Чеканюк Вілен Андрійович
| Вілен Андрійович Чеканюк | |
|---|---|
 |
|
| Народження | 12 жовтня 1932 Жмеринка, Вінницька область, Українська Соціалістична Радянська Республіка,  СРСР |
| Смерть | 21 вересня 2000 (67 років) |
Київ,  Україна |
|
| Поховання | Байкове кладовище |
| Навчання | Київський художній інститут |
| Вплив на | Сергія Базилєва |
| Премії | Премія ЛКСМУ імені М. Островського |
Вілен Андрійович Чеканюк (* 12 жовтня 1932, Жмеринка — 21 вересня 2000, Київ) — український радянський живописець, Народний художник УРСР (з 1982 року), член Спілки художників СРСР, Заслужений діяч мистецтв Української РСР, лауреат премії Ленінського комсомолу Української РСР імені М. Островського[1].
Біографія[ред. • ред. код]
Народився 12 жовтня 1932 року в місті Жмеринці Вінницької області України, син Андрія Чеканюка.
В 1952–1958 роках навчався в Київському художньому інституті у В. Пузиркова, М. Хмелька і С. Григор'єва[2].
Викладав в Київському художньому інституті в 1959–1967 роках і з 1972 року. З 1984 року професор[3].
Жив в Києві. Помер 21 вересня 2000 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Твори[ред. • ред. код]
- «Перший комсомольський осередок на селі» (1958);
- «Перше знайомство» (1960);
- «З роботи» (1960);
- «Ранок Сибіру» (1963);
- «Китобої» (1966);
- «За землю» (1967);
- «Кармелюк» (1969);
- «Зенітники. В'єтнам» (1970–1971);
- «Партизани» (1975);
- "Патруль «Аврори» (1977);
- «Арсенальні» (1982).
Примітки[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
