Софіївка (Столинський повіт)
| колонія Софіївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район/міськрада | Висоцький район |
| Основні дані | |
| Засноване | 1805/1811[⇨] |
| Існувало до | 1939—1946[⇨] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°44′42″ пн. ш. 26°41′12.84″ сх. д. / 51.74500° пн. ш. 26.68690° сх. д. |
| Водойми | річка Горинь[1] |
| Карта | |
.svg)  Софіївка | |
 Софіївка | |
| Мапа | |
| |
Софіївка — колишня німецька колонія на території сучасного Сарненського району Рівненської області України. Припинила існувати в 1939—1946-х роках.[⇨] У 1921 році в колонії мешкала 181 особа, здебільшого німці-протестанти.[⇨] У поселенні діяли молитовний дім і школа[2].
Поселення назване на честь Софії з Борейків Руліковських, доньки засновника колонії Вацлава Борейка[3][4]. Згадується як Софіївка, Софиївка[1], Софіївка Висоцька[2]. Польською мовою згадується як Zofjówka[5][6], Zofiówka[7], російською — як Софіевка[8][9][10], Софійская[11].
Софіївка розташовувалася за 2-3 км від містечка Висоцьк[1][12][9][10] та за 162-164 км від Рівного[9][7], на лівому березі річки Горинь[1][13], поблизу села Удрицьк[11].
У 1805 році власник Висоцька, шляхтич Павло Вигоновський, продав містечко маршалкові шляхти Рівненського повіту Вацлаву Борейку, який й заснував у 1805 році (за іншими даними — у 1811 році[8][14][2]) колонію, поселивши на східній околиці Висоцька голландських «нижніх» менонітів (по-місцевому голєндри[14]), і назвав її Софіївкою, на честь своєї доньки Софії[3][15][12][14][13][4]. Того ж 1805 року Висоцьк з Мінської губернії переданий до складу Рівненського повіту Волинської губернії[3]. За даними дослідника А. Вороніна колонію заснували вихідці з Пруссії[8][2]. Засновник колонії виділив колоністам значну кількість луків[4]. Колоністи займалися землеробством, розведенням великої рогатої худоби та коней і виробництвом сирів[12][13][4]. У Садибі («Бродець») діяла гуральня[1].
У липні 1866 року на території колонії знайдено скарб вагою 4 фунти, який становили срібні 3 брансолети, 1 гривна київського типу (монета) та 12 монетних гривен у вигляді довгих штабок з нарізами, на одній з монет була літера «Х», на інші — напис «МЛ»[1][8]. Скарб знайшов колоніст Й. Брендель на землі, орендованій ним у поміщиці Б. Глембицької, і передав владі, яка невдовзі надіслала знахідку представникам імператорської археологічної комісії, що здала її на зберігання до Ермітажу[8]. Бренделю за знаходження скарбу було виплачено 222 рублів, проте після цього поміщиця подала на колоніста до суду з вимогою віддати їй як законній власниці землі скарб або гроші[8]. Зрештою, попри доводи колоніста про право на отримання винагороди, рішення суду було ухвалене на користь Глембицької, що зобов'язувало Бренделя повною мірою виплатити нагороду поміщиці[8].
До 1917 року колонія входила до складу Висоцької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії[9][2]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки[16][17]. Під час революційних подій 1917—1920 років у Софіївці створений сільревком, до складу якого входили: голова — Филь Фридрих, заступник — Барц Ернст, секретар — Вонж Йоган Корнійович[13].
У 1921—1939 роки входила до складу Польщі[18]. У 1921 році колонія входила до складу гміни Висоцьк Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[5]. 1 січня 1923 року розпорядженням Ради Міністрів Польщі Висоцька гміна вилучена із Сарненського повіту і включена до Столинського повіту[19]. У 1935 році колонія належала до однойменної громади гміни Висоцьк Поліського воєводства[6].
З 1939 року — у складі УРСР. 29 грудня 1939 року голландські колоністи Софіївки (40 родин) добровільно виїхали до Німеччини[14][13]. Радянська влада почала процес колективізації з колонії Софіївка та земель польських осадників — 1 квітня 1940 року на основі їхніх земель, худобі та майна була утворена сільськогосподарська артіль ім. Леніна[14][13]. На території колгоспу, на хуторі «Йорїха», діяв садок-ясла[20]. 20 грудня 1940 року в урочищі Софіївка відкрито школу для дітей колгоспників[4]. В адміністративно-територіальному устрої Висоцького району Ровенської області станом на 1946 рік населений пункт з такою назвою відсутній[21].
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1859[22] | 137 | — |
| 1868[2] | 182 | +32.8% |
| 1906[9] | 163 | −10.4% |
| 1910[2] | 190 | +16.6% |
| 1921[5] | 181 | −4.7% |
| Динаміка населення | ||
Станом на 1859 рік, на поміщицькій колонії Софіївці (Голендри) налічувалося 25 дворів та 137 жителів (66 чоловіків і 71 жінка), усі лютерани[22].
Станом на 1868 рік у колонії було 24 будинки та 182 мешканці (91 чоловік та 91 жінка)[23]. Наприкінці XIX століття в колонії налічувалося 29 домів та мешкало 173 жителі[1][7]. Станом на 1906 рік у колонії було 50 дворів та мешкало 163 особи[9].
Станом на 10 вересня 1921 року в колонії налічувалося 30 будинків та 181 мешканець, з них[5]:
- 93 чоловіки та 88 жінок;
- 152 євангельські християни, 28 православних та 1 римо-католик;
- 151 німець, 13 українців, 9 поляків та 8 осіб іншої національності.
До 1914 року в колонії діяла лютеранська кірха[1][10]. Лютеранська громада належала до парафії Житомир-Тучин і Рівного[2]. Католицька громада колонії в 1938 році належала до парафії Домбровиці[24].
- ↑ а б в г д е ж и Цинкаловський О. Софиївка // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
- ↑ а б в г д е ж и Софиевка // Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В.Ф. Дизендорф. — М. : ЭРН, 2006. — С. 463. (рос.)
- ↑ а б в Grzegorz Rąkowski. Wołyń. — Oficyna Wydawnicza "Rewasz", 2005. — С. 157. — ISBN 9788389188328. (пол.)
- ↑ а б в г д Особистості краю. dubrlibr.rv.ua. Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 65. (пол.)
- ↑ а б Poleski Dziennik Wojewódzki. 1935, nr 18. — Brześć nad Bugiem : Poleski Urząd Wojewódzki, 1935.11.20. — С. 60-62. (пол.)
- ↑ а б в Zofiówka, 6) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 720. (пол.)
- ↑ а б в г д е ж Костюк М. П. Німецькі колонії на Волині (ХІХ – початок ХХ ст.). — Тернопіль : Підручники і посібники, 2003. — С. 29, 67, 312. — ISBN 966-562-883-6.
- ↑ а б в г д е Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 208. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 233. (рос. дореф.)
- ↑ а б Лист 19-5 c привязкой, Пинск. Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. www.etomesto.ru. Процитовано 25 листопада 2019. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Масний О. С. Висоцьк // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 270. — 15 000 прим.
- ↑ а б в г д е Установи Висоцька. dubrlibr.rv.ua. Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ а б в г д Висоцьк. vysocka.gromada.org.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ Поліщук Ю. М.. Німці Волині в кінці XVIII – на початку ХХ століття: політико-правовий аспект / Ю. М. Поліщук, О. Г. Суліменко. — Житомир : Волинь, 2004. — С. 22. — ISBN 966-690-063-7. Архівовано з джерела 29 жовтня 2019
- ↑ ІАУ, 1980, с. 55.
- ↑ Ukrainia. The London Geographic Institute. 1919. (англ.)
- ↑ ІАУ, 1980, с. 57.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 grudnia 1922 r. o utworzeniu powiatu stolińskiego oraz włączeniu gmin dobrosławskiej i pohostskiej do powiatu pińskiego. (пол.)
- ↑ Духовність. Освіта. Культура. dubrlibr.rv.ua. Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек. Процитовано 25 листопада 2019.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 439-440.
- ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 652. (рос. дореф.)
- ↑ Братчиков А. О нѣмецкихъ колоніяхъ въ Волынской губерніи // Матеріалы для исслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ, сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Житомиръ : Въ Типографіи Губернскаго Управленія, 1869. — С. 8. (рос. дореф.)
- ↑ Dąbrowica (parafia). www.wolhynia.pl. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 25 листопада 2019. (пол.)
- Історичний Атлас України / Гол. ред. Л. Винар; Упорядн.: І. Тесля, Е. Тютько. Українське історичне товариство. — Монреаль; Нью-Йорк; Мюнхен, 1980. — 182 с.
