Секуляризація (історія)

Секуляризація (від лат. saecularis — мирський) — в історичній науці вилучення будь-чого із церковного, духовного відання і передача світському, цивільному віданню, перетворення церковної власності в державну. Інші значення:

• Перехід духовної особи в Західній Європі в світський стан з дозволу церкви зі звільненням від церковної посади і втратою відповідних прав
• Процес зниження ролі релігії в житті суспільства; див. Секуляризація (соціологія).

Секуляризація в історії

Вперше термін «секуляризація» був застосований в XVII столітті і означав передачу земельних володінь з церковного в світське управління. Сам процес проходив і раніше: при утворенні централізованих національних держав за допомогою секуляризації світська влада звільнялася від церковного покровительства і зміцнювала державні фінанси за рахунок духовенства.

• Під Франкській державі Карл Мартелл провів секуляризацію в 1-ій половині 8 століття і роздав конфісковані землі знаті.
• У Візантії секуляризація проводилась багато разів. Так, в 1058 у Ісаак I конфіскував частину монастирських земель, а константинопольського патріарха Михайла Кіруларія було в кінці 1058 зміщено та відправлено у заслання.
• В епоху Реформації пройшла масштабна секуляризація в Західній Європі. Вже в 14-15 століттях Джон Вікліф та Ян Гус вимагали секуляризації, а в XVI столітті світські феодали підтримали Мартіна Лютера. Німецькі князі, які підтримали Реформацію, провели секуляризацію після Селянської війни у 1524-26 роках.
• Альбрехт Гогенцоллерн у 1525 році секуляризував Тевтонський орден.
• З поширенням цвінгліанства та кальвінізм а в швейцарських кантонах там пройшла секуляризація.
• Нідерландська революція XVI століття передала церковні землі буржуазії.
• Під час Реформації в Англії в 1536—1539 секуляризовані землі перейшли до буржуазії і джентрі, сприяючи первісному накопиченню капіталу.
• У 17 столітті англійська революція привела до ордонанса 1646 р. про знищення архиепископств та єпископств й секуляризації їх земель.
• У 2-ій половині XVIII століття укріплення освіченого абсолютизму включало секуляризацію, проведену в Австрії Йосипом II, a в Португалії — Помбалу.
• Велика французька революція декретом від 2 листопада 1789 націоналізувала церковно-монастирські землі.
• Наполеон Бонапарт по укладанні Люневільського миру в 1801 році дав можливість німецьким князям секуляризувати церковні скарби та землі.
• Під час об'єднання Італії секуляризація проводилася в 1855 і 1866 роках, з ліквідацією Папської області в 1870 році.
• У Росії, в результаті секуляризаційних реформи 1764 основна частина монастирських земель перейшла до держави (що стало джерелом появи більшої частини державних селян); в XIX столітті уряд Російської імперії також проводив секуляризацію вакуф в середньоазіатських володіннях імперії.

Див. також

• Секуляризація

Посилання

• Землі церковні // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. : іл. — ISBN 966-7492-00-8.
• (рос.) Смолич И. История Русской Церкви: 1700–1917: В 2 частях. — Москва: Валаамский монастырь, 1997.