінго, течуть широкими долинами з півдня на північ. В нижній течії річка помітно розширюється, утворюючи вкриті лісом острови.
Під час сухого сезону річку можна перейти вбрід в багатьох місцях. Ширина гирла — близько 1600 м. Рувума в нижній течії, в основному, мілководна, хоча її ширина становить близько 800 м. Там вона протікає болотистими рівнинами, обабіч яких височіють круті плато, з яких стікає кілька незначних приток. На окремих ділянках нижньої течії судноплавна.
- 1427 Рувума — астероїд, названий на честь річки[1].
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Рувума // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — С. 504.