Центральний державний історичний архів України, м. Київ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральний державний історичний архів України, м. Київ
(ЦДІАК України)
Будинок архівних установ Солом'янська 25 Київ 2016 01.jpg
Дата відкриття 1852
Кількість фондів 1618
Кількість одиниць зберігання 1,32 млн
Хронологічні рамки документів ХІV століття — 1917
Керівник Ольга Музичук
Місце-розташування Київ, вул. Солом'янська, 24
Час роботи пн.–чт. 9.15–17.45,
пт. 9.15–16.45 (читальний зал),
останній робочий день місяця — санітарний день
Телефони (044) 275-30-02
Електронна пошта mail.cdiak@arch.gov.ua
Сайт cdiak.archives.gov.ua
Coin of Ukraine CDIA 150 A.png
Coin of Ukraine CDIA 150 R.png
Пам'ятна монета «150 років Центральному державному історичному архіву України» номіналом 5 гривень (2003)

Центра́льний держа́вний істори́чний архі́в Украї́ни, м. Ки́їв (ЦДІАК України) — центральна архівна установа, що забезпечує зберігання документів Національного архівного фонду, які висвітлюють історію України, одне з найдавніших архівосховищ держави.

Історія[ред. | ред. код]

Його попередниками були Київський центральний архів давніх актів, заснований 1852 року при Університеті Святого Володимира, Центральний архів революції в Харкові та Київський обласний історичний архів.

В архіві сконцентровано документи, що висвітлюють історію України періоду її входження до складу Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (з XIV до кінця XVIII століття), Російської Імперії (з першої половини XVII століття до Лютневої революції 1917 року в Росії). Важливе місце займають фонди установ Гетьманщини (друга половина XVII століття — остання чверть XVIII століття).

Найдавнішою пам'яткою архіву є Євангеліє грецькою мовою на пергаменті ХІІІ століття. Найстарішим документом є грамота руського старости Отто з Пільче 1369 року.

Довідковий апарат[ред. | ред. код]

Станом на травень 2017 року на сайті архіву викладено лише 24 описів з 4284[1], або 0.56 % від загальної кількості, що є абсолютним антирекордом з усіх центральних архівів Європи [джерело?].

Копіювати описи та інші частини довідкового апарату керівництвом архіву заборонено.

Частина описів знаходиться в читальному залі та доступна одразу. Решта описів знаходяться в сховища. Їх видають наступного дня після замовлення.

В 2016 році архів виклав онлайн каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, що зберігаються в архіві[2][3].

В квітні 2017 на сайті архіву опублікований список його фондів[4].

Оцифровка фондів[ред. | ред. код]

З 1993 по 2011 роки американською організацією FamilySearch (колишня Генеалогічна спілка штату Юта) проводилась робота зі сканування фондів, що мають пряме відношення до дослідження власного родоводу. Зокрема, фондів 127 «Київська духовна консисторія», 224 «Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков України». Але в 2011 році контракт було розірвано через позицію Державної архівної служби[джерело?]. Станом на 2017 рік всі мікрофільми були відскановані на сучасному обладнанні в лабораторії FamilySearch в штаті Юта[джерело?]. З травня 2018 року всі ці копії документів доступні безкоштовно на сайті організації www.FamilySearch.org[5]. На даний час це більше мільйона зображень.

Станом на червень 2018 року архів не опублікував онлайн жодної колекції документів. Інформація щодо підготовчих робіт до викладення відсутня. Хоча пункт 1 діючого Порядку користування документами Національного архівного фонду України, що належать державі, територіальним громадам прямо зобов'язує архів забезпечувати умови для віддаленого доступу до довідкового апарату і документів НАФ.

В травні 2017 року директор архіву Ольга Музичук в інтверв'ю 5 каналу зазначила наступне:

Відкрийте очі, що це (оцифрування) їхній (комерційних дослідників) бізнес. А в мене — державний архів. Я маю дбати про державне національне надбання. А не про задоволення того, що вони отримують собі в кишеню, якщо вони платять нашій державі податки[6]

.

Копіювання документів[ред. | ред. код]

Копіювання документів власними технічними засобами безкоштовне згідно діючого Порядку користування документами Національного архівного фонду України, що належать державі, територіальним громадам[7]. Копіювання документів технічними засобами архіву на замовлення користувачів коштує 41 грн 43 копійки. [джерело?] Кількість аркушів в документі може бути різною та визначається працівником архіву на місці. [джерело?]

Порушення законів[ред. | ред. код]

Чорний список дослідників, що копіювали документи власними технічними засобами. Не зважаючи на те, що це право гарантовано статтею 20 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", директор ЦДІАК надіслала цей лист аби цих користувачів не пропускали з фотоапаратами на територію архіву.
Чорний список дослідників, що копіювали документи власними технічними засобами. Не зважаючи на те, що це право гарантовано статтею 20 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", директор ЦДІАК надіслала цей лист аби цих користувачів не пропускали з фотоапаратами на територію архіву.

ЦДІАК критикують[джерело?] пересічні дослідники через цілу низку системних порушень законів, фундаментальних прав користувачів.

Зокрема, в Порядку користування документами Національного архівного фонду України, що належать державі, територіальним громадам в розділі II, пункті 14, підпункті 5 зазначено:

Виготовляти, у тому числі за допомогою технічних засобів, або отримувати від архіву копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторських та суміжних прав, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівом.

Забороняється вимагати здійснення прямої чи опосередкованої оплати для самостійного виготовлення користувачем копій документів;

Не зважаючи на це, в архіві суворо заборонено використовувати власний фотоапарат.[джерело?] Будь-які копії виготовляються лише архівною установою за гроші.[джерело?] Крім того, користувачам масово відмовляють у копіюванні деяких документів НАФ, особливо метричних книг, начебто через наявність там персональних даних.[джерело?] Хоча згідно законодавства України персональні дані має лише жива людина, а найновіші документи в ЦДІАК датуються 1917 роком.[джерело?]

Керівництво архіву має звичку[джерело?] не відповідати прямо на офіційні запити. В першу чергу на питання копіювання документів.

В червні 2018 року виявилось, що на посту охорону при вході в будівлю є чорні списки дослідників, що копіювали документи власними технічними засобами. Хоча це право чітко гарантовано статтею 20 Закону України "Про Національний архівний фонд".

Використання директором ЦДІАК Музичук О.В. Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" 2010 року в зворотній дії всупереч статті 58 Конституції України.
Використання директором ЦДІАК Музичук О.В. Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" 2010 року в зворотній дії всупереч статті 58 Конституції України.

Одне з фундаментальних порушень директором ЦДІАК Музичук О. В. Конституції України, зокрема статті 58, є застосування Законів Україні в зворотній дії в часі. Зокрема, в офіційних відповідях пані Музичук використовує Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільнго стану", вперше прийнятий в 2010 році до архівних документів 20, 19, 18 та навіть 17 століть.

Відомі працівники[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]