Себорея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Себорейный дерматит
Гістологічна картина себорейного дерматиту

Гістологічна картина себорейного дерматиту
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 L21
DiseasesDB 11911
MedlinePlus 000963
MeSH D012628


Себорея (від лат. sebum(сало) і грец rrhea (течу)) - хворобливий стан шкіри, обумовлений посиленим саловиділенням внаслідок порушення нейроендокринної регуляції функцій сальних залоз шкіри [1]

Види себореї[ред.ред. код]

Розрізняють 3 види себореї: жирна, суха і змішана.

Жирна себорея[ред.ред. код]

Жирна себорея проявляється в розширенні гирла сальних залоз. При цьому знижується еластичність шкіри, спостерігаються розширені пори, може відбуватися закупорка сально-волосяних фолікулів роговими масами, що призводить до утворення комедонів та вугрових висипань. [2] Також спостерігається підвищена жирність волосся і жовтуваті лусочки на голові. Жирна себорея може призводити до виникнення гнійничкових захворювань шкіри. Жирна себорея характерна для підліткового віку і частіше виявляється у жінок (60% пацієнтів).

Суха себорея[ред.ред. код]

Суха себорея являє собою знижене саловиділення, при цьому на шкірі голови і у волоссі рясно присутні лусочки лупи. Суха себорея з'являється як результат зниження імунітету внаслідок інтенсивних емоційних, фізичних навантажень і неправильного харчування. Цикл природного відлущування клітин шкіри скорочується, виникає лупа, порушується структура волоса (волосся стає тонким, сухим, ламким, з посіченими кінчиками), може спостерігатися випадання волосся.

Змішана себорея[ред.ред. код]

При змішаній себореї у пацієнта можуть спостерігатися ознаки сухої і жирної себореї на одних і тих самих ділянках шкіри.

Ознаки себореї[ред.ред. код]

Себорея проявляється у підвищеному виділенні шкірного сала та його якісной зміні.

Причини себореї[ред.ред. код]

Себорея може розвиватися в будь-якому віці, однак найчастіше себорея виникає в період статевого дозрівання через збільшення секреції сальних залоз на тлі гормональної перебудови організму. Себорею, яка з'являється в період статевого дозрівання організму називають фізіологічною. Фізіологічна себорея зазвичай закінчується після закінчення періоду статевого дозрівання [3]. Причиною себореї найчастіше стають гормональні порушення - змінюється співвідношення андрогенів та естрогенів. В результаті підвищеної продукції андрогенів збільшується утворення шкірного сала [4]. У жінок прояви себореї пов'язані з порушенням співвідношення андрогенів і прогестерону - спостерігається підвищення рівня андрогенів і зниження прогестерону і естрогенів [5]. Основна причина себореї у чоловіків - збільшення рівня андрогенів і прискорення їхнього метаболізму. Це може бути обумовлено як спадковими чинниками, так і наявністю андроген-продукуючих пухлин (пухлина яєчок). Себорея може з'явитися також як наслідок таких захворювання як летаргічний енцефаліт, хвороба Паркінсона та Іценко-Кушинга. Поштовхом до розвитку себореї можуть виступати також психічні захворювання - шизофренія, маніакально-депресивний психоз, інфекційний психоз, епілепсія. Ще одна причина себореї - тривалий прийом тестостерону, прогестерону, анаболіків, глюкокортикостероїдів, а також гіповітаміноз біотину (вітамін Н) [5]. Провідну патогенну дію обумовлює Malassezia (дріжджоподібні гриби, що є у шкірі людини і в нормі, і за наявності патології. При виникненні супутніх захворювань, підвищується виділення шкірного жиру і кількість Malassezia різко зростає).

Себорейний дерматит відрізняється від себореї тим, що початковою причиною є не порушення роботи сальних залоз шкіри, а запальне захворювання самої шкіри.

Діагностика себореї[ред.ред. код]

Збір анамнезу;

  • Виявлення факторів ризику розвитку себореї;
  • Біохімічний аналіз крові;
  • Аналіз крові на гормони;
  • Дослідження стану шкіри і волосся;
  • За необхідності застосовується ультразвукове дослідження щитовидної залози та органів черевної порожнини.

Лікування себореї[ред.ред. код]

Лікування себореї нерозривно пов'язане із лікуванням всіх патологічних відхилень в організмі. Необхідно обстежити і лікувати нервову систему і внутрішні органи, відрегулювати гормональний фон.

Рекомендації з харчування. Пацієнтам із себореєю радять вживати кисло-молочні продукти, овочі і фрукти, їжу, багату клітковиною і вітамінами. Рекомендується відмовитися від гострих, жирних, консервованих страв, обмежити споживання солі та простих вуглеводів (мучне, солодке).

Також радять більше гуляти на свіжому повітрі, приймати сірчані і мінеральні ванни, займатися спортом. Необхідний здоровий сон. Якщо у пацієнта, крім себореї, спостерігаються неврози, перевтома, дратівливість, призначають заспокійливі препарати. Для лікування себореї також призначають кріомасаж шкіри голови і дарсонвалізацію, лазеропунктуру, індуктотермія області надниркових залоз.

Медикаментозне лікування. Обов'язковим є застосування протигрибкових препаратів з групи азолів - кетоконазол (Дермазол, Нізорал), біфоназол (Біфон). Препарат необхідно обирати на основі проведеного бактеріального посіву і мікроскопії, що дозволяє виявити вид грибків та їх чутливість.

Додатково для регуляції гормональної функції яєчників жінкам можуть бути призначені протизаплідні препарати.

Призначаються також загальнозміцнюючі засоби, вітамінні препарати і мікроелементи (вітаміни груп А, В (В1, В2, В6), D, Е, біотин, аскорбінову кислоту, нікотинову кислоту, гліцерофосфат, препарати кальцію, сірки, заліза, міді, окис цинку), біологічно активні добавки (пивні дріжджі), біогенні стимулятори. Також важливо дотримуватися норм гігієни і забезпечувати особливий догляд за жирною шкірою. Заходи профілактики себореї не розроблені.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Большой энциклопедический словарь. 1997, 2-е издание, ISBN 5-85270-160-2, ISBN 5-7711-0004-8
  2. Суворова К. Н., Куклин В. Т., Руковишникова В. М. Детская дерматовенерология. Казань, 1996. 441 с.
  3. Суворова К. Н., Куклин В. Т., Руковишникова В. М. Детская дерматовенерология. Казань, 1996. 441 с.
  4. Кубанова А. А., Самсонов В. А., Забненкова О. В. Современные особенности патогенеза и терапии акне // Вестник дерматологии и венерологии. 2000. № 1. С. 9–15.
  5. а б Мяделец О. Д., Адаскевич В. П. Морфофункциональная дерматология. М.: Медлит, 2006. 752 с.