Тамга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тамга́ — родовий або особистий знак у кочових народів Євразійського степу, а також народів і культур Кавказу та Східної Європи, які знаходилися під їхнім впливом. Має різноманітні форми. Використовувалась для позначення родового чи приватного майна. Перші тамги були відомі скіфам, сарматам, гунам, аварам, мадярам, хозарам, половцям, татарам, монголам тощо.

Тамга — у часи раннього середньовіччя на давньоруських землях — митний збір за перепродаж товарів[1].

В російській мові це слово збереглось у термінах «таможня» і «таможенник»[2].

В геральдиці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К. : КНЕУ, 2005. — 204 с. — ISBN 966-574-759-2.
  2. Этимология слова «таможня» (рос.)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Тамга // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 389. — ISBN 978-617-7094-10-3.