Символи караїмів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Караїмська національна символіка — символіка караїмів, які проживають в країнах східної Європи (Україна, Литва, Польща).

Історія[ред. | ред. код]

Приблизно 1929 році польською караїмською художницею Лідією Каракаш-Шоле (1896—1943) був створений герб гахана, який незабаром став і символом польсько-литовської караїмської громади[1]. Уже в 1930 році герб був поміщений на вітанні, піднесеному лідерами польських караїмів (С. Шапшалом, Ш. Фірковіча, І. Лобаносом і ін.) Владиславу Рачкевича в зв'язку з його обранням маршалом Сенату Польщі[2].

У 1987 році Феодосії художником Олександром Худченко спільно з караїмом М. Е. Хафузом був розроблений герб караїмів Криму, який представляє з себе розбитий камінь, на якому зображені сенек, калкан і символ (тамга) феодосійських караїмів — білий кінь (дав-євр. סוס לבן‎ [сус Лаван]; карї. акъ ат[3][4]. Вперше цей герб був опублікований М. Е. Хафузом 1991 року, а трохи пізніше з'явився на обкладинках Караїмської народної енциклопедії[5].

Герб польсько-литовських караїмів

Герб[ред. | ред. код]

Національний герб караїмів має форму геральдичного щита і включає в себе такі елементи[6]: дворогий спис (сенек), щит (калкан), фортечна вежа, традиційне вбрання газзана — головний убір і молитовне покривало таллет. На гербі використовуються національні кольори караїмів — блакитний, на тлі якого знаходиться фортечна вежа, білий, на тлі якого знаходиться зброя — дворогий спис, і жовтий, на тлі якого знаходиться щит.

Герб поміщений над входом кенаси в Тракаї і на шпилі кенаси Вільнюса. У 2008 році сенек, як караїмського символ, був включений в герб литовського містечка Науяместіс[7]. Національний герб використовується в оформленні офіційних сайтів караїмів Литви і Польщі[8][9].

Національний прапор караїмів

Печатка караїмської кенаси складається з увінчаною головним убором караїмського Гахама пентаграми, в центрі якої знаходиться сенек на тлі калкана (введена гахам С. М. Шапшалом як нова однотипна печать караїмських кенас в 1916 році[10]).

Прапор[ред. | ред. код]

Національний прапор Караїмів — прямокутне полотнище з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: синьої, біло та жовтої. Блакитний колір символізує небо, білий — добро, а жовтий — сонце і вогонь[11].

Гіпотези походження караїмських національних символів[ред. | ред. код]

Сенек і калкан — стародавні караїмські символи[ред. | ред. код]

Аргументи за:

  • ці символи вирізані на мармуровій плиті над воротами східної вежі Біюк-капу міста-фортеці Чуфут-Кале;
  • на думку С. С. Ельяшевича ці знаки є початковими літерами назви Чуфут-Кале на давньоєврейсій мові: ס"ע «самех» і «Аїн» від дав-євр. סלע עברים‎ дав-євр. סלע עברים‎ «Села Іврім», т. е. «Скеля юдеїв»[12].

Аргументи проти:

  • за часів будівництва Орта-капу караїми складали в місті меншість і мали занадто мало впливу, щоб помістити свій символ на воротах[13];
  • ці символи просто і грубо вирізані, в той час як караїми були вмілими скульптурами, тому створювані ними написи завжди носили більш майстерний характер, поєднуючись з пишними різьбленням алюзіями на тему Танаху.
  • А. Л. Бертьє-Делагард, Критикуючи С. С. Ельяшевича, відмічав, що назва Чуфут-Кале занадто пізніша і перекладається як фортеця, а не скеля юдеїв[14].

Сенек і калкан — тамга кримських татар[ред. | ред. код]

Аргументи за:

  • слово «сенек» в кримському діалекті караїмської мови позначає дерев'яні вила. В інших діалектах караїмської мови воно не зафіксоване[15];
  • до другої половини XIX століття аналогічний знак був тамгою татарського села Кирк-Чолпан, і, таким чином, дана тамга могла ставитися до роду з ім'ям Кирк, що перегукується з давньою назвою фортеці (Кирк Ор)[16];
  • вилоподібна тамга була знайдена на надгробній плиті з арабським написом зі зруйнованого при будівництві міста мусульманського кладовища;
  • символи на Біюк-капу перенесені з давніх воріт Орта-капу в Чуфут-Кале, побудованих в XIV—XV столітті. Якби це були тамги різних громад, які займали кожна свій район поселення, то навряд чи б вони повторювалися при в'їзді в Нове місто Чуфут-Кале;
  • ці символи нагадували про підпорядкування татарським родам, який зберігав контроль над фортецею навіть після відходу з неї[17][18].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Караїмська кенаса в Тракаї в 1932 і 2002 роках. Місце шестикутної зірки зайняли дворогий спис (сенек), щит (калкан) і фортечна вежа
    Караїмська кенаса в Тракаї в 1932 і 2002 роках. Місце шестикутної зірки зайняли дворогий спис (сенек), щит (калкан) і фортечна вежа
  • Ювілейна монета 50 литів на честь 600-річчя поселення татар і караїмів в Литві з зображенням караїмського воїна, озброєного сенеком і калканом.
    Ювілейна монета 50 литів на честь 600-річчя поселення татар і караїмів в Литві з зображенням караїмського воїна, озброєного сенеком і калканом.
  • Сенек (караїмські вила) як караїмський символ на гербі литовського містечка Няуяместіс (2009)
    Сенек (караїмські вила) як караїмський символ на гербі литовського містечка Няуяместіс (2009)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Mariusz Pawelec. Płomień zgasły przedwcześnie // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2011. — Nr 1 (30) (marzec). — S. 14. — ISSN 1733-7585.
  2. ↑ Ещё раз о караимском гербе // Известия Духовного управления караимов Республики Крым. — Евпатория, 2019. — № 30 (39) (январь). — С. 24—25.
  3. ↑ Хафуз М. Э. Историко-этнографические очерки // Караимы / под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой, Ю. Б. Симченко, В. А. Тишкова. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — Кн. 4. — («Народы и культуры»). — 200 екз. — ISSN 0868-586X.
  4. ↑ Лосев Д. А. «След малого, но гордого народа...» Караимская слобода в Феодосии // Крымский альбом : историко-краеведческий и литературно-художественный альманах. — Феодосия; Москва : Издательский дом «Коктебель», 1996. — Вип. 1 (21 квітня). — С. 106—107.
  5. ↑ Хафуз М. Э. Герб караимов Крыма // Караимские вести. — М., 1995. — № 19 (21 квітня). — С. 2.
  6. ↑ Полканов Ю. А., Полканова А. Ю. Реликтовые особенности этнокультуры крымских караимов // Крымские караимы. История, территория, этнокультура. Симферополь: Доля, 2005.
  7. ↑ Irena Jaroszyńska. Karaimska symbolika w herbie Nowego Miasta // Awazymyz : pismo Historyczno-Społeczno-Kulturalne Karaimów. — Wrocław, 2008. — Nr 2 (19) (wrzesień). — S. 19. — ISSN 1733-7585.
  8. ↑ Lietuvos Karaimų Kultūros Bendrija. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2021.
  9. ↑ Związek Karaimów Polskich
  10. ↑ Сенек ве къалкан тамгъасы//ЭНЦИКЛОПЕДИЯ КРЫМСКИХ КАРАИМОВ
  11. ↑ Караимы — коренной народ Крыма
  12. ↑ Ельяшевич С. С. Таинственная надпись // Караимская жизнь. — Москва, 1911. — Кн.3-4 (авг.-сент.). — С. 114.
  13. ↑ KIZILOV, Mikhail. Karaites Through the Travelers’ Eyes: Ethnic History, Traditional Culture and Everyday Life of the Crimean Karaites According to the Description of the Travelers — New York: Al-Qirqisani Center for the Promotion of Karaite Studies, 2003. — p. 194. — ISBN 0-9700775-6-4
  14. ↑ Бертье-Делагард А. Л. Исследование некоторых недоуменных вопросов средневековья в Тавриде : Справки о Фуллах. — Известия Таврической учёной архивной комиссии. — Симферополь, 1920. — № 57. — С. 115.
  15. ↑ Караимско-русско-польский словарь / Н. А. Баскаков, А. Зайончковский, С. Ш. Шапшал, 1974, С. 499)
  16. ↑ Акчокраклы О. Эпиграфические находки // Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. — 1929. — Т. 3. — С. 185. (с ссылкой на Боданинского)
  17. ↑ Акчокраклы О.. Татарские тамги в Крыму (Материалы научно-этнографической экспедиции по изучению татарской культуры в Крыму, 1925) // Известия Крымского педагогического института. — 1927. — Кн. 1. — С. 41.
  18. ↑ Герцен А. Г., Могаричев Ю. М. Крепость драгоценностей. Кырк-ор. Чуфут-кале. Симферополь, 1993. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] [недоступне посилання — історія]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Символи_караїмів&oldid=40875762