Хуан Карлос I
Хуан Карлос I ісп. Juan Carlos Alfonso Victor María de Borbón y Borbón Dos Sicilias | |
---|---|
Король Іспанії | |
Правління | 22 листопада 1975-18 червня 2014 |
Коронація | 27 листопада 1975 |
Попередник |
|
Біографічні дані | |
Релігія | католицька церква |
Народження |
5 січня 1938[1][2][…] (85 років) Рим, Італія[1] |
У шлюбі з | Софія Грецька та Ганноверська |
Діти | Інфанта Єлена, герцогиня де Луго[4], Інфанта Крістіна, герцогиня Пальма-де-Майоркська[4] і Філіп VI (король Іспанії)[4] |
Династія | Іспанські Бурбони |
Батько | Хуан, граф Барселонський[4] |
Мати | Марія де лас Мерседес де Бурбон-Сицилійська[4] |
Нагороди |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1984) почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] ![]() ![]() ![]() золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (12 травня 1993) |
![]() | |
![]() | |
![]() |
Іспанська королівська сім'я Іспанські Бурбони |
---|
![]() |
|
Інші члени королівської родини |
|
Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[5] (ісп. Juan Carlos Alfonso Víctor María de Borbón y Borbón-Dos Sicilias) (нар. 5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 року до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Сходження на престол[ред. | ред. код]
У 1969 році диктатор Франсіско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[6], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[7].
Правління[ред. | ред. код]
Хуан Карлос запровадив реформи для демонтажу франкістського режиму та початку переходу Іспанії до демократії невдовзі після свого вступу.
практично демократичні реформи
Король виявив далекоглядність, одразу ж після вступу на престол запровадивши реформи для демонтажу франкістського режиму, розпустивши франкістську «фалангу» і узаконивши (1977) року політичні партії. Це започаткувало перехід Іспанії до демократії і призвело до ратифікації народним референдумом 6 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року Конституції Іспанії, яка відновила конституційну монархію. На її основі Короля було визнано символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної монархічної династії, хоча Хуан Карлос завдячував своїм приходом до влади диктатору Франко. Конституцією були гарантовані цивільні права й свободи, регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).
У 1981 році вчинив успішний опір спробі державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.
У 2008 році він вважався найпопулярнішим лідером у всій Іберо-Америці.[8]
Репутація короля та монархії вшановувана за роль у переході Іспанії до демократії, почала страждати після того, як виникли суперечки навколо його родини, загострені публічною полемікою 2012 року.
Зречення[ред. | ред. код]
У квітні 2012 року король Хуан Карлос І відправився у Ботсвану, де він займався полюванням на слонів. Про поїздку не було відомо іспанському суспільству, аж поки король не пошкодив ногу та був відправлений спеціальним авіарейсом назад до Іспанії[9][10]. Після цього у ЗМІ з'явилася інформація не тільки про поїздку, а й про те, чим тоді займався король та про сумнівні джерела фінансування поїздки. Іспанське суспільство почало висловлювати невдоволення[11].
На початку 2014 року почався новий скандал, пов'язаний зі здійсненням корупційних схем Іньякі Урдангаріном, зятем Хуана Карлоса І. У цьому іспанці підозрювали і самого короля.
Не витримавши критики, вранці 2 червня 2014 року прем'єр-міністр Маріано Рахой зробив телевізійну заяву про те, що король повідомив йому про свій намір зректися престолу. Пізніше король виступив із телезверненням і оголосив, що зречеться престолу на користь принца Астурійського.[12]
Конституція Іспанії не передбачала процесу зречення престолу монархом, тож 3 червня Уряд Іспанії почав розглядати це питання. Незабаром, уже 19 червня 2014 року, на престол зійшов син короля Хуана Карлоса І, Філіп VI[13][14].
Після зречення[ред. | ред. код]
Після зречення Хуан Карлос І, як і його дружина, Софія Грецька, продовжив носити титул короля Іспанії.
На початку серпня 2020 року Хуан Карлос І втік з країни на тлі корупційного скандалу[15].
Сім'я[ред. | ред. код]
З 1962 року одружений з Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.
Діти:
- інфанта Єлена, герцогиня де Луго (н. 1963)
- інфанта Христина, герцогиня Пальма-де-Майоркська (н. 1965)
- Філіп VI (н. 1968) — король Іспанії.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Король Хуан Карлос І став першим нагородженим Орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня[16].
- На честь Хуана Карлоса І названо десантний корабель-авіаносець іспанських ВМС, введений в експлуатацію в 2011 році.
- 10 березня 2007 року під час промови прем'єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Сапатеро на Іберо-Американській зустрічі на вищому рівні у Сантьяго, Чилі, трапився інцидент: Хуан Карлос I запропонував Президенту Венесуели Уго Чавесу «стулити пельку». Дуже швидко фраза ¿Por qué no te callas? стала інтернет-мемом.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Р. А. Кривонос. Хуан Карлос I // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Хуан Карлос I: шлях до корони: монографія / О. П. Іваницька ; Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. — Вінниця: ТВОРИ, 2019. — 359, [18] с. : фот. — (Новітня історія Іспанії у життєписах королів). — Бібліогр.: с. 356—359. — 300 прим. — ISBN 978-966-949-213-5
Посилання[ред. | ред. код]
- Хуан Карлос I // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Хуан Карлос I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Іван Карло I
- ↑ "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] New York Times. 14 November 1971.
- ↑ Bernecker, Walther (1998). Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish 33 (1). с. 65–84.
- ↑ Uribe es el líder iberoamericano mejor valorado por los ciudadanos de su país [Uribe is the Ibero-American leader best valued by the citizens of his country]. Ель-Мундо (ісп.) (Іспанія). Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Spain's King Juan Carlos under fire over elephant hunting trip. the Guardian (англ.). 15 квітня 2012. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ King Juan Carlos of Spain operated on after 'elephant hunting' accident.. The Telegraph (en-GB). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Winds of change. The Economist. 7 червня 2014. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Minder, Raphael (2 червня 2014). King Juan Carlos of Spain to Abdicate Throne for Son. The New York Times.
- ↑ Хуан Карлос підписав акт про зречення іспанського престолу. LB.ua. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ King Felipe VI calls for 'new Spain' as he is sworn in. BBC News (en-GB). 19 червня 2014. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Монархія в небезпеці. Екс-король втік з Іспанії. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
- ↑ Середа #відносиниУкраїнаІспанія30, Франко (7 січня 2022). Іспанська геральдика президента Кучми. Medium (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.
Попередник Альфонс XIII |
![]() |
Король Іспанії 1975-2014 |
![]() |
Наступник Філіп VI |
Попередник Альфонс XIII |
![]() |
Король Єрусалиму 1977-2014 титулярний |
![]() |
Наступник Філіп VI |
|
|
- Народились 5 січня
- Народились 1938
- Уродженці Рима
- Кавалери ордена Спасителя
- Кавалери ордена Золотого руна
- Кавалери Великої зірки пошани «За заслуги перед Австрійською Республікою»
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня
- Кавалери Великого хреста ордена Білого лева
- Кавалери ланцюга ордена Зірки Румунії
- Кавалери Золотого ланцюга ордена Пія IX
- Кавалери Великого Хреста угорського ордена Заслуг с ланцюгом
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавелери Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Лауреати міжнародної премії імені Карла Великого
- Лауреати премії Нансена
- Почесні доктори Мадридського університету Комплутенсе
- Почесні доктори Оксфордського університету
- Нагороджені ювілейною медаллю 2500-річчя заснування Перської імперії
- Королі Іспанії
- Кавалери ордена Святого Олафа
- Сини Американської Революції
- Випускники Institut Le Rosey
- Кавалери Вищого ордена Святого Благовіщення
- Кавалери ордена Ацтекського орла
- Люди на банкнотах
- Кавалери ордена Кетцаля
- Почесні доктори Гарвардського університету
- Люди на монетах
- Кавалери Великого ланцюга ордена Південного хреста
- Почесні доктори Кембриджського університету
- Кавалери ордена Мануеля Амадора Герреро