Сонечко семикрапкове
| Сонечко семикрапкове | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Імаго семикрапкового сонечка
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Coccinella septempunctata Linnaeus, 1758 |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Сонечко семикрапкове (Coccinella septempunctata) — поширений в Євразії, Північній Америці та Австралії вид жуків родини сонечок. Використовується для біологічної боротьби із сільськогосподарськими шкідниками. Найбільш звичайний вид родини в Україні.
Опис[ред. • ред. код]
Розмір тіла — 5—8 мм. Забарвлення тіла знизу чорне, передньогруди чорні, з двома білувато-жовтими плямами на передніх кутах. Надкрила жовті, руді або червоні, кожне із трьома чорними плямами та ще однією спільною чорною плямою біля щитка.
Характеристика покривiв[ред. • ред. код]
Мають кутикулу, гiподерму i базальну мембрану.
Спосіб життя[ред. • ред. код]
Як і більшість сонечок, хижаки, але можуть споживати пилок рослин і спори грибів. З яйця вилуплюється личинка, яка живиться дрібними комахами: попелицями, кокцидами, яйцями лускокрилих, трипсами тощо. Імаго також хиже.[1]
Жуки отруйні для більшості хижаків. При небезпеці виділяють жовтуватий секрет на згинах кінцівок, що містить N-оксид кокцинеліну[es]. Яскравий колір надкрил виконує попереджувальну роль для хижаків.
Зимують у стадії імаго. Навесні активно мігрують.
Поширення[ред. • ред. код]
Зустрічається в Європі і Азії, інтродуковане у Північну Америку і Австралію для боротьби із попелицями. Звичайний вид в Україні.
Сонечка зустрічаються у найрізноманітніших біотопах і екосистемах: у лісах, луках, степах, агроценозах, містах тощо. Крім того, після завезення у Північну Америку семикрапковому сонечку вдалося витіснити місцевий близький вид Coccinella novemnotata[en] з власних екосистем. Ентомологи пояснюють таке поширення високим генетичним і фенотиповим різноманіттям.[2]
Сонечка і людина[ред. • ред. код]
Двокрапкове сонечко використовується для боротьби з дрібними комахами-шкідниками, зокрема в оранжереях і в садах.
Широке розповсюдження, чисельність та яскраве забарвлення призвели до появи значної клькості народних назв сонечка. На Західному Поліссі відомі назви «бездрик», «зозулька», «жовтобрушка» тощо [3].
Згадкою про сонечко семикрапкове починається роман Любко Дереша «Тереза та парабола»[4]:
| « | Сонечко семикрапкове (також знане в деяких колах як Coccinella septempunctata) своєю появою десь між пермом і тріасом створило справжню архаїчну сенсацію. Воно вилізло з-за обрію бруньки на самісінькому чубкові дерева гінкго, вказуючи білими цятками в керунку палаючого оранжем заходу. В цю секунду тріумфу сонечко видавалося сяючою планетою, що затулила сонце. На півкулі маренового в чорну горошину панцира лищали неозорі хітинові бліки. Сонечко завмерло на тлі велетенського диска сонця і вмиротворено заворушило вусиками. | » |
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Tritlisch H. (1999). Food remains in the guts of Coccinella septempunctata (Coleoptera: Coccinellidae) adults and larvae. European Journal of Entomology 96 (4). с. 355364. ISSN 12105759.
- ↑ HODEK, Ivo; Michaud, J.P. (2008). Why is Coccinella septempunctata so successful? (A point-of-view). European Journal of Entomology 105 (1). с. 1–12. ISSN 12105759. doi:10.14411/eje.2008.001.
- ↑ Л.М.Чирук Назви сонечка семикрапкового в західнополіських говірках: мотиви номінації. Науковий вісник ВНУ. Філологічні науки. Мовознавство. 2,2010, с. 121—123
- ↑ Любко Дереш «Тереза та парабола»
