Сантьяго Каррільо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сантьяго Каррільо
ісп. Santiago Carrillo
Santiago Carrillo firmando en la Feria del Libro de Madrid en 2006.jpg
Ім'я при народженні ісп. Santiago José Carrillo Solares
Народився 18 січня 1915(1915-01-18)[1][2][…]
Хіхон, Астурія[d], Астурія, Іспанія[4]
Помер 18 вересня 2012(2012-09-18)[1][5][…] (97 років)
Мадрид, Іспанія[1]
·серцево-судинні захворювання
Громадянство
(підданство)
Flag of Spain.svg Іспанія
Діяльність політик, письменник
Володіє мовами іспанська[2]
Посада член Конгресу депутатів Іспанії[d][6], член Конгресу депутатів Іспанії[d][7], генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії[d] і член Конгресу депутатів Іспанії[d][8]
Партія Комуністична партія Іспанії
Батько Wenceslao Carrillo[d]
Діти José Carrillo Menéndez[d]
Нагороди
IMDb nm0140531

Сантьяго Каррільо Соларес (ісп. Santiago Carrillo Solares, 18 січня 1915(19150118), Хіхон — 18 вересня 2012[9][10][11], Мадрид) — іспанський політичний діяч, генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії, теоретик правого крила єврокомунізму. Один з останніх живих ветеранів Громадянської війни в Іспанії. Зіграв одну з ключових ролей в переході Іспанії до демократичної форми правління після смерті іспанського диктатора генерала Франсиско Франко в 1975-му році[10].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в робітничій сім'ї. Його батько, Венцеслао Каррільо, став відомим активістом Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСРП), а сам Сантьяго співпрацював у газеті El Socialista з 13-річного віку. У 1932 році став редактором газети Соціалістичної молоді. У 1933 році був обраний генеральним секретарем молодіжної організації ІСРП.

Учасник страйку шахтарів Астурії в 1934 році, входив до складу Національного революційного комітету. За цю діяльність він пребував в ув'язненні з жовтня 1934 по лютий 1936. Після звільнення в березні 1936 року відвідав Москву, а потім став одним з організаторів об'єднання молодіжних спілок соціалістів і комуністів в Об'єднану соціалістичну молодь (Juventudes Socialistas Unificadas).

Після початку громадянської війни (1936) прийняв рішення про вступ до Комуністичної партії Іспанії (КПІ). Під час битви за Мадрид 7 листопада 1936 року був обраний на посаду керівника комітету громадського порядку Ради оборони Мадрида[11]. На цій посаді він несе персональну відповідальність за безсудні масові вбивства кількох тисяч «потенційних ворогів» — безпідставно арештованих та безвинних представників інтелігенції Іспанії: священиків, студентів, підприємців, журналістів, письменників, юристів, університетськіх викладачів[12].

У березні 1939 року Мадрид пав, чому сприяв здійснений полковником Касадо переворот проти уряду Негрін і переговори новоствореної Хунти національної оборони з франкістами. Сантьяго звернувся з відкритим листом до свого батька Венцеслао Каррільо, котрий увійшов до складу хунти, в якому, засудивши переворот як контрреволюційний, зрадницький і антикомуністичний, оголосив про припинення будь-яких відносин з батьком.

Після падіння Іспанської республіки Каррільо емігрував до Парижа, де намагався реорганізувати партію. У 1944 році він очолював відхід партизан-комуністів з Валь-д'Арана. Загалом у вимушеній еміграції він провів 38 років.

Змінив Долорес Ібаррурі на посаді генерального секретаря КПІ в 1960 році. Після введення радянських військ до Чехословаччини перевів партію до самостійної політики, багато в чому передбачивши еврокоммуністичний курс ще раніше Італійської комуністичної партії.

У 1981 після засудження Хуаном Карлосом I спроби державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим, Каррільо вигукнув перед телекамерами в захваті: «Боже, бережи короля!».

У 1985 році був виключений з КПІ, створив з групою прихильників Робітничу партію Іспанії — Комуністичне єдність, яка в 1991 році влилася в Іспанську соціалістичну робітничу партію на правах фракції «Ліва єдність». Втім, сам Каррільо в Соцпартію не вступив.

20 жовтня 2005 Автономний університет Мадрида обрав Каррільо своїм почесним доктором.

Помер 18 вересня 2012 в Мадриді на 98-му році життя.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118667289 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. SNAC
  4. Каррильо Сантьяго // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Muere Santiago CarrilloMadrid: Grupo PRISA, 1976. — ISSN 1576-3757
  6. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=344&idLegislatura=1
  7. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=293&idLegislatura=2
  8. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=97&idLegislatura=0
  9. Пішов з життя легендарний іспанський комуніст // euronews
  10. а б BBC: Скончался экс-лидер испанских коммунистов
  11. а б Умер бывший глава компартии Испании Сантьяго Карильо
  12. Мадридское «Бутово». 70 лет со времени массовых расстрелов в Испании(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]