Попелиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Попелиці
Aphids1533.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Паранеоптера (Paraneoptera)
Ряд: Рівнокрилі (Homoptera)
Підряд: Sternorrhyncha
Надродина: Попелиці (Aphidoidea)
Родини
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aphidoidea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aphidoidea
EOL logo.svg EOL: 551
ITIS logo.svg ITIS: 109190
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 33385

Попелиці, тлі або тлеві (Aphidoidea) — надродина маленьких рослиноїдних комах. Їхні розміри становлять від 1 до 10 мм завдовжки. Зараз відомо приблизно 4 тис. видів попелиць, що класифіковані по 10 родин, з них близько 250 видів є небезпечними шкідниками сількогосподарських та садових культур.

Попелиці належать до однієї з найбільших груп комах, ротовий апарат яких — хоботок колючо-смоктального типу. З його допомогою комахи проколюють навіть тверді рослинні покриви і добираються до поживного соку, яким вони й харчуються.

Численні види клопів живляться тваринною їжею і проколюють покриви тіла тварин і навіть людей, проте, на відміну від них, попелиці рослиноїдні. Хоботок попелиці складається з 4 «стилетів», захованих у «піхвах». Середній «стилет» утворює 2 канали: по одному з них витікає слина, через інший вбирається рідка їжа — рослинні соки. Попелиці своїм хоботком протикають верхній шар рослин і смокчуть їхні соки. Окремі види поглинають більше соків, ніж їм потрібно для живлення. Надлишок цукру неперетравленим виводиться назовні, що споживається мурахами. Багато попелиць викликають хворобливі зміни тих частин рослин, на яких вони перебувають.

Попелиці здатні розмножуватися нестатево - шляхом партеногенезу, коли незапліднені яйця розвиваються в тілі матері, і молодь з'являється у вигляді мініатюрних копій батьківської особи. При перенаселенні чи інших несприятливих обставинах попелиці можуть відкладати яйця, з яких розвиваються крилаті самці і самки, що розселяються на нові місця.[1]

Важливий внесок у боротьбу із шкідливим видами попелиць зробили українські ентомологи М. А. Теленга і М. П. Дядечко.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Введение в біологию. П.Кемп, К.Армс // Мир, М.1988 - 671 с. - С.210

Література[ред.ред. код]

  • Мамонтова В. А. 1953. Тли сельскохозяйственных культур правобережной лесостепи УССР. — Киев, Изд. АН УССР. 72 с.
  • Мамонтова В. А. 1955. Дендрофильные тли Украины. — Киев, Изд. АН УССР. 92 с.
  • Мамонтова В. А. 1959. Злакові попелиці України. — Киев, Вид. АН УРСР. 94 с.
  • Мамонтова В. А. 1972. Фауна України. Т. 20, Вип. 7. Попелиці-ляхніди. — Київ: Наукова думка. 229 с.
  • Мамонтова В. А. 2008. Эволюция, филогенез, система тлей семейства Ляхнид (Homoptera, Aphididae). — Киев: Наукова думка. 208 с.
  • Мамонтова В. А. 2012. Тли семейства Ляхнид (Homoptera, Aphidoidea, Lachnidae) фауны Восточной Европы и сопредельных территорий. — Киев: Наукова думка. 256 c.
  • Воловник С. В. Наши знакомые незнакомцы. 2-е изд, доп. — Днепропетровск: Промінь, 1990, с. 112—120. — https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/voseve83.htm
Ентомологія Це незавершена стаття з ентомології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.