Хуан Карлос I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хуан Карлос I
ісп. Juan Carlos Alfonso Victor María de Borbón y Borbón Dos Sicilias
Rey Juan Carlos 2013 (cropped).jpg
Хуан Карлос I
Король Іспанії
1975-2014
Коронація: 27 листопада 1975
Попередник:
Наступник: Філіп VI
 
Народження: 5 січня 1938(1938-01-05)[1][2][…] (83 роки)
Рим, Італія[1]
Країна: Іспанія
Релігія: Католицька церква
Освіта: Instituto San Isidrod
Рід: Бурбон-Анжуd
Батько: Хуан, граф Барселонський
Мати: Princess María de las Mercedes of Bourbon-Two Siciliesd[4]
Шлюб: Софія Грецька та Ганноверська
Діти: Інфанта Єлена, герцогиня де Луго, Інфанта Крістіна, герцогиня Пальма-де-Майоркська, Філіп VI (король Іспанії)
Автограф: Juan Carlos I of Spain Signature.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́н[5] (ісп. Juan Carlos Alfonso Víctor María de Borbón y Borbón-Dos Sicilias) (нар. 5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 року до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів. Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року. 2 червня 2014 року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, в конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сходження на престол[ред. | ред. код]

У 1969 році диктатор Франсіско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса[6], старшого сина графа Барселонського, проти волі батька. Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V»[7].

Правління[ред. | ред. код]

Король виявив далекоглядність, провівши практично одразу ж після вступу на престол демократичні реформи, узаконивши політичні партії (1977) і розпустивши франкістську «фалангу». На основі Конституції Іспанії, ратифікованої народним референдумом 6 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року, яка визнає Короля символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної династії. Король був оголошений спадкоємцем не Франко, а історичної монархії, і гарантувалися цивільні права й свободи. Регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).

У 1981 році вчинив успішний опір спробі державного перевороту, яку влаштували військові, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.

Зречення[ред. | ред. код]

У квітні 2012 року король Хуан Карлос І відправився у Ботсвану, де він займався полюванням на слонів. Про поїздку не було відомо іспанському суспільству, аж поки король не пошкодив ногу та був відправлений спеціальним авіарейсом назад до Іспанії[8][9]. Після цього у ЗМІ з'явилася інформація не тільки про поїздку, а й про те, чим тоді займався король та про сумнівні джерела фінансування поїздки. Іспанське суспільство почало висловлювати невдоволення[10].

На початку 2014 року почався новий скандал, пов'язаний зі здійсненням корупційних схем Іньякі Урдангаріном, зятем Хуана Карлоса І. У цьому іспанці підозрювали і самого короля.

Не витримавши критики, 2 червня Хуан Карлос І заявив про бажання зректися престолу. Конституція Іспанії не передбачала процесу зречення престолу монархом, тож 3 червня Уряд Іспанії почав розглядати це питання. Незабаром, уже 19 червня 2014 року, на престол зійшов син короля Хуана Карлоса І, Філіп VI[11][12].

Після зречення[ред. | ред. код]

Після зречення Хуан Карлос І, як і його дружина, Софія Грецька, продовжив носити титул короля Іспанії.

На початку серпня 2020 року Хуан Карлос І втік з країни на тлі корупційного скандалу[13].

Сім'я[ред. | ред. код]

З 1962 року одружений з Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.

Діти:

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Хуан Карлос I // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Munzinger-Archiv — 1913.
  4. Lundy D. R. The Peerage
  5. Іван Карло I
  6. "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " New York Times. 14 November 1971.
  7. Bernecker, Walther (1998). Monarchy and Democracy: The Political Role of King Juan Carlos in the Spanish 33 (1). с. 65–84. 
  8. Spain's King Juan Carlos under fire over elephant hunting trip. the Guardian (en). 2012-04-15. Процитовано 2021-04-05. 
  9. King Juan Carlos of Spain operated on after 'elephant hunting' accident.. The Telegraph (en-GB). Процитовано 2021-04-05. 
  10. Winds of change. The Economist. 2014-06-07. ISSN 0013-0613. Процитовано 2021-04-05. 
  11. Хуан Карлос підписав акт про зречення іспанського престолу. LB.ua. Процитовано 2021-04-05. 
  12. King Felipe VI calls for 'new Spain' as he is sworn in. BBC News (en-GB). 2014-06-19. Процитовано 2021-04-05. 
  13. Монархія в небезпеці. Екс-король втік з Іспанії. ua.korrespondent.net (ru). Процитовано 2021-04-05. 
Попередник
Альфонс XIII
Arms of Spanish Monarch.svg Король Іспанії
1975-2014
Arms of Spanish Monarch.svg Наступник
Філіп VI
Попередник
Альфонс XIII
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Король Єрусалиму
1977-2014
титулярний
Arms of the Kingdom of Jerusalem.svg Наступник
Філіп VI