Савин (свято)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Са́вин[1] або частіше Самайн (ірл. Samhainлистопад; ґел. Samhain [ˈsɑːwɪn] або [ˈsaʊ.ɪn]) – кельтське свято завершення сільськогосподарських робіт – повернення свят з літніх пасовиськ та завершення збирання урожаю. Вважався завершенням річного циклу і початком нового. Тривало свято сім діб – три до початку Савину, три після Савину та сам день Савину. Після прийняття кельтами християнства день Савину збігся з Днем Всіх Святих, але сама традиція святкування була частково втрачена, частково трансформована.

У кельтів слово samhain означало також третій місяць осені. У шотландській мові (яка тотожна з північним діалектом ірландської мови) Samhain або an t-Samhain — назва місяця, аналогічного листопаду. У сучасній ірландській мові an tSamhain (ан тсавин) — листопад.

Історія[ред.ред. код]

У давніх кельтів, безпосередніми нащадками яких є сучасні ірландці, шотландці, валійці (кимри) та бретонці, рік ділився на дві частини – темну (з листопада по березень включно) та світлу (з квітня по жовтень включно). Зміна частин року так само як і зміна місяців року відбувалась в ніч нового місяця (сонячно-місячний календар). З настанням темної частини року святкувався Новий рік. У давніх кельтів місяць листопад називався Самоніос. За латинськими джерелами у давніх кельтів свято називалося «Три ночі Самоніоса» («Trinux Samonii»). Настання світлої частини року теж відзначалася святом – ночами Гіамоніуса.

Після прийняття християнства кельтськими народами свято довгий час продовжували шанувати. Так в Ірландії, в столиці королівства Ірландія – в Тарі свято продовжували відзначати і після прийняття християнства з дотриманням всіх традицій та звичаїв, з великим зібранням народу, урочисто аж до ХІІ століття до завоювання Ірландії англо-саксами.

Відмічають, що в кельтів Британії свято зі смертю і надприродним (помирав рік і народжувався новий), але в той же час немає ніяких доказів, що в поганські часи свято мало ще якесь значення крім сезонного та сільськогосподарського. Після прийняття християнства в багатьох колишніх кельтських країнах свято поступово почало сприйматися як темне, поганське, містичне. Пізніше в цей день почали відмічати День Всіх Святих, що перетворився в деяких країнах в сучасний Хелловін.

Звичай та ритуал[ред.ред. код]

Свято відмічалось одночасно як День поповнення стад худоби, День урожаю, Новий рік, День вшанування предків. День сприймався як містичний і з певним страхом – вважалося, що не всім судилося перейти зі старого року в новий, вважалося, що в цей день помирають люди, які порушили свої гейси (геші) – індивідуальні заборони, табу, іноді досить дивні і нелогічні, що накладалися друїдами (наприклад, не полювати на птахів чи не носити яскравий одяг і т.д.) Апогей свята був приблизно у ніч з 31 жовтня на 1 листопада (але завжди у ніч нового місяця). Вважалося, що після цього вже не можна збирати урожай. Традиційно під час свята громада ділила урожай, визначала, яка худоба лишиться до весни, а яка піде на їжу зимою. Напередодні і під час свята різали худобу, засолювали м'ясо на зиму, робили запаси на зиму.

Під час святкування палили вогнища, приносили в жертву тварин, друїди кидали в вогонь кістки тварин, а потім по малюнку і тріщинам які виникали на кістках віщували майбутнє. Через вогонь стрибали люди, або проходили між двома вогнями. Це вважалося очищенням вогнем. Між вогнями проводили скотину.

У Камбрії до цього часу до Савин печуть хліб у формі рогів, щоб привітати зиму чи то бога зими. Римляни асоціювали кельтське свято Савину зі своїм святом Лемуріями – святом вшанування мертвих, хоча римляни святкували Лемурії 13 травня.

Савин в Україні[ред.ред. код]

У наш час в Україні Савин святкують шанувальники кельтської культури та представники «кельтської» субкультури. У Києві, Львові, Одесі, Луганську, Кодаку (Січеславі = Дніпропетровську) у цей день проводяться фестивалі кельтської культури, виступають музичні колективи кельтської етномузики. Загалом це свято нагадує більше День святого Патрика, аніж справжній Савин чи День Всіх Святих.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В українській, так само як у розмовній англійська, часом трапляється хибна побуквенна вимова(англ.) «самайн» чи «самгайн» ([sɑmˈɦɑjn]), правильну вимову можна почути, зокрема у цьому словникові.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Кельтская мифология: Энциклопедия. — М.: Эксмо, 2002.
  2. Кельтські міфи. – М.: Эксмо, 2009.
  3. Бондаренко Г.В. Повседневная жизнь древних кельтов. — М.: Молодая гвардия, 2007. — С. 47. — 400 с.
  4. Легенди і міфи середньовічної Ірландії. – М., 1991.