Рівненський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рівненський повіт
Rivne r.gif
Герб повітового центру
Volin gub (1863) rivne.png
Губернія Волинська губернія
Центр Рівне
Створений 1795 рік
Площа 8 568 км²
Населення 273 001 (на 1897 рік) осіб

Рівненський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії, Української Держави, Польщі і СРСР. Повітовий центр — місто Рівне.

Царські часи[ред.ред. код]

Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва, з 1796 — у складі Волинської губернії.

Повіт знаходився в середній частині північної смуги губернії. За контуром своїм представляв два неправильні чотирикутники, складені кутами. Межував на заході з Луцьким, південному заході Дубенським, півдні Острозьким, сході Новоград-Волинським і Овруцьким повітами Волинської губернії та з Мінською губернією на півночі. Площа повіту становила 7 529 верст² (8 568 км²).

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 273 001 осіб. З них 60,49% — українці, 15,95% — євреї, 9,2% — поляки, 8,94% — німці, 3,15% — росіяни, 1,72% — чехи, 0,13% — татари, 0,3% — білоруси[1].

У повіті був 961 населений пункт, в тому числі 1 місто (повітове) та 13 містечок.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Станом на 1885 рік повіт поділявся на 22 волості. Наприкінці ХІХ ст. ряд волостей було ліквідовано, на 1906 рік повіт поділявся на 17 волостей.

Період Української держави[ред.ред. код]

Польський період[ред.ред. код]

Рівненський повіт
пол. Powiat rówieński
Місто Рівне
Найбільше місто Рівне
Регіон Волинське воєводство
Гміни 9 сільських і 2 міські
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 252 800 (1931)
 - густота 87,2 осіб на 1 км2
Площа
 - повна 2 898 км2 км²
POL powiat rówieński map.svg
Рівненський повіт

У травні 1920 року Бугринську та Гощанську волості було передано зі складу Острозького повіту до Рівненського. Також до повіту включено Корецьку волость з Новоград-Волинського повіту, яка опинилася на захід від нового кордону.

19 лютого 1921 р. повіт включений до новоутвореного Волинського воєводства. У склад повіту входило 3 міста, 5 містечок і 16 ґмін-волостей (включали 947 сільських поселень, з них 31 знищене війною і незаселене); проживало 338 134 особи (233 016 православних, 45 605 римо-католиків, 10 411 євангелістів, 1 921 інших християн, 47 123 юдеї, 107 інших)[2].

31 грудня 1924 р. до гміни Костопіль приєднано вилучені з гміни Кустинь колонії Дерманка і Хотинка з фільварком Хотинка та вилучені з гміни Тучин село і селище Малі Селища, села Юзефувка, Мала Любашка, Борщувка, колонії Груди, Анноваль, Крухи, Долганєц, Янішувка, Колбанє, Руденка і Майдан Руденський[3]

1 січня 1925 р. включено до повіту вилучену з Острозького повіту ґміну Майкув, натомість вилучено з повіту ґміну Здолбіца і включено до Острозького повіту, а з вилучених Деражненської, Стидинської, Степанської, Березненської, Костопільської і Людвіпольської гмін Рівненського повіту утворено Костопільський повіт[4]. Після цього до складу Рівненського повіту входило 9 сільських і 2 міські гміни (306 сільських громад (солтиств-солецтв) і 2 міста).

Розпорядженням Ради Міністрів 6 грудня 1933 р. ґміну Майкув ліквідовано, а склад інших ґмін переформатовано[5].

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Сільські ґміни:

Міста:

Радянський період[ред.ред. код]

Включений 4 грудня 1939 р. до новоутвореної Рівненської області. В 1940 р поділений на райони:

  1. Ровенський район з центром в м. Ровно;
  2. Гощанський район з центром в с. Гоща;
  3. Клеванський район з центром в смт Клевань;
  4. Корецький район з центром в м. Корець;
  5. Межиріцький район з центром в с. Межирічі;
  6. Олександрійський район з центром в с. Олександрія;
  7. Тучинський район з центром в с. Тучин.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.