Хуан Карлос I

Хуан Карлос I; ісп. Juan Carlos Alfonso Victor María de Borbón y Borbón Dos Sicilias
	Король Іспанії
Правління	22 листопада 1975-18 червня 2014
Коронація	27 листопада 1975
Попередник	Альфонс XIII (як король); Франсіско Франко (як каудильйо); Алехандро Родрігес де Валькарсель (як президент Регентської ради);
Біографічні дані
Релігія	католицька церква
Народження	5 січня 1938[…] (85 років); Рим, Італія
У шлюбі з	Софія Грецька та Ганноверська
Діти	Інфанта Єлена, герцогиня де Луго, Інфанта Крістіна, герцогиня Пальма-де-Майоркська і Філіп VI (король Іспанії)
Династія	Іспанські Бурбони
Батько	Хуан, граф Барселонський
Мати	Марія де лас Мерседес де Бурбон-Сицилійська
Нагороди	Ланцюг ордена Білого леваd ; ; ; Премія миру Фелікса Уфуе-Буаньїd (1994) премія Чотирьох свобод — Медаль свободиd Премія Нансена (1987) International Simón Bolívar Prized (1983) Почесний доктор Мадридського університету Комплутенсеd (1984) Honorary doctor of the University of Bolognad Почесний доктор Оксфордського університетуd почесний доктор Кембриджського університетуd почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] honorary doctor of the University of Brasíliad золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (12 травня 1993) European Medal of Toleranced
Медіафайли у Вікісховищі

Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н^[5] (ісп. Juan Carlos Alfonso Víctor María de Borbón y Borbón-Dos Sicilias) (нар. 5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 року до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сходження на престол[ред. | ред. код]

У 1969 році диктатор Франсіско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса^[6], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»^[7].

Правління[ред. | ред. код]

Хуан Карлос запровадив реформи для демонтажу франкістського режиму та початку переходу Іспанії до демократії невдовзі після свого вступу.

практично демократичні реформи

Король виявив далекоглядність, одразу ж після вступу на престол запровадивши реформи для демонтажу франкістського режиму, розпустивши франкістську «фалангу» і узаконивши (1977) року політичні партії. Це започаткувало перехід Іспанії до демократії і призвело до ратифікації народним референдумом 6 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року Конституції Іспанії, яка відновила конституційну монархію. На її основі Короля було визнано символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної монархічної династії, хоча Хуан Карлос завдячував своїм приходом до влади диктатору Франко. Конституцією були гарантовані цивільні права й свободи, регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).

У 1981 році вчинив успішний опір спробі державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.

У 2008 році він вважався найпопулярнішим лідером у всій Іберо-Америці.^[8]

Репутація короля та монархії вшановувана за роль у переході Іспанії до демократії, почала страждати після того, як виникли суперечки навколо його родини, загострені публічною полемікою 2012 року.

Зречення[ред. | ред. код]

У квітні 2012 року король Хуан Карлос І відправився у Ботсвану, де він займався полюванням на слонів. Про поїздку не було відомо іспанському суспільству, аж поки король не пошкодив ногу та був відправлений спеціальним авіарейсом назад до Іспанії^[9]^[10]. Після цього у ЗМІ з'явилася інформація не тільки про поїздку, а й про те, чим тоді займався король та про сумнівні джерела фінансування поїздки. Іспанське суспільство почало висловлювати невдоволення^[11].

На початку 2014 року почався новий скандал, пов'язаний зі здійсненням корупційних схем Іньякі Урдангаріном, зятем Хуана Карлоса І. У цьому іспанці підозрювали і самого короля.

Не витримавши критики, вранці 2 червня 2014 року прем'єр-міністр Маріано Рахой зробив телевізійну заяву про те, що король повідомив йому про свій намір зректися престолу. Пізніше король виступив із телезверненням і оголосив, що зречеться престолу на користь принца Астурійського.^[12]

Конституція Іспанії не передбачала процесу зречення престолу монархом, тож 3 червня Уряд Іспанії почав розглядати це питання. Незабаром, уже 19 червня 2014 року, на престол зійшов син короля Хуана Карлоса І, Філіп VI^[13]^[14].

Після зречення[ред. | ред. код]

Після зречення Хуан Карлос І, як і його дружина, Софія Грецька, продовжив носити титул короля Іспанії.

На початку серпня 2020 року Хуан Карлос І втік з країни на тлі корупційного скандалу^[15].

Сім'я[ред. | ред. код]

З 1962 року одружений з Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.

Діти:

інфанта Єлена, герцогиня де Луго (н. 1963)
інфанта Христина, герцогиня Пальма-де-Майоркська (н. 1965)
Філіп VI (н. 1968) — король Іспанії.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Король Хуан Карлос І став першим нагородженим Орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня^[16].
На честь Хуана Карлоса І названо десантний корабель-авіаносець іспанських ВМС, введений в експлуатацію в 2011 році.
10 березня 2007 року під час промови прем'єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Сапатеро на Іберо-Американській зустрічі на вищому рівні у Сантьяго, Чилі, трапився інцидент: Хуан Карлос I запропонував Президенту Венесуели Уго Чавесу «стулити пельку». Дуже швидко фраза ¿Por qué no te callas? стала інтернет-мемом.

Див. також[ред. | ред. код]

Reforma o ruptura

Література[ред. | ред. код]

Р. А. Кривонос. Хуан Карлос I // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Хуан Карлос I: шлях до корони: монографія / О. П. Іваницька ; Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. — Вінниця: ТВОРИ, 2019. — 359, [18] с. : фот. — (Новітня історія Іспанії у життєписах королів). — Бібліогр.: с. 356—359. — 300 прим. — ISBN 978-966-949-213-5

Посилання[ред. | ред. код]

Хуан Карлос I // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Хуан Карлос I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649 d:Track:Q17378135
↑ Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741
↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
d:Track:Q464633 d:Track:Q2586178 d:Track:Q237227
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824
↑ Іван Карло I
↑ "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] New York Times. 14 November 1971.
↑ Bernecker, Walther (1998). Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish 33 (1). с. 65–84.
↑ Uribe es el líder iberoamericano mejor valorado por los ciudadanos de su país [Uribe is the Ibero-American leader best valued by the citizens of his country]. Ель-Мундо (ісп.) (Іспанія). Процитовано 2 червня 2014.
↑ Spain's King Juan Carlos under fire over elephant hunting trip. the Guardian (англ.). 15 квітня 2012. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
↑ King Juan Carlos of Spain operated on after 'elephant hunting' accident.. The Telegraph (en-GB). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
↑ Winds of change. The Economist. 7 червня 2014. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
↑ Minder, Raphael (2 червня 2014). King Juan Carlos of Spain to Abdicate Throne for Son. The New York Times.
↑ Хуан Карлос підписав акт про зречення іспанського престолу. LB.ua. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
↑ King Felipe VI calls for 'new Spain' as he is sworn in. BBC News (en-GB). 19 червня 2014. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
↑ Монархія в небезпеці. Екс-король втік з Іспанії. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 5 квітня 2021.
↑ Середа #відносиниУкраїнаІспанія30, Франко (7 січня 2022). Іспанська геральдика президента Кучми. Medium (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.

Попередник
Альфонс XIII

Король Іспанії
1975-2014

Наступник
Філіп VI