Слободян Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Петро Слободян
Петро Слободян.jpg
Особові дані
Повне ім'я Петро Петрович Слободян
Народження 2 липня 1953(1953-07-02) (65 років)
  СРСР с. Шепарівці, УРСР
Зріст 177 см
Вага 72 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1970–1972
1972—1974
1974—1979
1980
СРСР Авангард (Тернопіль)
СРСР Дніпро (Дніпропетровськ)
СРСР Динамо (Київ)
СРСР Локомотив (Москва)

33 (6)
81 (12)
13 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1976 СРСР СРСР 2 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2002—2004
2006—2008
Україна Оболонь (Київ)
Україна Оболонь (Київ)
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Петро́ Петро́вич Слободя́н (нар. 2 липня 1953, с. Шепарівці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область, Україна) — український футбольний тренер та викладач, колишній український радянський футболіст, нападник. Майстер спорту міжнародного класу (1976). Учасник першого матчу за Суперкубок Європи 1975.

Біографія[ред. | ред. код]

Початки, кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Петро Слободян народився у селі Шепарівці, що на Івано-Франківщині, однак футбольну мудрість почав здобувати у футбольній школі міста Коломия. У 17 років дебютував у складі тернопільського «Авангарда», до якого перейшов з «бучацького Колоса»[1][2].

Граючи за тернополян, показував доволі змістовну гру та відзначався великою кількістю забитих м'ячів. Це привернуло увагу Валерія Лобановського — тодішнього наставника «Дніпра». Не довго думаючи, Петро Слободян переїхав до Дніпропетровська, де продовжив виступи за місцевий футбольний клуб. Півтора роки знадобилося талановитому нападникому для того, щоб завоювати місце у основному складі «Дніпра». Це сталося вже тоді, коли Лобановський залишив команду та перейшов до київського «Динамо».

Попри це, помічники п. Валерія продовжували слідкувати за Слободяном, і після вдалої гри останнього у складі молодіжної збірної СРСР у турне Південно-Східною Азією нападник «Дніпра» отримав пропозицію від київського клубу. Через величезну конкуренцію серед нападаючих «Динамо» Слободян так і не зміг стати гравцем основи, проте приніс немало користі клубу за ті п'ять років, що провів у команді. Чого вартий лише поєдинок за Суперкубок Європи 1975 чи його гол у ворота «Баварії», що вивів киян у півфінал Кубка Чемпіонів 1976/77.

Вдалі виступи у складі «Динамо» відкрили для Слободяна двері до збірної Радянського Союзу. У складі головної команди СРСР нападник провів два матчі у кінці 1976 року — проти Аргентини та Бразилії.
У 1977 «Динамо» залишив Володимир Онищенко і багато хто бачив саме Петра Слободяна у парі з Блохіним на вістрі атак киян, однак на заваді стала травма, через яку нападник пропустив вісім місяців. Наслідки цього пошкодження виявилися надто неприємними і відновлення зайняло дуже багато часу.

Зрозумівши, що допомогти команді Лобановського вже навряд чи зможе, Слободян прийняв рішення перейти до московського «Локомотива». Вибір був обумовлений насамперед тим, що у Москві знаходилася клініка доктора Миронова, постійним відвідувачем якої став нападник. Зарекомендувати себе з найкращого боку у «Локомотиві» теж не вдалося і, розуміючи, що вийти на той рівень, який був у нього раніше, та грати у такій команді як «Динамо» вже не вдасться, Слободян вирішив закінчити кар'єру футболіста, хоча йому було лише 27 років.

Викладач, гравець-ветеран[ред. | ред. код]

Після припинення активних виступів Петро Слободян почав працювати викладачем на кафедрі фізичного виховання університету імені Т. Г. Шевченка. Згодом став завідуючим кафедри. Паралельно виступав за команду ветеранів київського «Динамо», яку певний час навіть очолював.

Після завершення роботи у київській «Оболоні» вирішив більше уваги приділяти сім'ї та повернутися до викладацької діяльності.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Посаду в університеті залишив у 1998 році, а у 2001 очолив київську «Оболонь»[3], яку одразу ж вивів до Вищої Ліги. На тренерському містку «пивоварів» Слободян з'являвся двічі: вперше тренував команду з кінця 2001 року по кінець 2004[4], вдруге — з квітня 2006[5] по травень 2008 року[6]. Після цього мав пропозиції як з України, так і з-за кордону (наприклад, з Узбекистану).

Досягнення[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

Щороку у Шепарівцях проводиться Кубок імені Петра Слободяна серед найсильніших команд Коломийського району[9].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю