Семерньов Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Михайлович Семерньов
Народження 26 березня 1942(1942-03-26) (76 років)
Одеса
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр портрет
Навчання Одеське художньо-театральне училище імені М. Б. Грекова
Ленінградське вище художньо-промислове училище імені В. І. Мухіної
Діяльність художник
Вплив Бучкін Петро Дмитрович
Твори «Портрет дівчини» (1974),
«Осінь» (1996),
«Геть з рідної землі» (2003),
«Після шторма» (2003)
Нагороди
Орден «Знак Пошани»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка

Ві́ктор Миха́йлович Семерньо́в (народився 26 березня 1942(19420326) р., м. Одеса) — український живописець, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1978), Заслужений художник України[1], член національної спілки художників України (1977). Батько української художниці Галини Семерньової.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Одесі 26 березня 1942 року. Після закінчення школи у 1956 році вступив до Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова, яке закінчив у 1961 році. Його вчителями були художники Павлюк Георгій Миколайович, Єгоров Юрій Миколайович, Русин Аркадій Вікторович.

Після закінчення служби в армії у 1965 році він вступає до Ленінградське вище художньо-промислове училище ім. В. І. Мухіної. Навчався у художників-педагогів Савінова Гліба Олександровича, Іогансена Кирила Леонардовича. Особливо помітний слід у житті Віктора Михайловича залишив Заслужений діяч мистецтв РРФСР Бучкін Петро Дмитрович.

Після отримання диплома у 1969 році Віктор Михайлович за направленням приїжджає в місто Миколаїв. З цих пір вся його біографія пов'язана з містом корабелів, з морем і кораблями, які він любив з дитинства.

Перша велика творча робота молодого художника — оформлення фасаду будівлі, де розміщувалася школа юних моряків біля старого Інгульського мосту.

Творчий період в Миколаєві у художника Семернева найплідніший. Ним написана велика кількість картин, натюрмортів, портретів, пейзажів, етюдів.

Творчість[ред. | ред. код]

Завдяки копіткій роботі в бібліотеках та архівах, картини Віктора Семерньова відзначаються історичною правдивістю, реалістичністю. Серед них «Гангутський бій» (1978 р.), «Штурм Очакова» (1978 р.), «Засідання штабу Чорноморського флоту» (1980 р.), «Бій брига „Меркурій“ з турецькими кораблями» (1978 р.), «Св. Миколай» на добудові" (1988 р.), «Чесменська битва 25 червня 1770 р.» (2000 р.) та багато інших.

Основну частину роботи художника складають: діорами «Будівництво суден на Миколаївському адміралтействі в I чверті XIX століття» (1978 р.), «Взяття Вознесенська» (1983 р.) а також серія картин і портретів. Серед них: портрети адмірала С. О. Макарова, вченого О. М. Крилова, інженера-кораблебудівника І. Г. Бубнова, та інші.

Особливе місце у творчості художника займають картини з історії вітчизняного флоту і суднобудування на Чорному морі. Серед них «Очаківська хвиля» (1991 р.), «Камені біля берегів Очакова» (1992 р.), «На острові Березань» (1993 р.), «Море вранці» (1993 р.), «Свіжий вітер» (2000 р.).

У 2005 році Віктор Михайлович разом з дочкою Галиною, членом Спілки художників України, виконали ікони та розписи для каплиці Святого Миколая в місті Миколаєві. Ними було зроблено 14 розписів. Кожна з них має самостійну художню цінність.

Виставки та експозиції[ред. | ред. код]

За свій творчий шлях він брав участь у безлічі художніх виставок. Серед них:

  • 1976 р. — Всесоюзна виставка робіт молодих художників (м. Москва);
  • 1990 р. — Виставка миколаївських художників у США (м. Сієтл);
  • 1993 р. — Виставка II Міжнародного симпозіуму «Барвиста Україна» (м. Київ);
  • 1994 р. — Виставка робіт миколаївських художників у США (м. Вашингтон);
  • 1995 р. — Персональна виставка в Швейцарії (м. Люцерн);
  • 2000 р. — Виставка, присвячена 30-річчю Миколаївської спілки художників (м. Київ);
  • 2002 р. — Виставка "Миколаївські художники у програмі «Рік України в Росії» (м. Москва).

Роботи майстра сьогодні експонуються в музеях:

Також вони є і у приватних колекціях в Росії, України, Великій Британії, Франції, Швейцарії, США, Німеччини, Греції, Ізраїлі, Італії, Гвінеї та інших держав.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]