Дніпро (Дніпропетровськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Про поточний чемпіонат див. статтю Сезон ФК «Дніпро» (Дніпропетровськ) 2014—2015
«Дніпро» Дніпропетровськ
Fcdniprologonew.png
Повна назва ФК «Дніпро» Дніпропетровськ
Прізвисько Дніпряни, синьо-біло-блакитні
Коротка назва ДД
Рік заснування 1918
Місто Дніпропетровськ, Україна
Стадіон «Дніпро-Арена»
Вміщує 31 003
Президент Україна Ігор Коломойський
Головний тренер Україна Мирон Маркевич
Ліга Прем'єр-ліга
2014-15
Домашня
Виїзна


«Дніпро́» — український футбольний клуб з Дніпропетровська. Виступає у прем'єр-лізі. Заснований у 1918 році. Грає в Прем. Двічі дніпропетровці ставали чемпіонами СРСР1983 і 1988 роках) і володарями кубку СРСР у 1989-му. Зокрема один раз команда змогла виграти Суперкубок СРСР і двічі - Кубок конфедерацій. За часів Незалежної України клуб двічі ставав срібним призером чемпіонату і тричі був фіналістом кубку України. Окрім цього на міжнародній арені команда двічі ставала фіналістом Ліги Європи і один раз - кубку Інтертото.

За час свого існування команда змінила три стадіони: з 1939-го по 1966-тий дніпропетровська команда виступала на стадіоні «Сталь» з 1966 по 2008 Дніпро грав на стадіоні «Метеор», де одночасно проводив і домашні і єврокубкові матчі. У 2008 на місці «Метеору» було збудовано «Дніпро-Арену» на якому нині команда проводить свої виступи.

Генеральний директор — Андрій Стеценко. Головний тренер - Мирон Маркевич.

Історія[ред.ред. код]

Колишні назви

  • 1918-1926: «БРІТ» (Брянський робітничий індустріальний технікум)
  • 1927-1935: «Петровець»
  • 1936-1948: «Сталь»
  • 1949-1961: «Металург»
  • 1961-дотепер: «Дніпро»

Радянська доба[ред.ред. код]

1918 - 1946[ред.ред. код]

Команда заснована в 1918 році і називалася «БРІТ»[1] (Британський робітничий індустріальний технікум). Технікум перебував у відомстві Брянського заводу (нині ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського»). Команда брала участь у першості Катеринослава (нині - Дніпропетровськ). Пізніше, коли почалася громадянська війна, команда припинила своє існування, але в 1923 році відродилася при фабрично-заводському училищі а незабаром повністю перейшла під опіку заводу.

У 1925 році команда представляла Дніпропетровський металургійний завод імені Г. І. Петровського і називалася «Петровець». У той час команда виступала в першостях міста, які проводилися 2 рази на рік (навесні та восени). Перший успіх «Петровець» святкував в 1927 році, коли став переможцем весняної першості. Але наступного року у команди був провальний сезон і вона довго не демонструвала жодних успіхів.

У 1936 році «Петровець» отримав нову назву - «Сталь». З цього року в чемпіонатах СРСР та розіграшах Кубка країни стали брати участь не збірні команди міст, республік, а колективи спортивних товариств. У 1-му чемпіонаті СРСР, який відбувся навесні 1936 року, взяли участь колективи лише трьох найбільших міст країни - Москви, Ленінграда і Києва. Місту Дніпропетровську надали лише два місця: дніпропетровське «Динамо» стало єдиним українським представником у групі «Б», а в групі «Г» взяла участь «Сталь». «Сталь», що брала участь в прем'єрних чемпіонатах СРСР 1936 року (весняному і осінньому), представляла трубопрокатний завод імені Леніна. А попередник «Дніпра» взяв старт у союзних чемпіонатах в 1937 році. У 1936 ж році «Сталь», що відстоювала честь заводу ім. Петровського, грала в першості України серед колективів фізкультури, а також у першому розіграші Кубка СРСР. У стартовому матчі цього турніру в 1/64 фіналу на своєму полі вона перемогла команду Баранівського фарфорового заводу з рахунком 10: 0. Склад команди в першому офіційному матчі всесоюзного турніру: Шинкаренко, Івченко, Шебанов, Зміїв, Авдєєнко, Радченко, Яновський, Посух, Гоцалюк, Кльоцкін, Міхєєв. У 1937 році команду «Сталь» заводу ім. Леніна змінила в чемпіонаті команда «Сталь» заводу ім. Петровського, це був їхній дебютний сезон у першості СРСР, в якому команда посіла в групі «Г» 9-е місце, а наступного року - 15-е місце в групі «Б».

Після війни в 1946 році значно оновлена ​​«Сталь» взяла участь у чемпіонаті СРСР. Грала вона в південній підгрупі і зайняла 12-е місце.

1948 - 1956[ред.ред. код]

У наступному році команда виступала краще, чому сприяло об'єднання з дніпропетровською командою «Динамо». «Сталь» посіла 4-е місце в 2-й підгрупі української зони. У 1948 був зроблений ще один крок вперед. У підгрупі «А» цієї ж зони команда вийшла на другу сходинку в турнірній таблиці. Проте вийти в лігу найсильніших «Сталь» тоді не змогла.

У 1949 році команду перейменували в «Металург». Вона як і раніше захищала спортивну честь заводу імені Петровського.

У період з 1949 по 1952 рік українська команда не досягла значних успіхів.

У 1953 році після тривалої перерви футбольний «Металург» був допущений до участі в змаганнях серед команд класу «Б» і посів восьме місце. У складі «Металург» вперше опинилися два футболісти з Грузинської РСР - захисник Майсурадзе і форвард Маргішвілі.

1954 виявився вдалим для команди. «Металург» зайняв почесне 4-е місце в третій підгрупі класу «Б». У цьому ж році дніпропетровці вперше в історії вийшли у півфінал розіграшу Кубка СРСР, де програли єреванському «Спартаку».

Наступні два роки у «Металурга» знову був спад. У 1955 році під керівництвом заслужених майстрів спорту В. Радікорський і В. Гребера посіла 9-е місце в першій зоні УРСР (клас «Б»). Цей рік запам'ятався блискучою грою юного воротаря В. Маслаченко.

У 1956 році команду тренував заслужений майстер спорту Н. Морозов. «Металург» зайняв 14-е місце в першій зоні УРСР (клас «Б»).

У 1957 році, незважаючи на значні кадрові втрати (головна з яких - перехід в «Локомотив» В. Маслаченко), «Металург» зайняв 4-е місце у другій зоні класу «Б».

У 1956 році команду очолив С. Холодков, який робив велику ставку на молодь. Проте надій вона не виправдала, зайнявши в 1960 році лише 8-е місце з 19-ти у другій зоні класу «Б» Української РСР. В кінці сезону Холодкова замінив дитячий тренер М. Коломоєць, однак він теж не зміг поправити турнірне становище команди.

1961 - 1991[ред.ред. код]

У 1961 році «Металург» вже готував новий старший тренер, колишній захисник московського «Локомотива», майстер спорту Г. Забєлін. З його проходом у команду почали запрошувати багато нових гравців, але результату не було. У середині сезону відбулася чергова зміна тренера. Команду очолив М. Дідевич. 14-е місце у другій зоні УРСР (клас «Б») нікого не задовольнило.

У 1962 році «Металург» був перейменований в «Дніпро» і захищав він спортивну честь Південного машинобудівного заводу, який в ті роки був надсекретним.

У 1963 році було вирішено збільшити кількість команд класу «А» до 38-и з розподілом їх на 2 підгрупи. Це робилося з урахуванням спортивних результатів. Правда, зробили виняток для команд Горького та Дніпропетровська, які мають хорошу матеріальну базу і представляють найбільші промислові центри. Так «Дніпро» з'явився в класі «А». В команду був запрошений новий тренер заслужений тренер України, майстер спорту А. Зубрицький. У 1963 (18 команд), 1964 (32 команди), 1965 (32 команди) «Дніпро» займав 8-е місця у другій групі класу «А».

У 1967 році на зміну Зубрицькому та Дідевичу прийшов Л. Родос. «Дніпро» посів 4-е місце у другій підгрупі другої групи класу «А».

1968 для «Дніпра» став переломним. Команда зайняла 3-е місце серед команд другої групи другої підгрупи класу «А». В кінці сезону «Дніпро» несподівано очолив Валерій Лобановський, якому було лише 29 років. Перед новим тренером ніяких серйозних завдань не ставили. Лобановський проводив інтенсивні тренування, награвав ланки, а в тактиці робив наголос на атаку великими силами. І в 1969 році «Дніпро» посів перше місце в третій групі другої підгрупи класу «А».

У 1970 році була створена перша ліга. До неї увійшли 16 команд другої групи класу «А». «Дніпро» знову не зміг пробитися у вищу лігу, зайнявши третю сходинку в першій лізі. Команда набрала тоді однакову кількість очок з «Кайратом», але за різницею забитих і пропущених м'ячів друге місце отримали казахстанські футболісти.

У 1971 році «Дніпро» став чемпіоном першої ліги. Команда набрала 63 очка, здобувши 27 перемог в 42 матчах.

У дебютному сезоні у вищій лізі «Дніпро» фінішував на шостому місці. При більш вдалому збігу обставин дніпропетровці могли б стати призерами чемпіонату, адже тбіліське «Динамо» випередило їх усього на одне очко. У наступному сезоні «Дніпро» виходить у півфінал Кубку СРСР, повторивши це досягнення ще двічі (1976, 1982).

У 1978 році команда зайняла останнє місце і вилетіла з вищої ліги в першу але через два роки знову повернулася в еліту. У 1981 році з самого початку чемпіонату «Дніпро» скотився в стан аутсайдерів. У даній ситуації керівництво клубу довірило команду маловідомим місцевим фахівцям Володимиру Ємцю та Геннадію Жиздику, які фактично створили команду в сусідньому Нікополі. Вони виконали завдання зберегти команду у вищій лізі і, стабілізувавши склад, в 1983 році несподівано для всіх привели команду до чемпіонського звання. Цей рік і наступні можна з повним правом назвати «золотими роками" Дніпра "». 1983 рік - 1 місце, 1984 рік - 3-є місце, 1985 рік - 3-є місце, 1987 рік - 2-е місце, 1988 рік - 1-е місце, 1989 рік - 2-е місце. До того ж в 1989 році команда стає володарем Кубка СРСР і Кубка сезону. Успіхи команди з 1987 року по 1989 здобуті під керівництвом іншого, в той момент маловідомого тренера Євгена Кучеревського. За ці роки команда дала радянському футболу таких відомих футболістів як Протасов, Литовченко, Таран, Чередник, Лютий, Кудрицький, Тищенко, Краковський, Багмут та ін.

Доба Незалежності[ред.ред. код]

1992 - 2000[ред.ред. код]

Перебуваючи в еліті радянського футболу «Дніпро» і з формуванням Чемпіонату України продовжував займати високі місця. Уже в Чемпіонаті 1992 року, який тривав півроку, «Дніпро» зайняв друге місце у групі «Б» і в матчі за бронзу переміг «Шахтар». Наступного сезону було взяте срібло. У наступні роки команда ще два рази брала бронзу та два рази виходила до фіналу Кубка, де двічі поступалась «Шахтареві». Сезони 1998-1999 та 1999-2000 років можна вважати провальними. «Дніпро» займав місця у другій половині таблиці, однак команда зберегла прописку в еліті. А вже у сезоні 2000-2001 бере чергову бронзу.

2000 - 2012[ред.ред. код]

Сезон 2003-2004 донедавна був останнім, в якому команда завоювала медалі. Командою керував Євген Кучеревський і була здобута бронза, а в фіналі Кубка команда знову поступилась «Шахтареві» . Надалі «Дніпро» 7 раз займав звичне четверте місце. До 2010 року «Дніпром» керували спочатку Протасов, а потім - Безсонов. Команда грала не дуже добре, на внутрішній арені ніяк не могла виграти навіть бронзові медалі, а в єврокубках починаючи з 2005 року терпіла постійні невдачі, вилітаючи від посередніх команд на кшталт «Беллінцони» чи «Леха». Однак восени 2010 року настали великі зміни - до Дніпропетровська запросили іменитого європейського тренера, що на той час встиг виграти два Кубки УЄФА та покерувати «Реалом» - іспанця Хуанде Рамоса.Такий крок, хоч і не зразу, але все ж покращив гру і результати клуба. Два роки знадобилися Рамосу для того, щоб створити справді сильну команду.

2012 - н.ч[ред.ред. код]

Осінь 2012 року стала чи не найкращим часом в новітній історії команди - в чемпіонаті Дніпро впевнено розбиралося з усіма суперниками, вперше за багато років всерйоз претендуючи на срібні нагороди. А в Лізі Європи команда шокувала букмекерів - вперше за 6 років команда пробилася до групового етапу ЛЄ, і в складній групі, де були гранди голландського та італійського футболу - «ПСВ» та «Наполі», впевнено зайняла перше місце і вийшла у плей-оф, двічі перемігши «ПСВ», «АІК» та один раз «Наполі». Однак навесні 2013 року «Дніпро» демонстрував набагато менш привабливий футбол і в підсумку зайняв усе те ж набридле 4 місце в УПЛ, також вилетівши в 1/16 фіналу ЛЄ від швейцарського«Базеля». Наступний сезон в УПЛ став для команди тріумфальним - «Дніпро» нарешті завоював медалі, причому не бронзові, а срібні, лише вдруге в своїй історії ставши віце-чемпіоном України та вперше пробившись до головного турніру континенту - Ліги Чемпіонів. В ЛЄ команда другий рік підряд вийшла в плей-оф, однак, як і раніше, вилетіла в 1/16 фіналу (від англійського «Тоттенхема»). Але, на жаль, після завершення успішного сезону 2013-14 з команди пішов її головний творець, що вивів «Дніпро» на європейський рівень - Хуанде Рамос, який не захотів продовжувати контракт. Керівництво клубу швидко знайшло гідну альтернативу - «Дніпро» прийняв відомий український тренер Мирон Маркевич. Наступний сезон команда почала з виступів на три фронти - в УПЛ, єврокубках і Кубку України. Через відсутність будь-якого підсилення, а також потрібність часу для реформування команди Маркевичем, «Дніпро» в першій частині сезону 2014-15 виступав вкрай нестабільно, чергуючи яскраві матчі з провальними. В результаті дніпропетровська команда швидко вилетіла з Ліги Чемпіонів від посереднього датського «Копенгагена», зі скрипом пробилась до групи ЛЄ і з труднощами втретє поспіль вийшла до 1/16 фіналу ЛЄ. В Кубку України «Дніпро» без особливих клопот подолав опір «Десни» і «Волині». В чемпіонаті справи гірші - після першої половини сезону команда займає лише 3 місце, поступаючись одразу 8 очками лідеру - київським динамівцям.

Досягнення[ред.ред. код]

Flag of the Soviet Union.svgСРСР[ред.ред. код]

Чемпіонат СРСР

  • Gold medal icon.svg Переможець 2 рази: 1983, 1988.
  • Silver medal icon.svg Срібний призер 2 рази: 1987, 1989.
  • Bronze medal icon.svg Бронзовий призер 2 рази: 1984, 1985.

Кубок СРСР

  • Gold medal icon.svg Володар: 1989.

Суперкубок СРСР

  • Gold medal icon.svg Володар: 1988.
  • Silver medal icon.svg Фіналіст: 1983.

Кубок федерацій СРСР

  • Gold medal icon.svg Володар 2 рази: 1986, 1989.
  • Silver medal icon.svg Фіналіст: 1990.

Flag of Ukraine.svg Україна[ред.ред. код]

Чемпіонат України

Кубок України

Flag of Europe.svg Європа[ред.ред. код]

Ліга чемпіонів

  • Чвертьфіналіст 2 рази: 1985, 1990.

Кубок Інтертото

  • Silver medal icon.svg Фіналіст: 2006.

Стадіон[ред.ред. код]

Старий стадіон клубу — «Метеор»
Докладніше: Дніпро-Арена

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь» (з 1949 року - «Металург»), побудований у 1939 році. 30 серпня 1966 року був відкритий стадіон «Метеор». Свої єврокубкові поєдинки «Дніпро» до 1988 року проводив на стадіоні «Металург» у Кривому Розі. Новий стадіон ФК «Дніпро» «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» у вересні 2008 року. Стадіон має вигідніше положення, оскільки розташований у центрі міста. Місткість «Дніпро-Арени» становить 31003 місця. Новий стадіон є повністю футбольним. Він не має традиційних для Радянського Союзу бігових доріжок. Стеля стадіону повністю покриває всі глядацькі сектори.

Уболівальники[ред.ред. код]

Північна трибуна «Дніпро-Арени»

Фанатський рух «Дніпра» є одним з найбільших в Україні і налічує близько 4—5 тисяч осіб.[2] Фани збираються на північній трибуні (8-10 сектори) «Дніпро-Арени».

«Дніпро» — 4-5-й найпопулярніший футбольний клуб в Україні; опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року, показало, що «синьо-біло-блакитних» підтримують близько 4,5% українських футбольних уболівальників[3].

Дніпровські фани підтримують добрі відносини з фанами львівських «Карпат», київського «Динамо» і ПФК «Севастополь». Фанати львівських «Карпат» та київського «Динамо» часто підтримують фанів «Дніпра» у принципових матчах. Неприязні стосунки мають з фанами «Металіста» (найпринциповіше протистояння для фанатів обидвох команд), а також «Шахтаря», «Чорноморця», «Металургів»: донецького та запорізького, «Кривбасу», «Ворскли» та «Арсеналу».

Відвідування[ред.ред. код]

Відвідуваність домашніх матчів «Дніпра»[4], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

  • Блакитний колір — вища ліга.
  • Синій колір — перша ліга.

Протистояння[ред.ред. код]

Головними протистояннями «Дніпра» можна вважати матчі із київським «Динамо», донецьким «Шахтарем» та харківським «Металістом». Ці матчі завжди викликають інтерес у вболівальників. Також принциповими є два дербі: Дніпровське з запорізьким «Металургом» та Дніпропетровське з «Кривбасом».

Форма[ред.ред. код]

1983
1988
1991
1992
1992
1993
2000
2000
2011
2013
  • Сучасний варіант
2014

Склад команди сезону 2014—2015 року[ред.ред. код]

Орієнтовний склад «Дніпра» у другій половині сезону 2014/15

Згідно з офіційним сайтом станом на 3 березня 2015 року.

Позиція Гравець
1 Україна ВР Олексій Баштаненко
2 Румунія ЗХ Александру Влад
3 Чехія ЗХ Ондржей Мазух
4 Україна ПЗ Сергій Кравченко
5 Україна ЗХ Віталій Мандзюк
6 Бразилія ЗХ Ежидіо
7 Грузія ПЗ Джаба Канкава
8 Україна ПЗ Ксьонз
9 Хорватія НП Никола Калинич
10 Україна ПЗ Євген Коноплянка
11 Україна НП Євген Селезньов
12 Бразилія ПЗ Лео Матос
14 Україна ЗХ Євген Чеберячко
15 Україна ЗХ Дмитро Чигринський
16 Чехія ВР Ян Лаштувка
18 Україна НП Роман Зозуля
19 Україна ПЗ Роман Безус
Позиція Гравець
20 Португалія ПЗ Бруну Гама
21 Хорватія ПЗ Младен Бартулович
23 Бразилія ЗХ Дуглас
24 Україна ЗХ Валерій Лучкевич
25 Україна ПЗ Валерій Федорчук
28 Україна ПЗ Євген Шахов
29 Україна ПЗ Руслан Ротань
30 Сенегал ЗХ Папа Гує
39 Україна ЗХ Олександр Сваток
44 Україна ЗХ Артем Федецький
71 Україна ВР Денис Бойко
77 Україна ВР Денис Шеліхов
90 Україна ЗХ Олександр Мігунов
97 Україна ПЗ Андрій Блізніченко
99 Бразилія НП Матеус

Атрибути[ред.ред. код]

Емблеми[ред.ред. код]

Прапор[ред.ред. код]

прапор ФК «Дніпро»

Сьогодні клубними кольорами прапора ФК «Дніпро» є поєднання синього, білого та блакитного. Смуги можуть простягатися як вертикально, так і горизонтально, і навіть по діагоналі.

Гімн[ред.ред. код]

Гімном «Дніпра» починається кожний домашній матч. Коли футболісти виходять на поле для привітання, починає грати пісня гурту Manowar «Gods of war». Це дуже підбадьорює та заводить футболістів та вболівальників «Дніпра».[Джерело?]

Текст гімну на офіційному сайті клубу.

Власник та фінанси[ред.ред. код]

Власником ФК «Дніпро» є член наглядової ради «ПриватБанку» Ігор Коломойський. Також він є власником БК «Дніпро» та ХК «Будівельник».

У літнє міжсезоння 2011 р. клуб на трансфери витратив 10,875 млн євро., завдяки цьому Україна потрапила до 10 наймарнотратніших країн світу. Найдорожчий трансфер — продаж у «Шахтар» Євгена Селезньова, який оцінений у 2,5 млн євро.[5]

Спонсори[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Тренери «Дніпра»[ред.ред. код]

Чемпіонат СРСР[ред.ред. код]

Жюль Лімбек (1936)
Олександр Сердюков (1939)
Микола Лущицький (1946-1948)
Іван Лукін (1949)
Григорій Балаба (1953)
Микола Лущицький (1954)
Всеволод Радикорський (1955)
Микола Морозов (1956)
Серафим Холодков (1957-1960)
Михайло Дидевич (1961)
Геннадій Забєлін (1961)
Серафим Холодков (1962)
Анатолій Зубрицький (1963—1966)
Леонід Родос (1967—1968)
Валерій Лобановський (1968—1973)
Віктор Каневський (1973—1977)
Вадим Іванов (1977—1978)
Йожеф Сабо (1978—1979)
Віктор Лукашенко (1979—1981)
Євген Жучков (1981)
Володимир Ємець (1981—1986)
Євген Кучеревський (1986—1991)

Чемпіонат України[ред.ред. код]

Станом на 1 березня 2015[7][8]

Сезон Тренер І В Н П МЗ МП О Місце
1992 Євген Кучеревський 1 1 0 0 2 0 2
Микола Павлов 18 10 3 5 21 17 23 3
1992/93 30 18 8 4 51 20 44 2
1993/94 34 16 9 9 53 35 41 4
1994/95 17 11 2 4 31 21 35
Олександр Лисенко 6 1 4 1 5 6 7
Бернд Штанге 11 7 2 2 24 6 23 3
1995/96 34 19 6 9 65 34 63 3
1996/97 В'ячеслав Грозний 30 14 13 3 48 19 55 4
1997/98 13 10 1 2 30 8 31
Вадим Тищенко 17 7 3 7 17 19 24 4
1998/99 13 4 1 8 11 23 13
Володимир Кобзарєв 7 2 1 4 5 9 7
Леонід Колтун 10 3 3 4 12 14 12 12
1999/00 2 0 0 2 0 6 0
Микола Федоренко 28 8 9 11 26 46 33 11
2000/01 26 17 4 5 37 18 55 3
2001/02 12 4 5 3 12 11 17
Олександр Лисенко 1 0 0 1 0 1 0
Євген Кучеревський 13 7 2 4 18 8 23 6
2002/03 30 18 5 7 48 27 59 4
2003/04 30 19 9 5 44 23 57 3
2004/05 30 13 9 8 38 34 48 4
2005/06 12 3 2 7 9 15 11
Вадим Тищенко 7 3 3 1 8 5 12
Олег Протасов 11 5 5 1 16 3 20 6
2006/07 30 11 14 5 32 24 47 4
2007/08 30 18 5 7 40 27 59 4
2008/09 6 2 3 1 4 4 9
Володимир Безсонов 24 11 6 7 30 21 39 6
2009/10 30 15 9 6 48 25 54 4
2010/11 10 6 1 3 16 6 19
Вадим Тищенко 2 1 1 0 4 1 4
Хуанде Рамос 18 9 7 2 26 13 34 4
2011/12 30 15 7 8 52 35 52 4
2012/13 30 16 8 6 54 27 56 4
2013/14 28 18 5 5 56 28 59 2
2014/15 Мирон Маркевич 15 9 4 2 30 11 31

Відомі футболісти[ред.ред. код]

Докладніше:Категорія:Футболісти «Дніпра» (Дніпропетровськ)



Рекорди[ред.ред. код]

Найкращий бомбардир за історію «Дніпра» Олег Протасов

Капітани[ред.ред. код]

Станом на 25 квітня 2014[9]

Усі капітани «Дніпра» (з 1992 року)
# Гравець Чемпіонат Кубок Єврокубки Разом
1 Руслан Ротань 75 6 19 100
2 Олег Шелаєв 79 2 15 96
3 Андрій Русол 84 5 4 93
4 Андрій Полунін 65 13 1 79
5 Дмитро Михайленко 46 14 16 76
6 Сергій Дірявка 55 3 3 61
7 Володимир Геращенко 49 9 1 59
8 Олександр Поклонський 33 2 9 44
9 Геннадій Мороз 23 5 4 32
10-11 Геннадій Козар 27 3 0 30
10-11 Володимир Єзерський 25 3 2 30
12 Ілля Близнюк 17 3 0 20
13 Вадим Тищенко 13 3 0 16
14 Володимир Багмут 12 3 0 15
15 Микола Медін 13 1 0 14
16 Сергій Кравченко 11 0 2 13
17 Сергій Беженар 10 2 0 12
18 Сергій Шевцов 8 0 0 8
19-20 Сергій Назаренко 7 0 0 7
19-20 Валерій Городов 6 1 0 7
21-23 Олександр Грицай 2 2 1 5
21-23 Віталій Мандзюк 4 1 0 5
21-23 Ігор Харьковщенко 3 2 0 5
24-26 Максим Калиниченко 0 3 0 3
24-26 Віктор Скрипник 3 0 0 3
24-26 Віталій Денисов 2 1 0 3
27-29 Сергій Задорожний 1 1 0 2
27-29 В'ячеслав Кернозенко 0 1 1 2
27-29 Євген Селезньов 2 0 0 2
30-32 Сергій Валяєв 1 0 0 1
30-32 Сергій Нагорняк 1 0 0 1
30-32 Богдан Шершун 1 0 0 1
Усі капітани «Дніпра» у вищій (прем’єр-) лізі (1972–1978, 1981–2014)
# Гравець Матчів
1 Роман Шнейдерман 137
2 Геннадій Литовченко 116
3 Андрій Русол 84
4 Олег Шелаєв 79
5 Руслан Ротань 75
6-7 Андрій Полунін 65
6-7 Вадим Тищенко 65
8 Сергій Дірявка 55
9 Володимир Геращенко 49
10 Олександр Погорєлов 48
11 Дмитро Михайленко 46
12 Антон Шох 35
13 Олександр Поклонський 33
14 Геннадій Козар 27
15 Володимир Єзерський 25
16 Геннадій Мороз 23
17 Микола Павлов 21
18 Вадим Іванов 18
19-20 Ілля Близнюк 16
19-20 В'ячеслав Петрухін 16
21-22 Володимир Багмут 15
21-22 Олег Крамаренко 15
23 Микола Медін 13
24 Володимир Трошкін 13
25-26 Олександр Дамін 11
25-26 Сергій Кравченко 11
27 Сергій Беженар 10
28 Сергій Башкиров 9
29-32 Анатолій Гринько 8
29-32 Андрій Сидельников 8
29-32 Володимир Шевчук 8
29-32 Сергій Шевцов 8
33 Сергій Назаренко 7
34-36 Валерій Городов 6
34-36 Володимир Лютий 6
34-36 Олексій Христян 6
37 Олександр Томах 5
38-40 Іван Вишневський 4
38-40 Віталій Мандзюк 4
38-40 Віктор Маслов 4
41-43 Олександр Лисенко 3
41-43 Віктор Скрипник 3
41-43 Ігор Харьковщенко 3
44-48 Олександр Грицай 2
44-48 Віталій Денисов 2
44-48 Ігор Надєїн 2
44-48 Олег Протасов 2
44-48 Євген Селезньов 2
49-54 Сергій Валяєв 1
49-54 Сергій Задорожний 1
49-54 Віктор Матвієнко 1
49-54 Сергій Нагорняк 1
49-54 Володимир Устимчик 1
49-54 Петро Яковлєв 1


Примітки[ред.ред. код]

  1. Перші кроки команди
  2. Найбільші фанатські рухи в Україні
  3. За які клуби вболівають українські любителі футболу (kiis.com.ua, 06.07.2011)
  4. За даними довідників Юрія Ландера і сторінки fpl.ua
  5. transfermarkt.de
  6. "Вы попали в штангу"
  7. Газета «Команда» від 22.09.2010 № 175 (3498), с. 5
  8. http://www.fcdnipro.ua/ru/matches/table/
  9. Сумний ювілей капітана


Посилання[ред.ред. код]