Василь Русак
| Василь Русак | |
|---|---|
| Васіль Русак | |
|
| |
| Народився |
4 квітня 1896 Ячава, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія |
| Помер |
23 серпня 1954 (58 років) ГУЛАГ |
| Національність |
 |
| Діяльність | громадський діяч, видавець, підприємець |
| Галузь | видавнича справа[1], бізнес[1], публіцистика[1] і агрономія[1] |
| Знання мов | білоруська[1] |
| Учасник | Перша світова війна і Слуцьке повстання |
| Членство | Білоруська військова комісія, Association of Belarusian Student Organizationsd, Q17043448? і Belarusian National Committeed |
| Партія | Білоруська соціалістична громада і Білоруська партія соціалістів-революціонерів |
Василь Русак, біл. Васіль Русак (* 4 квітня 1896, Ячава, Слуцький повіт — †23 серпня 1954, ГУЛАГ[2]) — білоруський національний діяч, видавець, підприємець.
Біографія
Брав участь у Першій світовій війні у званні прапорщика на Південному фронті. З 1917 член Білоруської соціалістичної громади . В 1917–1920 брав участь у створенні білоруського військового руху, учасник всебілоруського січневого з'їзду 1917.
З 1918 року жив на Суччині. Був арештований німцями у 1918 році, більшовиками у 1919. Був одним з керівників Білоруського національного комітету. Учасник антирадянського та антипольського рухів.
Голова з'їзду Случчини. Був обраний у Раду Случчини. Брав участь у Слуцькому повстанні 1920 року у чині комісара Другого Грозівського полку.
З 1921 року — інструктор Білоруської військової комісії. Брав яктивну участь в антипольській партизанській боротьбі в Західній Білорусі.
З травня 1922 року мешкав у Каунасі. Наприкінці 1922 переїхав у Чехословаччину. В 1928 році закінчив Вищу технічну школу на факультеті агрономії. Один з керівників Празького об'єднання білоруських студентських організацій. З 1931 — керівник Білоруського національного комітету в Празі.
Видав збірник власноруч записаних білоруських пісень «Білоруський пісенник» (1934), заснував видання часопису «Іскри Скарини». У 1939 випустив інформаційну брошуру німецькою мовою про Білорусь з етнографічною мапаю, листівку із зображенням Погоні (1941), збірку «Білоруські (кривицькі) пісні» (1943).
Під час ІІ СВ був прихильником Білоруського Національного комітету в Празі. Разом з Ларисою Геніюш брав участь у Другому Всебілоруському з'їзді 27 червня 1944 року.
В червні 1945 арештований радянською контррозвідкою, в червні 1946 військовим трибуналом засуджений до 10 років таборів. Помер 23 серпня 1954 року.[2]
Примітки
Література
- Спадчына 6-1995, Ліст Васіля Русака Кастусю Езавітаву
