Сантьяго Абаскаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сантьяго Абаскаль
ісп. Santiago Abascal Conde
Нині на посаді
Народився 14 квітня 1976(1976-04-14)[1] (48 років)
Більбао, Країна Басків, Іспанія[2]
Відомий як політик, соціолог, есеїст
Країна Іспанія
Alma mater University of Deustod (2003)[3]
Політична партія Народна партія (2013)[4] і Вокс
Батько Santiago Abascal Escuzad
Мати María Isabel Conde Álvarezd
У шлюбі з Ana Belén Sánchez Cenadord і Lidia Bedman Lapeñad
Релігія католицтво[5]
Підпис
santiagoabascal.es
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Абаскаль.

Сантьяго Абаскаль Конде (ісп. вимова: [sanˈtjaɣo aβasˈkal ˈkonde] ; нар. 14 квітня 1976(19760414)) — іспанський політик, з вересня 2014 року лідер націонал-консервативної політичної партії Вокс. Абаскаль — член Конгресу депутатів, який представляє Мадрид з 2019 року. До створення Вокс Абаскаль тривалий час перебував у Народній партії, працював законодавцем у парламенті Басків, заснував Іспанський націоналістичний фонд захисту іспанської нації та обіймав посаду директора організації Спільнота Мадрида, яка фінансувалася державою.

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Абаскаль народився в Більбао. Він походить від видатного роду політиків провінції Алава: його батько Сантьяго Абаскаль Ескуза був політиком і членом Народної партії, а його дід Мануель Абаскаль Пардо працював мером Амурріо з 1963 по 1979 роки під час Франківської диктатури та переходу Іспанії до демократії[6][7][8][9]. Через їхню політичну діяльність родині Абаскаля постійно погрожувала терористична група ЕТА[10].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Абаскаль виступає з промовою у 2018 році

У 1994 році, 18-річним, він став членом Народної партії[11][12]. Абаскаль був міським радником Лаудіо протягом двох термінів (1999—2007)[13]. З січня 2004 року по лютий 2005 року він працював у парламенті Басків від округу Алава[14]. З жовтня 2005 року по січень 2009 року він працював у регіональному законодавчому органі[15].

Коли він покинув баскську політику, Есперанса Агірре, регіональний президент Спільноти Мадрида, призначила його на посаду директора Агентства із захисту даних Спільноти Мадрида (2010—2012). Пізніше Абаскаля призначили директором Фонду меценатства та соціального спонсорства (2013)[11], який фінансувався державою. Під час періоду Абаскаля фонд був маловідомим[16][17].

У 2013 році Абаскаль залишив ПП[12] та допоміг заснувати нову партію Вокс, яка була створена того ж дня, коли розпався Фонд меценатства та соціального спонсорства[16][18]. Після невтішного результату Вокс на виборах до Європейського парламенту у травні 2014 року, на яких партія не змогла отримати жодного місця, посилилась внутрішня боротьба в партії[19]. Поміркована фракція відокремилась[19], і 20 вересня 2014 року Абаскаль став новим президентом партії[20].

Під час виборчих кампаній 2020 і 2021 років для регіональних виборів у Басконію та Каталонію радикальні політичні опоненти атакували численні виборчі заходи, за участю Абаскаля як одного зі спікерів, на основі того, що «законні передвиборчі заходи Вокса у цих провінціях вважалися актами провокації»[21][22][23].

Політична позиція[ред. | ред. код]

Політична програма Абаскаля у 2018 році закликала до виселення всіх нелегальних іммігрантів, будівництва «непрохідних стін» в іспанських африканських анклавах Сеута та Мелілья, заборони викладання ісламу, возвеличення «національних героїв», ліквідації всіх регіональних парламентів й опозиції каталонському націоналізму[24]. У 2019 році він використовував антимусульманську риторику та закликав до нової Реконкісти або відвоювання Іспанії[25].

Він пропагує кліматичний скептицизм і вважає глобальне потепління «найбільшим шахрайством в історії»[26].

Щодо економічних питань, він заявляє про спадщину прем'єр-міністра 1996—2004 років Хосе Марії Аснари з Народної партії та підтримує ліберальну та консервативну лінію, разом з різким скороченням державних витрат[27].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Перша дружина — Ана Белен Санчес, яка балотувалася від НП на місцевих виборах у Лаудіо та Суї. У пари народилося двоє дітей[28]. У червні 2018 року він одружився з іспанською блогеркою та інфлюенсеркою Лідією Бедман-Лапеня[29]. У пари народилося двоє дітей[30][28]. Абаскаль є давнім членом Іспанського орнітологічного товариства[31]. Абаскаль — член ультраконсервативної асоціації HazteOir (HO). У 2012 році він отримав премію від організації HO[32].

Через регулярні погрози вбивством за його політичні погляди та роботу Абаскаль має дозвіл на носіння та використання пістолета для самозахисту[33]. А саме, ліцензію типу B, яка надається цивільним особам, які мають високу ймовірність зазнати нападу. Згідно з найсуворішими законами Іспанії про володіння зброєю, такі ліцензії є рідкістю, їх отримали лише близько 0,02 % населення[34].

Абаскаль був одним із кількох іспанських політиків, які отримали позитивний результат на вірус COVID-19 під час пандемії 2020 року[35].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=218&idLegislatura=13
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1069193542 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ https://www.losgenoveses.net/Personajes%20Populares/abascal/Abascal.%20CV/Santiago%20Abascal.%20CV%20oficial.%20Vox.pdf
  4. ↑ https://www.eldiario.es/politica/Santiago-Abascal-candidato-VOX-generales_0_403160061.html
  5. ↑ https://www.religiondigital.org/espana/Santiago-Abascal-arremete-ciudadano-Bergoglio-religion-iglesia-espana-inmigracion-ultraderecha-rocio-monasterio-vox_0_2108789135.html
  6. ↑ Abascal, el 'ex' del PP que lleva la extrema derecha a la política nacional. Eitb (ісп.). 3 грудня 2018. Процитовано 16 січня 2019.
  7. ↑ Muere Santiago Abascal, exdirigente del PP vasco y padre del líder de VOX. Efe.com (ісп.). Vitoria. 23 липня 2017. Процитовано 16 січня 2019.
  8. ↑ Los Genoveses (27 квітня 2019). Santiago Abascal: un ultra con sueldo y pistola. El Plural (ісп.). Процитовано 1 травня 2019.
  9. ↑ Santiago Abascal: su pasado, su familia, sus dos mujeres y sus aficiones. Voz Populi. 11 листопада 2019.
  10. ↑ Veiga, Diego Rodriguez (9 листопада 2020). Abascal revive sus dos dramas con ETA: el ataque familiar y el asesinato de su amigo cartero. El Español.
  11. ↑ а б Gutiérrez, Óscar (5 грудня 2018). ¿Quién es Santiago Abascal, líder del partido Vox?. 20minutos.
  12. ↑ а б Amón, Rubén (3 грудня 2018). Santiago Abascal, el fan de Marine Le Pen. El País.
  13. ↑ Santiago Abascal: del PP vasco a sacudir la política española en Andalucía. La Vanguardia. 3 грудня 2018.
  14. ↑ García Martín, Javier (28 квітня 2019). La post-España de Santiago Abascal. 20 Minutos (ісп.). Процитовано 1 травня 2019.
  15. ↑ Santiago Abascal Conde (PDF). Voxespana.es (ісп.). 2019. Архів оригіналу (PDF) за 21 April 2019. Процитовано 1 травня 2019.
  16. ↑ а б Pérez Mendoza, Sofía (13 січня 2019). La fundación que dirigió Abascal se extinguió sin dejar rastro de su último año de actividad. eldiario.es.
  17. ↑ Guzmán, Cecilia (6 листопада 2013). Santiago Abascal se 'forra' al amparo del PP madrileño. El Plural.
  18. ↑ Maestre, Antonio (9 грудня 2018). Manual de VOX para antifascistas emocionales. La Marea.
  19. ↑ а б Sangiao, Sergio (23 січня 2019). Los tránsfugas de Abascal. CTXT.
  20. ↑ Santiago Abascal, nuevo presidente de Vox con el 91% de los votos. Publico.es. Процитовано 16 січня 2019.
  21. ↑ Vox arranca la campaña en Euskadi con mítines blindados entre piedras y botellas. 26 червня 2020.
  22. ↑ Lanzan piedras a Abascal en un acto de Vox en Girona. 30 січня 2021.
  23. ↑ Intento de agresión a Abascal en un acto electoral en Gerona. 30 січня 2021.
  24. ↑ de Laguérie, Henry (14 листопада 2019). Santiago Abascal, l'homme derrière le retour de l'extrême droite en Espagne. Le Parisien (фр.). Процитовано 20 січня 2021.
  25. ↑ Walker, Kira (29 квітня 2019). Spain's far-right makes election gains using anti-Muslim sentiment. The National.
  26. ↑ Chapelle, Sophie (22 жовтня 2020). Déni du réchauffement, mépris pour les renouvelables, haine des réfugiés climatiques : le "fascisme fossile". bastamag.net (фр.). Процитовано 20 січня 2021.
  27. ↑ Santiago Abascal, l'homme au pistolet qui a ressuscité l'extrême droite espagnole. Le Point (фр.). 28 квітня 2019. Процитовано 20 січня 2021.
  28. ↑ а б Así es la primera mujer de Santiago Abascal: la expolítica con la que compartió partido y desahucio. El Plural (ісп.). 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
  29. ↑ Villar, C. (9 жовтня 2018). La boda cool de Santiago Abascal (VOX) con la bloguera Lidia Bedman Lapeña este verano. El Confidencial (ісп.). Titania Compañía Editorial, S.L. Процитовано 1 травня 2019.
  30. ↑ Así es Lidia Bedman, la pareja 'egoblogger' de Santiago Abascal, líder de VOX. La Vanguardia. 30 березня 2016. Процитовано 16 січня 2019.
  31. ↑ Abascal: un aficionado a los pájaros casado con una 'influencer'. Cadena COPE (ісп.). Radio Popular S.A. 27 листопада 2018. Процитовано 16 січня 2019.
  32. ↑ Bastante, Jesús (7 грудня 2018). Las conexiones de Vox con HazteOir, los 'kikos' y una docena de obispos españoles. eldiario.es (ісп.).
  33. ↑ El permiso tipo B que tiene Abascal: ¿qué armas permite llevar, qué requisitos tiene y cómo se concede?. 20 Minutos. 18 червня 2020.
  34. ↑ Verdu, Daniel (25 жовтня 2016). Who are Spain's gun owners?. El Pais.
  35. ↑ Santiago Abascal, líder de Vox, da positivo en coronavirus. 20 minutos (Spanish) . 12 березня 2020. Процитовано 13 березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сантьяго_Абаскаль&oldid=41330099