Синдром Ангельмана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Ангельмана
Angelman.PNG
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 Q93.5
OMIM 105830
DiseasesDB 712
eMedicine ped/1880
Синдром Ангельмана у Вікісховищі?

Синдром Ангельмана — обумовлена генетичною аномалією патологія, що характеризується такими ознаками, як затримка психічного розвитку, порушення сну, напади, хаотичні рухи (особливо рук), частий сміх або посмішки. Також цю хворобу називають «синдромом Петрушки» або «синдромом щасливою ляльки»[1].

При синдромі Ангельмана відсутні деякі гени довгого плеча 15-ї хромосоми (в більшості випадків спостерігається часткова делеція або інша мутація 15-ї хромосоми), причому страждає материнська хромосома, тоді як у разі пошкодження батьківській хромосоми виникає синдром Прадера-Віллі.

Каріотип 46 XX або XY, 15q-. Зазвичай синдром викликається спонтанним хромосомним дефектом, коли відсутня велика суміжна область з 3-4 мільйонів пар основ ДНК на ділянці q11-q13 15-ї хромосоми.

Згідно з результатами багатьох незалежних досліджень, причиною виникнення синдрому Ангельмана може бути мутація в гені UBE3A. Продукт цього гена — ферментний компонент складної системи деградації білків[2].

Синдром названий по імені британського педіатра Гаррі Ангельмана, що вперше описав його в 1965 р в статті «Діти-» маріонетки «: Повідомлення про три випадки»[3]. Поштовхом до узагальнення — на основі типових клінічних проявів — тих випадків захворювання, які лікар спостерігав у своїй практиці, послужила побачена їм під час відпустки в Італії, в музеї Castelvecchio в Вероні картина Джованні Франческо Карото, на якій був зображений усміхнений хлопчик з малюнком шарнірної ляльки в руці.[4]

Частота народження — від 1: 10 000[5] до 1: 20 000[6] живонароджених немовлят.

П'ятирічна дівчина з Мексики з синдромом Ангелмана. Показані риси включають телекантхус, двосторонні епігантні складки, маленьку голову, широкий рот і явно счастлива поведінка; руки з конічними пальцями, ненормальні складки та широкі великі пальці.

Особливості[ред. | ред. код]

Для синдрому Ангельмана характерні:

  • У 75 % випадків — проблеми з харчуванням, особливо з грудним вигодовуванням, такі немовлята погано набирають вагу;
  • Затримка в розвитку навичок загальної моторики (вміння сидіти, ходити);
  • Затримка мовного розвитку, нерозвинена мова (у всіх дітей);
  • Діти більше розуміють, чим можуть сказати або висловити;
  • Дефіцит уваги і гіперактивність;
  • Складності з навчанням;
  • Епілепсія (в 80 % випадків), порушення виявляються також при електроенцефалографії; вважається, що у дітей з синдромом Ангельмана спостерігається вторинна (симптоматична) епілепсія;
  • Незвичайні рухи (дрібний тремор, хаотичні рухи кінцівок);
  • Частий сміх без приводу;
  • Ходьба на негнучких ногах — через цю особливість дітей з даним синдромом іноді порівнювали з маріонетками;
  • Розмір голови менше середнього, нерідко з сплощенням потилиці;
  • Іноді характерні риси обличчя — широкий рот, рідко розташовані зуби, видатне вперед підборіддя, висунутий язик;
  • Порушення сну;
  • Косоокість в 40 % випадків;
  • Сколіоз (викривлення хребта) в 10 % випадків;
  • Підвищена чутливість до високої температури;
  • Відчувають себе більш комфортно у воді.

Діагностика[ред. | ред. код]

Синдром діагностується шляхом генетичного аналізу (15а хромосома), рекомендованого для новонароджених зі зниженим м'язовим тонусом (гіпотонусом), відставанням у розвитку загальної моторики і в розвитку мови. Батьки і лікарі повинні звернути увагу на випадки дрібного тремору, хаотичні, рвучкі рухи кінцівок, ходу з негнучкими ногами; в ряді випадків специфічне вираз обличчя, занадто частий сміх.

Можливі методи аналізу: процес флуоресцентної гібридизації in situ, метилювання ДНК в області 15q11-q13, аналіз мутації імпрінтінгового центру, аналіз прямої мутації гена UBE3A.

Лікування[ред. | ред. код]

Синдром Ангельмана обумовлений вродженою генетичною аномалією; в даний час специфічні способи його лікування не розроблені, проте деякі лікувальні заходи підвищують якість життя людей з синдромом. Немовлята з гіпотонусом повинні отримувати масаж і інші види спеціальної терапії (фізіотерапії).

Рекомендуються використання спеціальних методик розвитку дитини, заняття з логопедом і дефектологом. Порушення сну коригуються призначенням легких снодійних. Д-р Вагстафф (США) вважає, що призначення 0,3 мг мелатоніну за 0,5-1,0 год перед сном покращує сон пацієнтів з синдромом Ангельмана. Порушення стільця регулюються призначенням легких проносних.

При судомних припадках підхід до лікування такий самий, як при епілепсії. У дітей з синдромом Ангельмана часто спостерігаються напади більш ніж одного типу. Показана електроенцефалографія.

Вимагає корекції небажаної поведінки. Д-р Чарльз Вільямс (Гейнсвілл, Флорида), що працює в основному з аутичними дітьми, зазначає загальні для аутичних дітей і дітей з синдромом Ангельмана особливості поведінки: помітна аутостимуляція, імпульсивність, нав'язливі, повторювані рухи, інтерес до недоречних предметів, а також складності в спілкуванні з іншими людьми. Лікарі США повідомляють, що у аутичних дітей внутрішньовенні ін'єкції гормону «секретин» (знайденого в підшлунковій залозі) успішно зменшують прояви небажаної поведінки і забезпечують хороший рівень товариськості і комунікативних навичок; можливо, медицина прийде до використання секретину для корекції поведінки дітей з синдромом Ангельмана.

Ризики[ред. | ред. код]

Оцінка ризику повторного народження дитини з синдромом Ангельмана у тих же батьків дуже складна, необхідна консультація професійного генетика. Вважається, що звичайна делеция є спонтанною, ризик повторення менше 1 %. У разі молекулярної мікроделеції в області 15q11-q13, якщо вона спостерігається у матері, ризик теоретично зростає до 50 %. Мутації всередині гена UBE3A можуть бути випадковими і неуспадкованими, в цій ситуації ризик повторення <1 %; однак ці мутації можна успадкувати від матері без мутації, і тоді теоретичний ризик — 50 %. Партеногенетична дисомія 15-й пари — випадкова ситуація; ризик повторення <1 %. У рідкісних випадках синдрому Ангельмана з незвичайними перетвореннями 15-ої хромосоми, включаючи область 15q11-q13, оцінка ризику повтору залежить від хромосомних порушень у батьків.

Перспективи розвитку[ред. | ред. код]

Діти з синдромом Ангельмана розуміють набагато більше, ніж можуть сказати. У деяких випадках у них взагалі немає мови; є описані випадки — діти зі словниковим запасом в 5-10 слів. При цьому діти з синдромом Ангельмана люблять спілкуватися з іншими людьми, грати, як правило, вони доброзичливі.

Рекомендується навчати таких дітей мови жестів. Заняття з раннього віку за спеціальними програмами, спрямовані на розвиток навичок дрібної і загальної моторики, в ряді випадків дають хороші результати.

Перспективи розвитку залежать від ступеня ураженості хромосоми. Деякі люди з синдромом Ангельмана здатні освоїти навички самообслуговування і мову на примітивному рівні (зазвичай причиною синдрому в цьому випадку стає мутація), деякі ніколи не зможуть ходити і говорити (таке зазвичай відбувається в разі делеції частини хромосоми).

З віком, як правило, симптоми гіперактивності та порушення сну пом'якшуються. У дівчаток з синдромом Ангельмана в період статевого дозрівання можуть почастішати напади.

Більшість людей з синдромом Ангельмана здатні контролювати екскреторні функції (сечовипускання і дефекацію) вдень, деякі і вночі. Частина людей з синдромом Ангельмана здатні їсти за допомогою ножа і виделки, одягатися самостійно (при відсутності на одязі ґудзиків, «блискавок» і т. ін.). У дорослому віці може з'явитися ожиріння і погіршитися ситуація зі сколіозом.

Статеве дозрівання індивідів з синдромом Ангельмана, зокрема поява менархе у дівчаток, відбувається в звичайні терміни. Описано один випадок вагітності жінки з синдромом Ангельмана: вона народила дівчинку з таким же діагнозом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. X-сцепленная умственная отсталость. (ru). Центр Молекулярной генетики при Медико-генетическом научном центре РАМН. Процитовано 2016-05-08. 
  2. PMID 12668607 (PubMed)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
  3. Harry Angelman ‘Puppet’ Children A Report on Three Cases(англ.) // Developmental Medicine & Child Neurology. — 2008-11-12. — Vol. 7, iss. 6. — P. 681–688. — ISSN 1469-8749 0012-1622, 1469-8749. — DOI:10.1111/j.1469-8749.1965.tb07844.x.
  4. История. Д-р Гарри Ангельман, педиатр, который работал в Уоррингтон (прежнее название Ланкашир) впервые сообщил о трех детях с этим заболеванием в 1965 году и именно. medlec.org. Процитовано 2018-11-22. 
  5. PMID 7573182 (PubMed)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.
  6. PMID 8703225 (PubMed)
    Бібліографічний опис з'явиться автоматично через деякий час. Ви можете підставити цитату власноруч або використовуючи бота.

Посилання[ред. | ред. код]