Генріх II (імператор Священної Римської імперії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Генріх II Святий)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генріх II
нім. Heinrich II der Heilige
Kronung Heinrich II.jpg
Прапор
Римський Імператор
14 лютого 1014 — 13 липня 1024
Попередник: Оттон III
Наступник: Конрад ІІ
 
Народження: 6 травня 973[1]
Бад-Аббах, Кельгайм, Нижня Баварія, Баварія
Смерть: 13 липня 1024[1] (51 рік)
Grone[d], Геттінген[2]
Поховання: Бамберзький собор
Країна: Німеччина[3]
Релігія: Католицька церква
Рід: Саксонська династія
Батько: Генріх II[4][1][5]
Мати: Gisela of Burgundyd
Шлюб: Куніґунда Люксембурзька

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Генріх II (нім. Heinrich II. der Heilige; 6 травня 973, Бад-Аббах або Гільдесгайм — 13 липня 1024, Гроне) — імператор Священної Римської імперії, представник баварської гілки Саксонської династії дому, син баварського герцога Генріха II Норовливого і правнук короля Генріха I Птахолова.

Канонізований папою Євгенієм III в 1146 році і відтоді іноді вказується як Генріх ІІ Святий.

Син баварського герцога Генріха II і Гізели Бургундської, правнук короля Генріха I Птахолова. З 7 червня 1002 року — король Німеччини, 14 лютого 1014 папою Бенедиктом VIII коронований як імператор. У шлюбі з Кунігундою Люксембурзькою не мав дітей, з його смертю припинилася династія Оттонів. Канонізований папою Євгенієм III в 1146 році. Генріх II, на відміну від свого попередника Оттона III, направив свою політику на консолідацію земель і рішення проблем рейху на північ від Альп. Більшу частину свого правління він вів війну на східних кордонах імперії з польським князем Болеславом Хоробрим.

Здійснив три походу в Італію з метою утвердження в цій частині імперії свого панування і отримання титулу імператора. Час правління Генріха вважається періодом інтенсифікації та централізації королівської влади, а також посилення зв'язку держави і церкви. Опорою його влади стали єпископства, як існуючі, укріплені дарування імператора, так і засновані знову.

Заснував в 1007 Бамберзьке єпископство, що стало значним політичним і культурним центром Франконії. Генріх II брав активну участь у реформуванні церковного життя. Основним джерелом відомостей про життя і правління імператора є хроніка Титмара Мерзебурзького.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько Генріха, Генріх II Норовливий, представник баварської гілки Людольфінгів (Саксонська династія), плекав надію приєднати до своїх володінь Швабію, — його рідна сестра Гедвига була дружиною Бурхарда III Швабського. Планам Генріха Норовистого не судилося збутися, тому що імператор Оттон II після смерті Бурхарда III передав Швабію синові Людольфа Швабського Оттону[6]:19. Незадоволений рішенням імператора, герцог баварський разом з Болеславом II Чеським і Мешко I Польським прийняв в 974 році участь в змові проти Оттона II, метою якого було повалення останнього. Оттон, вчасно попереджений, захопив Генріха Баварського і заточив його в Інгельгеймі. Герцог баварський втік з Інгельгеймі в лютому 976 року, і Оттон, який до того під впливом матері, імператриці Адельгейди, схилявся до примирення, став діяти жорстко[6]: 20. Після придушення імператором повстання баварців Генріх Норовливий втік до Чехії, а після звістки, що Оттон йде туди зі своєю армією, зник в Баварії. Герцог баварський був узятий в полон Оттоном Швабським в Пассау і на Великдень 978 року перевезений в Магдебург. За рішенням Оттона II Баварія була анексована, герцог позбавлений майна, чинів і нагород і засланий в Утрехт. Наглядав за бунтівним герцогом єпископ Фолькмар[6]: 21. Ймовірно, через ці події старший син Генріха Норовистого виховувався не в родині, а був відданий в соборну школу Гільдесгайма, що вважалася на той час кращою в імперії[6]: 21. Ця обставина вказує на те, що його готували чи не до світської, а до духовної кар'єри. Учні вели в школі суворе чернече життя, судячи з тогочасних джерел, їм було дозволено бачитися з родичами тільки в монастирі. У програму навчання входили такі дисципліни, як риторика і діалектика, теологія, латинську мову, геометрія, арифметика, астрономія, музика, а також малювання і ювелірна справа. У роки навчання Генріх зав'язав дружбу з Майнверком, майбутнім єпископом Падерборна, що зберіг вірність своєму однокласнику на все життя[6]: 22.

Після смерті Оттона II, Генріх Норовливий звільнився з ув'язнення, захопив малолітнього Оттона III, зажадав визнати себе його опікуном і спробував домогтися свого обрання імператором. Однак більша частина німецької знаті і представників церкви не підтримала його домагань. У Рорі Генріх Норовливий домовився про передачу Оттона III матері в обмін на обіцянку повернути йому герцогство Баварію[6]: 29. 29 травня 985 року на рейхстазі у Франкфурті Генріху II Баварському були повернуті його землі. На церемонії, де відбулося остаточне примирення Людольфінгов, був присутній і його син Генріх[6]: 29. У документах того часу він значився як сорегент (лат. Condux) свого батька. Він залишив хідельсхаймскую школу і продовжив свою освіту в Регенсбурзі під керівництвом єпископа Вольфганга. З 988 року Генріх неодмінно супроводжував батька в дипломатичних поїздках і військових походах[6]: 27-33.

Герцог Баварії[ред. | ред. код]

Разом з батьком влітку 995 року Генріх виступив у похід проти слов'ян з долини Одеру. Однак Генріх Норовливий захворів, і син перевіз його в Гандерсгейм. Вмираючи, Генріх II Баварський просив сина зберігати мир з королем і навести порядок на своїх землях[7]. 28 серпня 995 року Генріх Норовливий помер, його син під ім'ям Генріха IV успадкував герцогство Баварське, а баварське дворянство підтвердило його права. У той же час Оттон III відділив від Баварії Каринтію, якої Генріх Норовливий володів з 989 року, і передав її графу Оттону Вормському з тим, однак, щоб Генріх IV Баварський здійснював контроль за цими землями[6]:44-45.

Близько 1000 року[8] Генріх одружився на Кунігунде, дочці графа Зігфріда Люксембурзького. На відносини між подружжям, що завжди поважали один одного, не вплинули ані проблеми з братами Кунігунди, які згодом виникли у Генріха, ані те, що шлюб залишився бездітним[6]: 81.

Наближений Оттона III[ред. | ред. код]

Вперше Генріх Баварський брав участь в поході імператора Оттона III в Італію в 996 році, виконуючи обов'язки радника з військових питань. Генріх був присутній на коронації Оттона в Римі 21 травня 996 року, а після того, як імператор покинув місто, залишився в ньому ще на кілька тижнів і взяв участь у Великому соборі, що проводився 24-26 травня. За бажанням Оттона, Генріх залишався при імператорському дворі[6]: 54.

На початку 1001 року Генріху довелося виступити арбітром при вирішенні конфлікту між архієпископом Віллігізом і єпископом Бернварда Хільдесхаймскій через освячення монастирської церкви в Гандерсхайм. Сторону свого вчителя Бернварда прийняв імператор, до того ж Віллігіс був противником оттоновской ідеї відродження Великої Римської імперії. Генріх просив імператора перенести вирішення спору на собор в Пьольде. Але і там домовленість не була досягнута. Віллігіз втратив розташування Оттона, але пізніше, коли Генріх став імператором, знову грав значну роль в політиці держави[6]: 70-71, 95.

У 1001 році Генріх знову супроводжував імператора в Рим, де його рішучість запобігла повстання римлян. На цей раз перебування Оттона в Італії затягнулося: спочатку він здійснив поїздку до Венеції, потім Рим закрив перед ним ворота, а в Беневенто довелося вести бойові дії. В імператорському війську, ослабленому походом і хворобами, зріло невдоволення. На Генріха чинився тиск з тим, щоб він або умовив імператора повернутися, або залишив його, проте герцог баварський зберіг вірність Оттона[6]: 72-73. Ймовірно, восени 1001 року Генріх повернувся зі своїми військами в Баварію, а навесні наступного року він повинен був за бажанням Оттона знову виступити в Італію[6]: 75.

Спадщина[ред. | ред. код]

Коли Оттон помер в Італії, Генріх заволодів імператорськими клейнодами.

Екгардта Мейссенського, що також прагнув до корони, було вбито, і Генріху вдалося завдяки підтримці архієпископа майнцського Віллігіса, який 1002 року коронував його в Майнці, одержати верх над своїм противником герцогом Германом Швабським. На початку правління Генріх витримав жорстоку боротьбу зі своїм братом Бруно і маркграфом Генріхом Швейнфуртським, що зі зброєю в руках пред'являли домагання на вакантне герцогство Баварське. Попри допомогу, яку повстанці отримали від польського князя Болеслава I Хороброго, Генріх здобув перемогу в битві при Крейссені і віддав Баварію в 1004 році братові своєї дружини, Генріху Люксембурзькому.

Папі Бенедикту VIII, який 1014 року був змушений утікати до Німеччини від антипапи Григорія, вибраного супротивною партією, імператор знову повернув його сан. Енергічний і хоробрий, майже безперестанно змушений здійснювати походи, він разом з тим був щиро відданий церкві. Генріх помер бездітним 1024 року й був похований у Бамберзі.


Сім'я та родовід[ред. | ред. код]

Канонізація[ред. | ред. код]

У 1146 канонізований папою Євгенієм III. Його наступником був Конрад II.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Dove A. Heinrich II. // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1880. — Vol. 11. — S. 376–384.
  2. http://www.angelfire.com/mi4/polcrt/StHenry.html
  3. LIBRIS — 2013.
  4. Генрих II Святой // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 346.
  5. Lundy D. R. The Peerage
  6. а б в г д е ж и к л м н п р Хёфер М. Император Генрих II = Kaiser Heinrich II / Перевод с немецкого М. В. Васиной. — М.: АСТ: АСТ МОСКВА: Транзиткнига, 2006. — 285, [3] с. — (Историческая библиотека). — 4000 экз. — ISBN 5-17-029686-X (рос.)
  7. Титмар из Мерзебурга IV, 20.
  8. Манфред Хьофер вважає найбільш вірогідним, що весілля відбулось між вереснем 997 року і березнем 998 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Титмар Мерзебургский. Хроника / Пер. с лат. И. В. Дьяконова. — 3-е издание, исправленное и дополненное. — М.: SPSL — «Русская панорама», 2019. — 2019 с. — (MEDIÆVALIA: средневековые литературные памятники и источники). — ISBN 978-5-93165-432-4
Попередник
Оттон III
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Імператор Священної Римської імперії
10141024
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Конрад II
Попередник
Генріх II
Armoiries Bavière.svg Герцог Баварії
995-1005
1009-1017
Armoiries Bavière.svg Наступник
Генріх V
Попередник
Оттон III
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
10021024
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Конрад II