Емерик Угорський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Святий Емерик)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емерик Угорський
угор. Imre
Народився1000[1]
Секешфегервар, Székesfehérvár Districtd, Феєр, Угорське королівство
Помер2 вересня 1031
Селард, Біхор, Румунія
·нещасний випадок на полюванніd
ПохованняСекешфегерварська базиліка
Країна Угорщина
Діяльністьпринц
Титулпринц
РідАрпади
БатькоСтефан I Угорський
МатиГізела Баварська

Емерик Угорський[2], Святий Емерик, Святий Імре, (угор. Imre, близько 1000, Веспрем — 02 вересня 1031, Трансільванія) — угорський королевич з дому Арпадів, син короля Стефана I Угорського, католицький святий.

Про життя Імре збереглося мало відомостей. Він був, імовірно, другим сином короля Стефана і єдиним, який дожив до дорослого віку. Про походження імені Імре існує дві версії. За однією Імре був названий на честь дядька, імператора Генріха II Святого, таким чином, Імре — угорський варіант імені нім. Heinrich. За іншою версією, Імре — це угорський варіант німецького імені нім. Emmerich. У молодості його вчителем був святий Геллерт, який виховував принца в строгому і аскетичному дусі. Стефан I бачив у Імре свого наступника, писав для нього повчання, в яких викладав поради з управління державою і планував у кінці життя зробити його своїм співправителем. Існує переказ, що Імре дав у кафедральному соборі Веспрема обітницю цнотливості. 1031 року отримав герцогство Нітранське.

У 31-річному віці Імре загинув від нападу кабана під час полювання в Трансильванії на території сучасного румунського жудця Біхор. Був похований у королівській усипальниці в Секешфегерварі. Аж до початку турецького ярма могила Емеріка була об'єктом паломництва. У 1083 році Імре був канонізований папою Григорієм VII одночасно зі своїм батьком. День пам'яті в Католицькій церкві — 4 листопада. Головний іконографічний атрибут — лілія, символ непорочності.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #132969815 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Святий Емерик в лєґенді й історії [Архівовано 4 квітня 2017 у Wayback Machine.] shron.chtyvo.org.ua Нова зоря, ч. 40

Література

[ред. | ред. код]