Собор святої Софії (Софія)
| Собор святої Софії Църква «Света София» | |
|---|---|
 Собор святої Софії, лютий 2008 року | |
| 42°41′47″ пн. ш. 23°19′53″ сх. д. / 42.6965083° пн. ш. 23.3314250° сх. д.Координати: 42°41′47″ пн. ш. 23°19′53″ сх. д. / 42.6965083° пн. ш. 23.3314250° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і православний храм |
| Розташування |
 Болгарія, Софія |
| Початок будівництва | VI століття |
| Кінець будівництва | XIV століття |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | візантійський |
| Належність | Болгарська православна церква |
| Єпархія | Софійська єпархія БПЦ |
| Епонім | Премудрість Божа[d] |
  Собор святої Софії (Софія) (Болгарія) | |
 | |
 Собор святої Софії у Вікісховищі | |
Собор Святої Софії (болг. Църква «Света София» або просто Свята Софія болг. Света София, Софійський собор) — православний (БПЦ) храм у столиці Болгарії місті Софії, зразок візантійської культової архітектури; це другий найстарший храм у місті, що датується VI століттям; відомий, перш за все, тим, що в XIV столітті дав своє ім'я місту, що раніше називалось Средець (болг. Средец).
Опис[ред. | ред. код]
Церква Святої Софії у теперішній час є одним з найцінніших витворів ранньохристиянської архітектури в Південно-Східній Європі.
Софійський собор, розташований у середмісті Софії, стоїть у середині стародавнього некрополя, де, як під церквою, так і поруч, було виявлено чимало поховань. Деякі з гробниць навіть мають фрески.
Нинішня будівля є хрестоподібною в плані базилікою з трьома вівтарями. Підлога церкви вкрита ранньохристиянськими орнаментованими мозаїками з використанням рослинно-тваринної тематики.
Інтер'єр собору святої Софії відзначається суворістю форм і відсутністю показної розкоші.
Оскільки свята Софія усоблює божественну мудрість, а не всласне історичну святу, ікони в церкві зображують Софію, як жінку, що стоїть над трьома іншими жінками, що уособлюють віру, надію та любов. Церква також має інші ікони історичних святих, у тому числі Св. Георгія та Св. Володимира.
З історії храму[ред. | ред. код]
Церква була побудована на місці декількох більш ранніх церков і культових споруд ще в ті дні, коли він був некрополем римського міста Сердика (попередника Софії).
У ІІ столітті н. е. на цьому ж місці було розташування римський театр. Протягом наступних декількох століть низка інших храмів була зведена на цьому місці, які, втім, були знищені в результаті вторгнень кочівників, таких як готи і гуни.
Вважається, що головні риси сучасного планування й зовнішнього вигляду храму, а са́ме — перехресна базиліка з 2-ма східними вежами і баштою-куполом, собор прибрав за правління візантійського імператора Юстиніана I в середині VI століття (527—65). Це ті ж форми, що добре відомі за константинопольським Софійськии собором.
У добу Другого Болгарського царства (охоплює період ХІІ—XIV століть) храм набув статусу головної церкви з відповідною реконструкцією. У XIV-му ж столітті церква дала назву всьому місту (Айя-Софія означає «свята мудрість» по-грецьки).
У XVI столітті під час османського панування церква була перетворена на мечеть: оригінальні фрески ХІІ століття були знищені, а до структури храму додали мінарети.
У XIX столітті два сильні землетруси знищили один з мінаретів мечеті, і зрештою мечеть виявилась занедбаною, хоча наприкінці століття її використовували як сторожову пожежну башту. Реставраційні роботи в храмі були розпочаті лише після 1900 року.
Перша велика сучасна реконструкція храму була завершена 1930 року, 21 вересня того ж року храм було освячено. У 1935 році проведено систематичне вивчення і реставрацію храму під керівництвом професора Богдана Філова та архітектора Олександра Рашенова (болг. Александър Рашенов).
У 1955 році храм та інша давня храмова будівля римської епохи — ротонда святого Георгія — були оголошені пам'яткою культури національного значення.
У теперішній час у софійському соборі святої Софії відбуваються церемонії вибору болгарських патріархів.
Храм у культурі[ред. | ред. код]
Софійський собор святої Софії у свідомості кожного болгарина є однією з найбільших святинь нації та держави.
Статус пам'ятки зумовив звернення до її образу в національній культурі, зокрема церкву не раз зображували в своїх роботах болгарські митці.
За народним віруванням, чудодійні башти храму св. Софії у надприродний спосіб захищали будівлю протягом століть, оберігаючи від загарбницьких інвазій та стихійних лих, і допомогли зберегти церкву як взірець елегантної, строгої та симетричної архітектури своєї доби.
Галерея[ред. | ред. код]
Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собор святої Софії (Софія) |
- Света София // Българска енциклопедия А-Я. БАН, Труд, Сирма, 2002 ISBN 954-8104-08-3 (болг.)
- Филов Богдан Софийската църква «Света София». Сф., 1913 (болг.)
- Стефан Бояджиев, Вера-Надежда Динова-Русева, Георги Бакалов, Марина Младенова. Раннохристиянски храм «Св. София» — премъдрост Божия / The Early Christian Church of St. Sofia — God's Wisdom. 2 прераб. и доп. изд. Сф., УИ, 2009, 170 с. (болг.)
|
