Хуан Карлос I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хуан Карлос I
ісп. Juan Carlos Alfonso Victor María de Borbón y Borbón Dos Sicilias
Rey Juan Carlos 2013 (cropped).jpg
Король Іспанії
Правління 22 листопада 1975-18 червня 2014
Коронація 27 листопада 1975
Попередник
Біографічні дані
Релігія католицька церква
Народження 5 січня 1938(1938-01-05)[1][2][…] (84 роки)
Рим, Італія[1]
У шлюбі з Софія Грецька та Ганноверська
Діти Інфанта Єлена, герцогиня де Луго[4], Інфанта Крістіна, герцогиня Пальма-де-Майоркська[4] і Філіп VI (король Іспанії)[4]
Династія Бурбон-Анжуd
Батько Хуан, граф Барселонський[4]
Мати Infanta María de las Mercedes, Countess of Barcelonad[4]
Нагороди
Велика зірка почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» Орден Золотого руна орден Спасителя Великий Хрест ордена Почесного легіону Кавелер Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою» Collar of the Supreme Order of the Chrysanthemum Великий хрест особливого ступеня ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом Grand Cross with Collar of the Order of the Three Stars орден князя Ярослава Мудрого I ступеня

Ланцюг ордена Білого леваd

Grand Cross of the Order of the White Double Cross‎
Ланцюг ордена Зірки Румунії
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX Великий хрест Ордена Заслуг Угорської республіки з ланцюгом Grand Cross of the Military Merit - White Badge орден Слона орден Білого Орла Grand Collar of the Military Order of the Tower and Sword кавалер Великого ланцюга ордена Інфанта дона Енріке Grand Cross of the Order of the Immaculate Conception of Vila Viçosa Grand Collar of the Order of Liberty Великий ланцюг ордена Сантьяго Grand Cross of the Military Order of Avis Grand Cross of the Military Order of Christ National Order of Merit - Athir v.1 (Algeria) - ribbon bar.gif Order of Excellence Орден Франсіско Морасана

Міжнародна премія імені Карла Великого (20 травня 1982)

Премія миру Фелікса Уфуе-Буаньїd (1994)

премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd

Премія Нансена (1987)

Королівський Вікторіанський ланцюг

International Simón Bolívar Prized (1983)

Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1984)

Honorary doctor of the University of Bolognad

Почесний доктор Оксфордського університетуd

почесний доктор Кембриджського університетуd

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d]

ювілейна медаль 2500-річчя заснування Перської імперії

honorary doctor of the University of Brasíliad

Order of Juan Mora Fernández Battle of Lepanto 4th Centenary Medal
Escudo de armas de Juan Carlos I de España.svg
Juan Carlos I of Spain Signature.svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[5] (ісп. Juan Carlos Alfonso Víctor María de Borbón y Borbón-Dos Sicilias) (нар. 5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 року до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сходження на престол[ред. | ред. код]

У 1969 році диктатор Франсіско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[6], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[7].

Правління[ред. | ред. код]

Король виявив далекоглядність, провівши практично одразу ж після вступу на престол демократичні реформи, узаконивши політичні партії (1977) і розпустивши франкістську «фалангу». На основі Конституції Іспанії, ратифікованої народним референдумом 6 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року, яка визнає Короля символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної династії. Король був оголошений спадкоємцем не Франко, а історичної монархії, і гарантувалися цивільні права й свободи. Регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).

У 1981 році вчинив успішний опір спробі державного перевороту, яку влаштували військові, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.

Зречення[ред. | ред. код]

У квітні 2012 року король Хуан Карлос І відправився у Ботсвану, де він займався полюванням на слонів. Про поїздку не було відомо іспанському суспільству, аж поки король не пошкодив ногу та був відправлений спеціальним авіарейсом назад до Іспанії[8][9]. Після цього у ЗМІ з'явилася інформація не тільки про поїздку, а й про те, чим тоді займався король та про сумнівні джерела фінансування поїздки. Іспанське суспільство почало висловлювати невдоволення[10].

На початку 2014 року почався новий скандал, пов'язаний зі здійсненням корупційних схем Іньякі Урдангаріном, зятем Хуана Карлоса І. У цьому іспанці підозрювали і самого короля.

Не витримавши критики, 2 червня Хуан Карлос І заявив про бажання зректися престолу. Конституція Іспанії не передбачала процесу зречення престолу монархом, тож 3 червня Уряд Іспанії почав розглядати це питання. Незабаром, уже 19 червня 2014 року, на престол зійшов син короля Хуана Карлоса І, Філіп VI[11][12].

Після зречення[ред. | ред. код]

Після зречення Хуан Карлос І, як і його дружина, Софія Грецька, продовжив носити титул короля Іспанії.

На початку серпня 2020 року Хуан Карлос І втік з країни на тлі корупційного скандалу[13].

Сім'я[ред. | ред. код]

З 1962 року одружений з Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.

Діти:

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Хуан Карлос I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  5. Іван Карло I
  6. "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine. New York Times. 14 November 1971.
  7. Bernecker, Walther (1998). Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish 33 (1). с. 65–84. 
  8. Spain's King Juan Carlos under fire over elephant hunting trip. the Guardian (англ.). 15 квітня 2012. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  9. King Juan Carlos of Spain operated on after 'elephant hunting' accident.. The Telegraph (en-GB). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  10. Winds of change. The Economist. 7 червня 2014. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  11. Хуан Карлос підписав акт про зречення іспанського престолу. LB.ua. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 5 квітня 2021. 
  12. King Felipe VI calls for 'new Spain' as he is sworn in. BBC News (en-GB). 19 червня 2014. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021. 
  13. Монархія в небезпеці. Екс-король втік з Іспанії. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2021. 
  14. Середа #відносиниУкраїнаІспанія30, Франко (7 січня 2022). Іспанська геральдика президента Кучми. Medium (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022. 
Попередник
Альфонс XIII
Arms of Spanish Monarch.svg Король Іспанії
1975-2014
Arms of Spanish Monarch.svg Наступник
Філіп VI
Попередник
Альфонс XIII
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Король Єрусалиму
1977-2014
титулярний
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Наступник
Філіп VI