Рябий Василь Михайлович
Василь Рябий | |
---|---|
Василь Михайлович Рябий | |
Народився |
7 грудня 1954 (69 років) Корнич, Коломийський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | УРСР → Україна |
Діяльність | 1972 — т. ч. |
Alma mater | Львівський університет |
Членство | Національна спілка журналістів України, Національна спілка письменників України і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка |
Нагороди | |
Василь Михайлович Рябий (нар. 7 грудня 1954, с. Корнич, нині Івано-Франківська область) — український поет, письменник. Член Національних спілок журналістів (1983) та письменників (1992) України[1], Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, літературного гурту поетів-паліндромістів «Геракліт»[2].
Василь Рябий народився 7 грудня 1954 року в селі Корничі, нині Корницької громади Коломийського району Івано-Франківської области України[2].
Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1981)[1]. Працював відповідальним секретарем низки газет та редактором видавництв «Світ», «Вік» у м. Коломиї[2].
Засновник коломийського літературного товариства «Плин»[1].
Перший вірш Василя Рябого був надрукований 1972 року в обласній газеті «Прикарпатська правда»[3].
Автор збірок віршів, есеїв, перекладів та публіцистичних матеріалів. Кілька книг оформив авторською графікою. Твори перекладені перекладені румунською, iталiйською, французькою, англiйською мовами[2][4][5].
Збірки віршів[2]:
- «Грань» (1990)[6],
- «Ворожіння на цвяхах» (1992)[7],
- «Елегія для білого диму» (1992),
- «Шукання двійника» (1992),
- «Постріл горіха» (1994),
- «Жасминовий камінь» (1995)[8],
- «Зіниця на крилі метелика» (1997),
- «Портрети з протягу» (1998),
- «Світлофор і мухомор. Куля з Ліверпуля. Омелюх і Капелюх. Три альбомчики Ромчика Бомчика» (1998),
- «Вага агаВ» (1999)[6],
- «Ловіння снів» (2001),
- «Двері луни» (2002),
- «Поезії» (2004),
- «Варта траВ» (2004)[6],
- «ЖалоколаЖ» (2006)[6],
- «Віно коконіВ» (2008),
- «Жар і міраж» (2009)[4][9],
- «Чубата вощина» (2009)[10],
- «СологолоС» (2013, номінована на Шевченківську премію)[6][11],
- «Біла космея» (2014)[12],
- «Спалах світлотіні» (2019),
- «Ярозоря» (2020, редактор Василь Герасим'юк)[13].
Вірші з альбомами графічних композицій[2]:
- «Ловіння снів» (2001),
- «Ключі».
Повісті[2]:
- «Гойдається сміх на павутинні»,
- «Гримаса авгура».
- Народна Шевченківська премія (2020) — за книгу «СологолоС. Сто вінків сонетів»[14][15],
- літературна премія «Благовіст» (1997)[2],
- літературна премія «Крилата підкова»[4],
- Міжнародна літературна премія «Карпатська корона» (Україна-Румунія, 2003)[2],
- премія журналу «Дзвін»[2],
- літературна премія імені Павла Тичини (2005) — за книгу поезії «Варта трав»[4],
- премія імені Василя Стефаника (2010) — за книгу «Віно коконіВ»[16],
- премія імені Леся Гринюка (2023)[17],
- медаль «За заслуги перед Коломийщиною»[18],
- грамота НСПУ та медаль (2017)[19].
Лавреат Шевченківської премії Тарас Мельничук свого часу писав, що Василь Рябий має характерний ключ, яким він відчиняє двері в світ гармонії думки й почуття[4].
Поетеса, лавреат Шевченківської премії Ірина Жиленко зауважила, що в його поезії присутнє своє, особистісне, а також свій стиль та голос, система цінностей i поетичних прийомів[5].
- ↑ а б в Лауреати літературних премій. Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка.
- ↑ а б в г д е ж и к л Василь Рябий — лавреат обласної премії ім. В. Стефаника 2010 року за книгу «Віно коконіВ». Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І.Франка.
- ↑ 45 років творчої діяльності відзначив поет Василь Рябий (відео). НТК. 25 травня 2017.
- ↑ а б в г д Оксана Ясінська (12 грудня 2011). Поетичний Всесвіт Василя Рябого. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
- ↑ а б Пилип'юк, О. Біографія Василя Рябого // Дивослово. — 2012. — № 7. — С. 61.
- ↑ а б в г д Євген Баран (7 жовтня 2022). Поетичний Чин Василя Рябого. Хвиля Десни.
- ↑ Рябий, Василь Михайлович. Ворожіння на цвяхах [Текст] / В. М. Рябий. - Коломия : [б.в.], 1992. — 55 с. — (Поетична бібліотека «Агро»).
- ↑ Рябий, Василь Михайлович. Жасминовий камінь [Текст] : поезії / В. М. Рябий. — К. : Світовид, 1995. — 80 с.
- ↑ Рябий, В. М. Жар і міраж [Текст] : лірика / Василь Рябий. — Івано-Франківськ : [б. в.], 2009. — 189, [2] с.
- ↑ Чубата вощина [Текст] : римованки для дітей / Василь Рябий ; худож.: Емілія Бережницька. — Івано-Франківськ : [б. в.], 2009. — 47 с.
- ↑ Стали відомі претенденти на Шевченківську премію з літератури. Gazeta.ua. 1 листопада 2017.
- ↑ Рябий, Василь Михайлович. Біла космея [Текст] : поезії / Василь Рябий. — Київ : Євшан-зілля, 2014. — 111 с. — ISBN 978-966-2152-33-3.
- ↑ ЯРОЗОРЯ : з триптиху сонетів у вінках / Василь Рябий ; [редактор Василь Герасим'юк]. — Косів : Писаний Камінь, 2020.
- ↑ Відомий поет з Коломийщини став лауреатом Народної Шевченківської премії. Правда. 21 травня 2020.
- ↑ Поет з Коломийщини отримав Народну премію ім. Т.Шевченка. Бріз. 10 листопада 2020.
- ↑ Премію імені Василя Стефаника отримали Василь Рябий і Марія Ткачівська. Буквоїд. 17 травня 2010.
- ↑ У Воскресінцях відзначили 140-й ювілей Леся Гринюка. Інформатор. 25 березня 2023.
- ↑ Відомого поета Василя Рябого нагороджено почесною відзнакою Коломийського району — медаллю «За заслуги перед Коломийщиною». Дзеркало медіа.
- ↑ Андрій Малащук (24 травня 2017). Сонетний рекордсмен і ловець вітру Василь Рябий. Дзеркало медіа.
- Космічний віршосвіт / ред.-упоряд. В. П. Глаголюк. — Коломия : Просвіта, 2009. — 36 с.
- Василь Рябий: грані літературної діяльності : рек. бібліогр. покажч. / Коломий. міськрайонне Т-во «Просвіта» ім. Т. Шевченка ; упоряд. В. С. Тороватова. — Коломия : Вік, 2012. — 80 с.
- Василь Рябий: грані журналістської діяльності [Текст] : рекомендац. бібліогр. покажч. / [уклад. В. С. Тороватова ; ред., відп. за вип. В. П. Глаголюк]. — Коломия, 2014.
- Сорока, П Метафора мене знала раніше, аніж я її // Дзвін. — 2009. — Вип. 11/12. — С. 147—149; Золота Пектораль. — 2009. — Вип. № 3/4. — С. 52—53.
- Базилевський, В. Поетичні ігри — це серйозно // Літературна Україна. — 2016. — № 50 (29 грудня). — С. 8–9.
- Клічак, В. Чи не з кожним сонетом я шептався на сповідальній хвилі… // Українська літературна газета. — 2017. — 5 верес. (№ 15).
- Тороватова, В. І народжується різномов'я поезії... // Дзвін. — 2019. — № 1. — С. 212–220.
- Євген Баран (2 січня 2024). Яскраві відтінки Василя Рябого. Хвиля Десни.
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
45 років творчої діяльності відзначив поет Василь Рябий на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2017. — 25 травня. | |
Коломийський поет Василь Рябий святкує ювілей на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2014. — 12 грудня. | |
40-річчя творчої діяльності відзначив Василь Рябий на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2012. — 22 листопада. | |
Поет Василь Рябий відзначив 45-річчя творчої діяльності на YouTube // ТРК РАІ. — 2017. — 25 травня. | |
Коломиянин Василь Рябий нагороджений Народною Шевченківською премією на YouTube // ПП Телекомпанія НТК. — 2020. — 10 листопада. |
- Василь Рябий. Чтиво.
- Рябий, В. Міф метафоричної луни // Дивослово. — 2012. — № 7. — С. 61—64.