Спасо-Преображенський собор (Болград)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спасо-Преображенський собор
Собор Святого Преображення Господнього
Сучасний вигляд собору
Сучасний вигляд собору
45°40′34″ пн. ш. 28°36′51″ сх. д. / 45.676278° пн. ш. 28.614306° сх. д. / 45.676278; 28.614306Координати: 45°40′34″ пн. ш. 28°36′51″ сх. д. / 45.676278° пн. ш. 28.614306° сх. д. / 45.676278; 28.614306
Країна Україна Україна
Місто Болград
Адреса пл. 28 червня, 26
Конфесія Українська православна церква Московського Патріархату
Єпископство Одеська та Ізмаїльська єпархія
Тип собор
Матеріал цегла
Стиль російський ампір, класицизм
Автор проєкту Авраам Мельников
Будівництво 18331838 роки

Спасо-Преображенський собор. Карта розташування: Україна
Спасо-Преображенський собор
Спасо-Преображенський собор
Спасо-Преображенський собор (Україна)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Спасо-Преображенський собор — собор у місті Болграді Одеської області. Збудований у 1833–1838 роках.

Храм будувала болгарська громада, що становила у місті більшість. Зведення храму розпочато 1833 року за проєктом архітектора Авраама Мельникова, а завершено 1838 року. Площа храму — 2000 м². Будівництво коштувало 750 тисяч рублів асигнаціями й усі ці кошти зібрала місцева громада без допомоги держави. Після завершення будівництва імператор Микола I подарував кафедральному собору 12 дзвонів різного звучання, серед яких і головний дзвін на дзвінарню храму.

Вигляд собору до 1941 року

З моменту освячення собору служба проводилась болгарською, потім румунською, церковно-слов'янською мовою з російською простонародною вимовою. Вівтар храму зберігав царський указ від 29 грудня 1819 року, у якому були наведені привілеї болгарським переселенцям. Для болгар цей собор за своїм значенням дорівнює собору Святого Олександра Невського в Софії.

Трипрестольний Преображенський собор має висоту 50 метрів. Це масивна хрестовокупольна споруда, складена з блоків місцевого вапняку-черепашнику.

Інтер'єри собору

Інтер'єри собору у 1912–1914 роках розписував Павло Піскарьов, який у той самий час працював і в Свято-Покровському соборі Ізмаїла. Відповідно до давньої православної традиції, автор зобразив у куполі Спасителя-Вседержителя із хрестом у руках, що спрямовує на шлях істини. У простінках вікон підкупольного барабана художник намалював образи дванадцяти апостолів, у вітрилах — євангелістів, а на стінах і склепіннях — сцени зі Старого і Нового Заповітів. Тоді ж вирізьбили і вкрили сухозліткою іконостас головного вівтаря собору, а бічні іконостаси (північний — архістратига Михайла і південний — святого Іоанна предтечі) зробили ще в XIX ст.

2001 року розпочато реконструкцію собору. 22 березня 2004 року відбулося освячення і підняття нового дзвону Благовіст на дзвінарню собору.

26 січня 2012 року близько 7:00 в храмі спалахнула пожежа, близько 9:00 завалився купол собору[1], об 11:00 вогонь було локалізовано, але ще не загашено остаточно, тому через вітер він розповсюдився знову. Остаточно пожежу ліквідовано в другій половині дня. Загальна площа пожежі склала близько 500 м². На реставрацію Спасо-Преображенського Собору в Болграді було виділено з держбюджету 2,5 млн гривень Як повідомили у прес-службі нардепа Антона Кіссе, який лобіював це питання, гроші вже надійшли до Болграда. «Я давно наполягав, що до питання реставрації собору в Болграді необхідно підходити з правової точки зору, системно та професійно, оскільки Спасо-Преображенський собор не просто культовий об'єкт, це історична пам'ятка», - зазначив народний депутат. Нагадаємо, що свого часу у Болграді на запрошення Антона Кіссе працювала група експертів з Міністерства культури, а також профільні фахівці з Державного науково-дослідного інституту «УкрНДІпроектреставрація», які подали докладний звіт про стан будівлі собору, про ті проблеми, які існували на момент досліджень і які виникнуть найближчими роками, якщо не знайдеться можливість їх усунути. Йдеться не тільки і не так про косметичні видимі явища. На думку фахівців, є серйозна необхідність у зміцненні фасаду будівлі, цокольної частини, оскільки за довгі роки існування вимощення, побудованого з порушеннями технологічних норм, відбулося намокання природного матеріалу фундаменту будівлі.Як зазначає Антон Кіссе, гроші меценатів і пожертвування парафіян можуть вирішити лише незначну частину проблеми, видиму неозброєним поглядом: може бути зроблений розпис, проведений косметичний ремонт, встановлений підігрів підлоги, облагороджена прилегла територія. Але це не зупинить поступове руйнування каменю-черепашника (основний матеріал будівлі) через високу вологість, чому необхідно протистояти комплексу зміцнювальних робіт із застосуванням спеціальних технологій. «Бюджетні вливання у значних розмірах можливі лише за наявності проектно-кошторисної документації, системного та серйозного підходу до питання реставрації собору як народного надбання, – зазначив Антон Кіссе. — Ось чому я наполягав, і продовжую це робити на участі держави у справі порятунку унікального храму, щоб чиясь самодіяльність не призвела до сумних наслідків, як це вже одного разу сталося». Реставраційні роботи від 1 грудня 2015 р. до 1 квітня 2018 р. проводив Протоієрей Стефан Турлак, а з 1 квітня 2018 р. Спасо-Преображенський Собор повністю відродився став як новий і просторний і проводяться Богослужіння і Божественна Літургія як і раніше а 19 серпня Спасо-Преображенський Собор відзначив 180 річницю від дня заснування храму.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]