Друга корьо-киданська війна
| Друга корі-киданська війна | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо | 400 000 воїнів | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | 20-30 тисяч вбито | ||||||
Друга корі-киданська війна — військовий конфлікт XI століття між королівством Корі і киданськими силами на території біля сучасного кордону Китаю і КНДР. Корі-киданські війни почалися в 993 році першою кампанією і завершилися в 1019 році третьою кампанією.
Передумови
Передбачаючи можливу агресію з боку киданів, король Сонджон наказав розмістити на березі річки Ялуцзян військові частини, відомі як «Шість гарнізонів». Між річками Чхончхонган і Ялуцзян були побудовані масивні оборонні споруди. Зараз ці місця займають населені пункти Ийджу, Йончхон, Сончхон, Чхольсан, Кусон і Кваксан. Після того, як було закінчено будівництво споруд, Корі відновив дипломатичні відносини з сунським Китаєм. В Ляо всі ці дії були сприйняті із занепокоєнням. Імператор киданів зажадав віддати землі, зайняті поселеннями шести гарнізонів імперії Ляо. Король Сонджон відмовився зробити це таким чином максимально загостривши і до того непрості відносини між Корі і імперією киданів.
Початок війни
Повстання Кана Чхо в Кесоні дало можливість імператору Ляо ввести війська в Корі під приводом помсти за вбивство короля Мокчхона. Взимку 1010 року киданська армія чисельністю 400 тисяч чоловік під керівництвом імператора форсувала замерзлу річку Ялуцзян на кордоні з Корі. Генерал Кан успішно відбив першу атаку, зміцнившись на оборонних рубежах навколо гарнізону Сончхона. Оговтавшись, киданська армія перегрупувалась і завдала другий удар, на цей раз більш успішний. Їм вдалося полонити генерала Кана. Його стратили після того, як він відмовився надати знак поваги киданському імператору.
Киданська армія без праці взяла сунчхунський гарнізон і гарнізон Кваксана, значно просунувшись в бік Пхеньяну. Армія Корі ціною великих втрат змогла відстояти місто. Коли звістку про смерть Кана Чхо досягли королівського двору, уряд Корі прийшло в замішання. Королівські радники наполягали на капітуляції. Після консультації з військовими радниками король Хенджон втік разом з двором в південне портове місто Наджу.
Переговори
Кидані продовжували просуватися вперед і захопили столицю країни, Кесон. Місто було зруйновано і розграбовано. Хенджон спробував запропонувати світ киданям. Кидані погодилися вивести війська з Корі на наступних умовах: території шести гарнізонів повинні перейти під контроль киданської імперії Ляо, а король Хенджон повинен був приїхати в столицю Ляо і надати киданському імператору знаки покори. На ділі це означало, що Корі стало васалом імперії Ляо. Хенджон відмовився виконати умови киданів.
Результат
Незважаючи на військові успіхи, вторгнення киданів не принесло їм особливих плодів. Просунувшись углиб Корі, киданський імператор і його війська виявилися ще більш залежні від ліній постачання з Ляо. Побоюючись бути відрізаним від свого тилу, імператор киданів вирішив відвести свої війська. Загони армії Корі атакували киданів безупинно під час їх відступу, що призвело до загибелі близько 20-30 тисяч солдатів киданської армії.
Література
- Ebrey, Patricia Buckley; Walthall, Anne (2014), Pre-Modern East Asia: To 1800: A Cultural, Social, and Political History, Third Edition, Boston, MA: Wadsworth, Cengage Learning.
- Hatada, Takashi; Smith Jr, Warren W.; Hazard, Benjamin H. (1969), A History of Korea, Santa Barbara, CA: ABC-Clio.
- Simons, Geoff (1995), Korea: The Search for Sovereignty, New York, NY: St. Martin's Press.
- Twitchett, Denis; Tietze, Klaus-Peter (1994), "The Liao", in Franke, Herbert; Twitchett, Denis (eds.), The Cambridge History of China, Volume 6, Alien Regime and Border States, 907-1368, Cambridge: Cambridge University Press, pp. 43–153.