Скаба Андрій Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Данилович Скаба
Скаба Андрій Данилович.gif
Народився 30 листопада (12 грудня) 1905(1905-12-12)
Хорішки
Помер 26 червня 1986(1986-06-26) (80 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Місце проживання Київ
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність журналіст, політик, історик
Alma mater Харківський університет
Сфера інтересів історія
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка і ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Член НАН України
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів
академік АН УРСР

Андрі́й Дани́лович Скаба́ (30 листопада [12 грудня] 1905(19051212), Хорішки, тепер Козельщинського району Полтавської області — 26 червня 1986, Київ) — український радянський партійний і державний діяч, історик. Дійсний член АН УРСР (обрано 20 грудня 1967 року). Член ЦК КП України з 19 лютого 1960 по 17 березня 1971 року. Кандидат у члени Президії ЦК КПУ і секретар ЦК КПУ з 24 жовтня 1959 по 29 березня 1968. Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 5—7-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 листопада (12 грудня) 1905(19051212) року в бідній селянській родині в селі Хорішках Кобеляцького повіту Полтавської губернії.

У 1925 році закінчив Полтавський педагогічний технікум. Працював вчителем, завідувачем семирічної школи на Харківщині.

З 1930 по 1934 рік — студент соціально-економічного факультету Харківського державного університету.

У 19341935 роках — у Червоній армії. Потім працював інспектором шкіл у місті Харкові. У 19351940 роках перебував на педагогічній роботі: викладав у Харківському педагогічному інституті і Харківському державному університеті. Одночасно, у 19361939 роках навчався у аспірантурі.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 19401941 роках очолював кафедру нової історії у Львівському державному університеті. У 19411942 роках працював лектором Іжевського міського комітету ВКП(б) та викладав в Удмуртському педагогічному інституті.

У 19421946 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У 1942 році закінчив артилерійські курси вдосконалення командного складу. Служив командиром батареї 20-го запасного артилерійського полку, викладачем артилерії 43-го окремого навчального дивізіону резерву офіцерського складу артилерії на артилерійських курсах у Тамбові та Житомирі.

У 19461949 роках — директор Центрального Архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР у Харкові. Одночасно завідував кафедрою нової історії Харківського державного університету.

У 19491951 роках — редактор Харківської обласної газети «Соціалістична Харківщина».

У лютому 19511959 роках — секретар Харківського обласного комітету КПУ з питань пропаганди.

У 1959 році був міністром вищої і середньої спеціальної освіти УРСР.

з 24 жовтня 1959 по 29 березня 1968 року — кандидат у члени Президії (з 1966 — Політбюро) і секретар ЦК КПУ.

До Академії Наук УРСР обраний 20 грудня 1967 за фахом «Історія радянського суспільства». У 19681973 роках працював директором Інституту історії АН УРСР. З 1973 року — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.

Могила Андрія Скаби

Помер 26 червня 1986 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Праці і погляди[ред. | ред. код]

Скаба був дослідником історії радянського суспільства і комуністичної партії, редактором низки збірників з історії УРСР («УРСР в період громадянської війни 1917-20 pp.», 1967–1970), відповідальним редактором 4-томової «Радянської Енциклопедії Історії України».

Був відомий як прихильник гострого курсу КПРС у справі ідеології і національної політики та оборонець політики русифікації. Як секретар ЦК КПУ поборював шістдесятників і був за застосування репресій до діячів Руху опору.

Андрій Скаба був головою комісії ЦК КПУ, яка у 1972-му році мала розглянути і поставити оцінку твору «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Івана Дзюби. Комісія спромоглася дійти до висновку[1], «…що підготовлений Дзюбою матеріал „Інтернаціоналізм чи русифікація?“ є від початку і до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР…».

Василь Стус писав, що рецензія цієї комісії була «з відверто поліційними, кровожерними заявами», а про самих рецензентів, яких він називав «внутрішніми рецензентами КДБ», заявляв що «їхня вина в проведенні масових репресій така сама, як і штатних кагебістів. Вони такі самі душогуби, як слідчі і судді.»[2]

Одна з персональних характеристик Скаби[ред. | ред. код]

Кінорежисер Олександр Муратов:

«Секретарь ЦК Андрей Данилович Скаба был как раз человеком партийно верующим, искренним начетчиком и догматиком, поклонником самых нелепых коммунистических постулатов. Но не злым. И не очень далеким. И нежелающим нашей крови, так как хорошо (еще по Харькову) был знаком с моим отцом. Но он побаивался подсиживающего его Кондуфора и поэтому вынужден был принять самые крутые меры.»[3]

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений із Гусєвою Ларисою В'ячеславівною (померла 9 квітня 1965), яка працювала заступником начальника Архівного управління при Раді Міністрів УРСР.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]