Сахаров Андрій Дмитрович (депутат ВР УРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сахаров Андрій Дмитрович
Сахаров Андрій Дмитрович 1938.jpg
Народився 1886
Попадьїно[d], Галицький повіт[d], Костромська губернія, Російська імперія
Помер невідомо
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська СРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність суддя, політик
Учасник Перша світова війна
Членство Верховний суд УРСР
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія ВКП(б)
Автограф Сахаров Андрій Дмитрович автограф 1945.png
Нагороди
орден «Знак Пошани»

Андрі́й Дми́трович Са́харов (1886, Попадьїно[d], Російська імперія — невідомо) — український радянський діяч, член Верховного Суду УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1886(1886) року в родині робітника-маляра у селі Попадьїно Данилківської волості Галицького повіту, тепер Судиславський район[ru], Костромська область, Росія.

Навчався дві зими у сільській школі, трудову діяльність розпочав із одинадцятирічного віку. З 1898 по 1902 рік був учнем маляра у підрядника Волгіна в місті Санкт-Петербурзі. З 1902 по 1905 рік працював на підприємствах і заводах в Санкт-Петербурзі.

У січні 1905 року, під час Першої російської революції, був сильно побитий козаками. Виїхав з Санкт-Петербурга до села Кузьміно (біля Царського Села), де до жовтня 1907 року працював у майстерні та був офіціантом в чайній.

З жовтня 1907 по жовтень 1910 року служив у 106-му Уфимському піхотному полку російської імператорської армії в місті Вільно (тепер Вільнюс).

У жовтні 1910 року повернувся до Санкт-Петербурга, де працював маляром на фабриках і заводах.

У червні 1914 року призваний до російської імператорської армії, служив у 4-му Фінляндському полку, учасник Першої світової війни. У квітні 1915 року потрапив у Галичині в німецько-австрійський полон, перебував у таборі для військовополонений біля міста Брюкс (Австро-Угорщина), а з літа до грудня 1918 року — у таборі для військовополонений у Німеччині, звідки був звільнений і у грудні 1918 року повернувся до рідних у село Бакуніно Галицького повіту Костромської губернії.

Деякий час хворів, а з червня 1919 року служив рядовим бійцем продовольчого загону в Симбірській губернії. З вересня 1919 по травень 1920 року — командир і комісар об'єднаного продовольчого загону в Симбірській губернії.

Член РКП(б) з лютого 1920 року.

З травня 1920 року — організатор і керівник продовольчого загону в Костромському, Солігалицькому, Буйському та Галицькому повітах Костромської губернії. Незабаром направлений в Полтавську губернію для заготівлі продуктів для Першої кінної армії РСЧА. Брав участь у боях із повстанськими загонами Нестора Махна. З жовтня 1920 по квітень 1921 року — член Полтавського губернського військово-продовольчого бюро. З квітня по листопад 1921 року — організатор і керівник Кременчуцького губернського військово-продовольчого бюро. У листопаді 1921 був направлений на Вінничину, де до травня 1922 року працював членом Хмільницького повітового продовольчого комітету. У травні 1922 — травні 1923 року — заготівельник Бершадської заготівельної контори на Вінничині.

У травні 1923 — вересні 1924 року — голова заводського комітету профспілки і секретар партійної організації Бершадського цукрового заводу.

У вересні 1924 року вибраний народним суддею і працював до лютого 1925 року, як суддя-практикант, у місті Гайсині на Вінничині. У лютому 1925 — серпні 1926 року — народний суддя у місті Бершаді на Вінничині.

У серпні 1926 — травні 1927 року — слухач річних юридичних курсів у місті Києві.

З травня 1927 року по вересень 1938 року — народний суддя Чечельницького району Вінницької області. Обирався секретарем первинної партійної організації суду.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР по Чечельницькій виборчій окрузі № 56 Вінницької області.

З 7 вересня 1938 року — член Верховного Суду УРСР.

Під час німецько-радянської війни з листопада 1941 по лютий 1942 року перебував у евакуації в місті Чимкенті Південно-Казахстанської області Казахської РСР. У лютому 1942 року повернувся на територію Української РСР і до червня 1942 року працював заступником голови Верховного Суду УРСР в місті Ворошиловграді.

У червні 1942 року знову був евакуйований до міста Чимкента Казахської РСР, де працював до березня 1943 року. З березня по жовтень 1943 року — народний суддя в місті Маркс Саратовської області РРФСР.

У жовтні 1943 року прибув до міста Харкова, а у січні 1944 року переїхав до Києва, де продовжив працювати членом Верховного Суду Української РСР.

На березень 1947 року — член Верховного Суду УРСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Сахаров Андрій Дмитрович : облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 104–108.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 72.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Андрій Дмитрович Сахаров // Більшовицька правда : газета. — Вінниця, 1938. — № 127 (1764). — 5 червня.