Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії

Список президентів Національної академії наук України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Президент Національної академії наук України
National Academy of Sciences of Ukraine.png
Офіційний логотип Національної академії наук України
Повноважний
Борис Е.Патон.jpg
Борис Патон

від 16 квітня 2015[1]
Місце вулиця Володимирська, 54, Київ, 01030
Номінує Загальні збори НАНУ
Призначає Загальні збори НАНУ
Термін каденції 5 років
Створення 14 листопада 1918
Перший на посаді Володимир Вернадський
Веб-сайт nas.gov.ua

Президент Національної академії наук України обирається Загальними зборами НАН України з-поміж дійсних членів НАН України таємним голосуванням простою більшістю голосів. Правовий статус президента НАН України регулюється Статутом НАН України[2].

Президент здійснює ряд функцій, покладених на нього:

  • організовує роботу НАН України;
  • очолює Президію і Бюро Президії НАН України;
  • розподіляє кошти НАН України;
  • очолює розробку і вирішення питань кадрової політики;
  • здійснює зв'язок НАН України з органами державної влади;
  • представляє НАН України в органах державної влади, державних установах, громадських та інших організаціях;
  • подає кандидатури віце-президентів та головного ученого секретаря НАН України[2].

Першим президентом і засновником Української академії наук став Володимир Вернадський, а чинним на сьогодні є Борис Патон.

Наймолодшим президентом Академії на момент обрання був Борис Патон, який очолив установу у віці 43-х років. Найстаршим президентом відомства був Орест Левицький, який очолив Академію у віці 74-х років.

Найкоротший термін на посаді президента Академії провів Микола Василенко (менше року), а найдовший (на сьогодні понад 55 років) — чинний президент НАН України Борис Патон.

Посаду президента Академії ніколи не обіймала жінка.

Нижче подано список усіх 9-ти[к 1] президентів Академії[к 2] з датами їх повноважень і короткою характеристикою діяльності у період президентства.

Президенти[ред. | ред. код]

Президент Роки діяльності Роки життя Коментар
Українська академія наук (1918—1921)
1
Vernadsky V.I.jpg
Володимир Вернадський
19181919[к 3][3]
28 лютого (12 березня) 1863

6 січня 1945
27 листопада 1918 року о 18 годині в приміщенні Українського наукового товариства по вулиці Велика Підвальна, 36 (нині Ярославів Вал, 36) відбулося перше Спільне зібрання новоутвореної Української академії наук, на якому президентом у результаті таємного голосування, було обрано Володимира Вернадського[4]. Під час президентства Вернадського була створена біогеохімічна лабораторія. Першим відкриттям було повідомлення про наявність в організмі мишей нікелю. Геохімічне дослідження рослин стало основою гіпотези, що в землі є вже відомі тоді 87 хімічних елементів[5]. Після захоплення Києва більшовиками, у грудні 1919 року Вернадський подав у відставку[3].
в.о.
[к 4]
Левицький Орест Іванович.jpg
Орест Левицький
19191921
13 грудня (25 грудня) 1848

9 травня 1922
З 19 грудня 1919 року до 18 липня 1921 року Орест Левицький виконував обов'язки заступника президента Академії наук, але був фактичним керівником цієї установи.
Всеукраїнська академія наук (1921—1936)
2
Mykola Vasylenko.jpg
Микола Василенко
19211922[6]
2 лютого (14 лютого) 1866

3 жовтня 1935
18 липня 1921 року більшістю голосів новоутвореної ВУАН новим президентом було обрано Миколу Василенка. Під керівництвом Василенка навколо Академії почали гуртуватися наукові сили Києва, вона почала поповнюватися новими членами. Під час президентства Василенка владні структури проявляли недовіру до Академії. Науковці опинилися у центрі уваги Державного політичного управління при НКВС, а сам Микола Василенко став об'єктом жорсткого переслідування з боку партапарату ЦК КП(б)У. І вже 27 лютого 1922 року під тиском був змушений скласти повноваження. А вже через 9 місяців його було заарештовано за звинуваченнями в участі контрреволюційної організації.
3
Левицький Орест Іванович.jpg
Орест Левицький
1922[3][7]
13 грудня (25 грудня) 1848

9 травня 1922
27 березня 1922 року Орест Левицький став новим президентом Академії. Під його керівництвом вирішувались питання діяльності комісій біографічного та енциклопедичного словника, Археологічної комісії, Центрального архіву давніх актів у Києві, Музею мистецтва, Картинної галереї, Музею антропології та етнології. Однак раптова смерть 9 травня 1922 року (під час перебування у науковому відрядженні на Драбівській дослідній станції Академії) не дозволила втілити у життя усе заплановане[7].
4
Lypsky1.jpg
Володимир Липський
19221928[8]
27 лютого (11 березня) 1863

24 лютого 1937
12 червня 1922 року загальні збори ВУАН обрали Володимира Липського новим президентом установи. Проте, як і попередники, Володимир Іполитович зазнав втручання радянської влади в діяльність Академії. Для вивчення стану ВУАН було створено комісію Народного комісаріату освіти України. У висновках цієї комісії керівництво Академії було звинувачено в недотриманні законів радянської влади, і це інкримінувалось як політичні порушення. Комісія пропонувала оголосити перевибори президента ВУАН через «політичну інертність Липського», який передовірив управління Академією Сергію Єфремову та Агатангелу Кримському, а також затвердити новий склад академіків і встановити тверду структуру та штати академії. 21 червня 1928 року Липський подав у відставку з посади президента ВУАН і виїхав до Одеси, де очолив Ботанічний сад[8].
5
Заболотний Данило.jpg
Данило Заболотний
19281929[9]
16 грудня (28 грудня) 1866

15 грудня 1929
У 1928 році новим президентом ВУАН обрано Данила Заболотного. На цій посаді він розпочав реорганізацію діяльності Академії на основі перспективних напрямів розвитку народного господарства, з урахуванням досягнень світової науки. У тодішніх складних умовах Заболотному вдалося згуртувати колектив прогресивних учених, створити сприятливі умови для організації наукових досліджень в установах Академії, тісно пов'язаних з проблемами розвитку суспільства. Проте до кінця плани не зміг втілити внаслідок передчасної смерті 15 грудня 1929 року[9].
Всеукраїнська академія наук Академія наук УРСР (1936—1991)
6
Богомолець О.jpg
Олександр Богомолець
19301946[10]
12 травня (24 травня) 1881

19 липня 1946
У 1930 році Олександра Богомольця обрано президентом ВУАН (після реорганізації — Академії Наук УРСР). Новообраний президент Академії провів повну перебудову її структури: на базі розрізнених кафедр і лабораторій були створені науково-дослідні установи (інститути). До роботи в них були залучені молоді перспективні вчені. У 1934 році вже працювало 36 таких інститутів. Покращилися матеріально-технічні фонди Академії, розгорнулося капітальне будівництво наукових закладів. У природничих і технічних інститутах було обладнано лабораторії, дослідні майстерні. Зросли фінансування, кадровий склад наукових працівників, видавнича діяльність, почали виходити нові журнали. В Академії стали формуватися потужні наукові школи. У липні 1941 року з Києва до Уфи було евакуйовано Президію і майже всі установи Академії. За 33 місяці евакуації Президія під керівництвом академіка Богомольця провела 88 засідань в Уфі й 15 у Москві, на яких розглянула близько 800 організаційних, науково-організаційних, наукових питань. Після повернення до Києва у 1944 році АН УРСР під керівництвом Богомольця повністю відновлює свою діяльність[10]. Проте через два роки 19 липня 1946 року Олександр Богомолець помирає.
Українська академія наук
7
Plotnikov.jpg
Володимир Плотников
19411942[11][12]
7 травня (19 травня) 1873

11 вересня 1947
У часи окупації Києва в 1941 році Академія була евакуйована за межі України. Проте певне число академіків залишилася на окупованій нацистами території. У жовтні 1941 року в зайнятому німцями Києві здійснюється спроба відновити діяльність УАН. Академіки, котрі залишилися в місті, разом з професорами проводять збори, на яких президентом Академії обирають Володимира Плотникова. За цей час були спроби відновити діяльність декілька академічних інститутів. Проте вже в січні 1942 року діяльність цієї Академії заборонила німецька адміністрація. А вже 6 лютого 1944 року уряд УРСР схвалив рішення щодо повернення евакуйованої в 1941 році Академії до Києва на чолі з Олександром Богомольцем.
Академія наук УРСР
8
Silver - replace this image male.svg
Олександр Палладін
19461962[13]
29 серпня (10 вересня) 1885

6 грудня 1972
Після смерті Олександра Богомольця в липні 1946 на позачергових загальних зборах у листопаді 1946 президентом Академії було обрано Олександра Палладіна. Проте стан матеріально-технічної бази Академії після війни був катастрофічним. Інститути не були забезпечені ані коштами, ані достатніми виробничими площами, а деякі інститути взагалі не мали власних приміщень. Ситуація змінилася із середини 1950-х: різко збільшилася частка бюджетних витрат на освіту й науку, деякі інститути вперше одержали значні матеріальні кошти із загальносоюзного бюджету. Почалося капітальне будівництво, зокрема спорудження обчислювального центру, будинку для інститутів суспільних наук. Кількість відділів та інститутів почала змінюватися. До 16-ти інститутів природничих наук додалися інститути фізіології рослин та агрохімії, геології корисних копалин, фізіології, радіофізики та електроніки, хімії полімерів і мономерів, надпровідників, низьких температур, геофізики, обчислювальний центр. Кількість інститутів гуманітарного профілю зросла із 6-ти до 10-ти. Зросла кількість друкованих праць, з'явилися нові періодичні та серійні видання. У 1962 році Олександр Палладін подав у відставку.
Академія наук УРСР Академія наук України (1991—1993) Національна академія наук України (від 1994)
9
Борис Е.Патон.jpg
Борис Патон
з 1962[14]
нар. 27 листопада 1918
У 1962 році новим президентом обрано Бориса Євгеновича Патона. Під керівництвом Патона установа почала співпрацювати з підприємствами народного господарства та військово-оборонного комплексу, що прискорило розвиток як економіки, так і науки в цілому, особливо технічної галузі. Борис Євгенович ініціював створення великих комплексних науково-технічних програм в інтересах окремих галузей промисловості, транспорту, зв'язку та сільського господарства. Після розпаду Радянського Союзу і створення незалежної України в умовах довготривалої економічної та фінансової кризи, яка не обминула й Академію, Патон зумів зберегти як саму установу, так і її основні наукові школи. Вдалося на законодавчому рівні закріпити статус Академії як вищої наукової державної організації, зберегти принципи її академічного самоуправління, здійснити перебудову її структури відповідно до нових умов, скерувати фундаментальні та прикладні дослідження на вирішення невідкладних завдань будівництва держави. Визначено нові пріоритети в галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук. Створено кілька нових інститутів і центрів соціогуманітарного профілю[15].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Орест Левицький — єдиний з усіх президентів Академії вчений-гуманітарій, який очолював установу[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. 8-ми, якщо не враховувати президентство Плотникова у часи окупації Києва
  2. під «президентом Академії» мається на увазі президент УАН (1918—1921), ВУАН (1921—1936), АН УРСР (1936—1991), Академії під час німецької окупації Києва (1941—1943), Академії наук України (1991—1993), НАН України (з 1994)
  3. де-юре вважався президентом Академії до 1921-го року
  4. за деякими джерелами вважається 2-м президентом Академії

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Академіка Б.Є. Патона обрано Президентом НАН України. Національна академія наук України. 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2018. 
  2. а б Затверджено Загальними Зборами Національної академії наук України 5 квітня 2002 р. Статут Національної академії наук України. Законодавство України. Процитовано 16 квітня 2018. 
  3. а б в Володимир Лук'янюк (26 серпня 2016). Заснування Української академії наук. Цей день в історії. Процитовано 16 квітня 2018. 
  4. Ситник К. Перший президент Української академії наук: з нагоди 145-річчя від дня народження академіка В. І. Вернадського // Вісник Національної академії наук України. — 2008. — № 3. — С. 44—54.
  5. Директор музею історії ТНЕУ (12.03.2014). Володимир Вернадський — перший президент Академії наук України. офіційна сторінка ТНЕУ. Процитовано 16 квітня 2018. 
  6. Матвєєва Л.В. Становлення Української академії наук (1918—1928 рр.) // Український історичний журнал. — 2008. — № 6. — С. 4—26.
  7. а б в Доліновський В. І. Орест Левицький — археограф і джерелознавець // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 142—155.
  8. а б Гармасар В. Г. Липський Володимир Іполитович (до 150-річчя від дня народження) // Наука та наукознавство. — 2013. — № 2. — С. 78—86.
  9. а б В. С. Підгорський. Видатний епідеміолог і мікробіолог (до 150-річчя від дня народження академіка Д. К. Заболотного) // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 8. — С. 90—97.
  10. а б С. Комісаренко. Життєдайні принципи вченого-гуманіста (З нагоди 130-річчя від дня народження академіка О. О. Богомольця) // Вісник НАН України. — 2011. — № 9. — С. 3—12.
  11. Сергій Грабовський (26 листопада 2012). Академія, яку заснував Скоропадський. Тиждень.ua. Процитовано 16 квітня 2018. 
  12. Сергій Грабовський (6 січня 2004). Країна інкогніта. Радіо Свобода. Процитовано 16 квітня 2018. 
  13. С. В. Комісаренко. Майстер і його школа (до 130-річчя від дня народження академіка О. В. Палладіна та 90-річчя Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України) // Вісник Національної академії наук України. — 2015. — № 10. — С. 60—70.
  14. Персоналії НАН України. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Процитовано 16 квітня 2018. 
  15. І. К. Походня. Життєвий і творчий шлях Бориса Євгеновича Патона // Вісник НАН України. — 2012. — № 2. — С. 8—23.

Література[ред. | ред. код]