Слободян Петро Петрович
Петро Слободян | ||||
Особисті дані | ||||
---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Петро Петрович Слободян | |||
Народження | 2 липня 1953 | |||
с. Шепарівці, Коломийський район, УРСР | ||||
Смерть | 15 грудня 2020 (67 років) | |||
Зріст | 177 см | |||
Вага | 72 кг | |||
Громадянство | СРСР Україна | |||
Позиція | Нападник | |||
Професіональні клуби* | ||||
Роки | Клуб | І (г) | ||
1970—1972 1972—1974 1974—1979 1980 |
Авангард (Тернопіль) Дніпро (Дніпропетровськ) Динамо (Київ) Локомотив (Москва) |
33 (6) 81 (12) 13 (0) | ||
Національна збірна | ||||
Роки | Збірна | І (г) | ||
1976 | СРСР | 2 (0) | ||
Тренерська діяльність** | ||||
Сезони | Команда | Місце | ||
2002—2004 2006—2008 |
Оболонь (Київ) Оболонь (Київ) |
|||
Звання, нагороди | ||||
Нагороди |
| |||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||
** Тільки на посаді головного тренера. |
Петро́ Петро́вич Слободя́н (2 липня 1953, с. Шепарівці, нині Коломийський район, Івано-Франківська область, Україна — 15 грудня 2020) — український футбольний тренер та педагог, колишній український радянський футболіст, нападник. Майстер спорту міжнародного класу (1976).
Учасник першого матчу за Суперкубок Європи 1975. Автор переможного гола у ворота мюнхенської «Баварії», який вивів київське «Динамо» в півфінал Кубка європейських чемпіонів 1976—1977.
Завідувач кафедри фізичного виховання Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Петро Слободян народився у селі Шепарівцях, що на Івано-Франківщині, однак футбольну мудрість почав здобувати у футбольній школі міста Коломия. У 17 років дебютував у складі тернопільського «Авангарда», до якого перейшов з «бучацького Колоса»[1][2].
Граючи за тернополян, показував доволі змістовну гру та відзначався великою кількістю забитих м'ячів. Це привернуло увагу Валерія Лобановського — тодішнього наставника «Дніпра». Не довго думаючи, Петро Слободян переїхав до Дніпропетровська, де продовжив виступи за місцевий футбольний клуб. Півтора року знадобилося талановитому нападникові для того, щоб завоювати місце у основному складі «Дніпра». Це сталося вже тоді, коли Лобановський залишив команду та перейшов до київського «Динамо».
Попри це, помічники п. Валерія продовжували слідкувати за Слободяном, і після вдалої гри останнього у складі молодіжної збірної СРСР у турне Південно-Східною Азією нападник «Дніпра» отримав пропозицію від київського клубу. Через величезну конкуренцію серед нападаючих «Динамо» Слободян так і не зміг стати гравцем основи, проте приніс немало користі клубу за ті п'ять років, що провів у команді. Чого вартий лише поєдинок за Суперкубок Європи 1975 чи його гол у ворота «Баварії», що вивів киян у півфінал Кубка Чемпіонів 1976/77.
Вдалі виступи у складі «Динамо» відкрили для Слободяна двері до збірної Радянського Союзу. У складі головної команди СРСР нападник провів два матчі у кінці 1976 року — проти Аргентини та Бразилії.
У 1978 «Динамо» залишив Володимир Онищенко, і багато хто бачив саме Петра Слободяна у парі з Блохіним на вістрі атак киян, однак на заваді стала травма, через яку нападник пропустив вісім місяців. Наслідки цього пошкодження виявилися надто неприємними і відновлення зайняло дуже багато часу.
Зрозумівши, що допомогти команді Лобановського вже навряд чи зможе, Слободян вирішив перейти до московського «Локомотива». Вибір був обумовлений насамперед тим, що в Москві була клініка доктора Миронова, постійним відвідувачем якої став нападник. Зарекомендувати себе якнайкраще в «Локомотиві» теж не вдалося і, розуміючи, що вийти на той рівень, який був у нього раніше, та грати у такій команді, як «Динамо», вже не пощастить, Слободян закінчив кар'єру футболіста, хоча йому було лише 27 років[3].
Після припинення активних виступів Петро Слободян почав працювати викладачем на кафедрі фізичного виховання університету імені Тараса Шевченка, де згодом став завідувачем кафедри. Паралельно виступав за команду ветеранів київського «Динамо», яку певний час навіть очолював.
Після завершення роботи у київській «Оболоні» вирішив більше уваги приділяти сім'ї та повернутися до викладацької діяльності.
Посаду в університеті залишив у 1998 році, а у 2001 очолив київську «Оболонь»[4], яку одразу ж вивів до Вищої Ліги. На тренерському містку «пивоварів» Слободян з'являвся двічі: вперше тренував команду з кінця 2001 року по кінець 2004[5], вдруге — з квітня 2006[6] по травень 2008 року[7]. Після цього мав пропозиції як з України, так і з-за кордону (наприклад, з Узбекистану).
- Дворазовий чемпіон СРСР (1975,1977)
- Срібний призер чемпіонату СРСР (1976(о))
- Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1979)
- Володар Суперкубка УЄФА (1975)[8]
- Чемпіон Європи (U-23) (1976)
- Кавалер ордена «За заслуги» ІІ[9] (2020) і ІІІ ст. (2015)[10]
Щороку у Шепарівцях проводиться Кубок імені Петра Слободяна серед найсильніших команд Коломийського району[11].
- ↑ Легкий Л. Футбол Тернопілля. — Тернопіль : Лілея, 2002. — С. 27. — ISBN 966-656-002-X.
- ↑ цю інформацію не підтвердив багаторічний капітан ФК «Колос» Бучач Янош Гаврош
- ↑ Петро Слободян. Лицар без страху і докору
- ↑ Головним тренером «Оболоні» став колишній нападник «Динамо» Петро Слободян
- ↑ Тренер «Оболоні» Слободян подав у відставку
- ↑ Петро Слободян — новий головний тренер «Оболоні»[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Дожили до понеділка: звільнені Грант та Слободян
- ↑ «Динамо» — володар Суперкубка УЄФА 1975. Архів оригіналу за 3 листопада 2011. Процитовано 6 жовтня 2011.
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2020 року № 446/2020 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства „Футбольний клуб «Динамо» Київ“»»
- ↑ Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 299/2015 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
- ↑ Футбольний турнір імені Петра Слободяна
- Статистика на КЛІСФ (рос.)
- Профіль гравця на КЛІСФ (рос.)
- Профіль гравця на сайті «Збірна Росії з футболу» (рос.)
- Профіль гравця на UkrSoccerHistory.com (рос.)
- Профіль гравця на сайті National Football Teams (англ.)
- Інтерв'ю
- П.Слободян: Ми з Лобановським антиподи (рос.), 02.01.2009
- П.Слободян: У Металіста два рівноцінні склади (рос.), 18.01.2011
- Народились 2 липня
- Народились 1953
- Померли 15 грудня
- Померли 2020
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Уродженці Коломийського району
- Радянські футболісти
- Українські футбольні тренери
- Гравці збірної СРСР з футболу
- Майстри спорту СРСР міжнародного класу
- Футболісти «Авангарда» (Тернопіль)
- Футболісти «Дніпра» (Дніпро)
- Футболісти «Динамо» (Київ)
- Футболісти «Колоса» (Бучач)
- Футболісти «Локомотива» (Москва)
- Тренери ФК «Оболонь» (1992)
- Гравці молодіжної збірної СРСР з футболу