Сантьяго Каррільо
| Сантьяго Каррільо | |
|---|---|
| ісп. Santiago Carrillo | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | ісп. Santiago José Carrillo Solares |
| Народився |
18 січня 1915[1][2][…] Хіхон, Oviedo Provinced, Іспанія[4] |
| Помер |
18 вересня 2012[1][5][…] (97 років) Мадрид, Іспанія[1] ·серцева недостатність |
| Країна |
 Іспанія |
| Діяльність | політик, письменник |
| Знання мов | іспанська[2] |
| Magnum opus | Eurocommunism and the Stated |
| Посада | член Конгресу депутатів Іспанії[d][6], член Конгресу депутатів Іспанії[d][7], генеральний секретар Комуністичної партії Іспаніїd, член Конгресу депутатів Іспанії[d][8], Q62590023? і General Secretary of the Unified Socialist Youthd |
| Партія | Комуністична партія Іспанії і Workers' Party of Spain – Communist Unityd |
| Батько | Wenceslao Carrillod |
| Діти | José Carrillo Menéndezd |
| Автограф |
 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0140531 |
Сантьяго Каррільо Соларес (ісп. Santiago Carrillo Solares, 18 січня 1915, Хіхон — 18 вересня 2012[9][10][11], Мадрид) — іспанський політичний діяч, генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії, теоретик правого крила єврокомунізму. Один з останніх живих ветеранів Громадянської війни в Іспанії. Зіграв одну з ключових ролей в переході Іспанії до демократичної форми правління після смерті іспанського диктатора генерала Франсиско Франко в 1975-му році[10].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в робітничій сім'ї. Його батько, Венцеслао Каррільо, став відомим активістом Іспанської соціалістичної робітничої партії (ІСРП), а сам Сантьяго співпрацював у газеті El Socialista з 13-річного віку. У 1932 році став редактором газети Соціалістичної молоді. У 1933 році був обраний генеральним секретарем молодіжної організації ІСРП.
Учасник страйку шахтарів Астурії в 1934 році, входив до складу Національного революційного комітету. За цю діяльність він пребував в ув'язненні з жовтня 1934 по лютий 1936. Після звільнення в березні 1936 року відвідав Москву, а потім став одним з організаторів об'єднання молодіжних спілок соціалістів і комуністів в Об'єднану соціалістичну молодь (Juventudes Socialistas Unificadas).
Після початку громадянської війни (1936) вирішив вступити до Комуністичної партії Іспанії (КПІ). Під час битви за Мадрид 7 листопада 1936 року був обраний на посаду керівника комітету громадського порядку Ради оборони Мадрида[11]. На цій посаді він несе персональну відповідальність за безсудні масові вбивства кількох тисяч «потенційних ворогів» — безпідставно арештованих та безвинних представників інтелігенції Іспанії: священиків, студентів, підприємців, журналістів, письменників, юристів, університетськіх викладачів[12].
У березні 1939 року Мадрид пав, чому сприяв здійснений полковником Касадо переворот проти уряду Негрін і переговори новоствореної Хунти національної оборони з франкістами. Сантьяго звернувся з відкритим листом до свого батька Венцеслао Каррільо, котрий увійшов до складу хунти, в якому, засудивши переворот як контрреволюційний, зрадницький і антикомуністичний, оголосив про припинення будь-яких відносин з батьком.
Після падіння Іспанської республіки Каррільо емігрував до Парижа, де намагався реорганізувати партію. У 1944 році він очолював відхід партизан-комуністів з Валь-д'Арана. Загалом у вимушеній еміграції він провів 38 років.
Змінив Долорес Ібаррурі на посаді генерального секретаря КПІ в 1960 році. Після введення радянських військ до Чехословаччини перевів партію до самостійної політики, багато в чому передбачивши еврокоммуністичний курс ще раніше Італійської комуністичної партії.
У 1981 після засудження Хуаном Карлосом I спроби державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим, Каррільо вигукнув перед телекамерами в захваті: «Боже, бережи короля!».
У 1985 році був виключений з КПІ, створив з групою прихильників Робітничу партію Іспанії — Комуністичне єдність, яка в 1991 році влилася в Іспанську соціалістичну робітничу партію на правах фракції «Ліва єдність». Втім, сам Каррільо в Соцпартію не вступив.
20 жовтня 2005 Автономний університет Мадрида обрав Каррільо своїм почесним доктором.
Помер 18 вересня 2012 в Мадриді на 98-му році життя.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118667289 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Каррильо Сантьяго // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Muere Santiago Carrillo — Madrid: Grupo PRISA, 1976. — ISSN 1576-3757; 1134-6582
- ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=344&idLegislatura=1
- ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=293&idLegislatura=2
- ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=97&idLegislatura=0
- ↑ Пішов з життя легендарний іспанський комуніст[недоступне посилання] // euronews
- ↑ а б BBC: Скончался экс-лидер испанских коммунистов
- ↑ а б Умер бывший глава компартии Испании Сантьяго Карильо. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано 1 жовтня 2012.
- ↑ Мадридское «Бутово». 70 лет со времени массовых расстрелов в Испании [Архівовано 13 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Большая советская энциклопедия[недоступне посилання з липня 2019]
- Советская историческая энциклопедия [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
