Вулиця Січових Стрільців (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Січових Стрільців
Львів
Вигляд на вул. Січових Стрільців від парку ім. Івана Франка

Вигляд на вул. Січових Стрільців від парку ім. Івана Франка
Район Галицький
Загальні відомості
Протяжність 350 м
Координати початку 49°50′28″ пн. ш. 24°01′32″ сх. д. / 49.8413861° пн. ш. 24.0257167° сх. д. / 49.8413861; 24.0257167
Координати кінця 49°50′20″ пн. ш. 24°01′20″ сх. д. / 49.8389444° пн. ш. 24.0224417° сх. д. / 49.8389444; 24.0224417
Транспорт
Тролейбуси 2, 9, 10, 12
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки Парк імені Івана Франка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Вулиця Січових Стрільців — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від вулиці Гнатюка до перехрестя із вулицями Крушельницької та Словацького.

Назва[ред.ред. код]

  • Маєра — назва від 1841 року.
  • Маєрівка — від 1871 року.
  • 3 травня — від 1885 року.
  • 17 вересня — назва від січня 1941 року.
  • 3 травня — повторно названо у червні 1941 року.
  • 29 червня — назва від листопада 1941 року.
  • 3 травня — повторно названо у липні 1944 року.[1]

Будівлі[ред.ред. код]

№ 2. 4-поверховий кутовий житловий будинок у стилі пізнього класицизму, збудований у 18461847 роках, як прибутковий дім графа Каєтана Карницького. Автор проекту невідомий. Дім прикрашено роботами невідомого послідовника Антона Шімзера — рельєфами та скульптурною групою «Святий Михаїл» на аттику. Від 1891 в будинку діяв ресторан «Центральний». До 1980-х років дім прийшов до стану цілковитої руїни і в 1990-х роках капітально відремонтований.[2]

№ 3. Колишній будинок Дирекції залізниць. Збудований із застосуванням стилів неоренесансу та необароко у 18851887 роках. Спорудженню передував конкурс, на якому обрано проект Вінцента Равського-молодшого. Триярусний колонний портик увінчано аттиком зі скульптурою Меркурія у польоті авторства Леонарда Марконі. Від 1897 року тут розмістився один із найпрестижніших у Львові готель «Імперіал».[3] У попередньому будинку, що стояв на цьому місці від 1878 року знаходилось бюро львівського архітектора і будівельного підприємця Зигмунта Кендзерського.[4] 2014 року у фасаді зі сторони проїзду «Крива липа» пробито вхід і добудовано двоповерховий майданчик ресторану.[5]

№ 5. Колишній прибутковий дім. Від 1868 року тут діяв фотосалон Едварда Тшемеського, який окрім фотографії займався тиражуванням креслень, ілюструванням наукової літератури[6]. Близько 1902 року тут влаштував свою майстерню скульптор-модерніст Станіслав Казимир Островський[7]. У внутрішньому дворі знаходиться двоповерховий будинок у стилі історизму, зведений 1898 року за проектом Івана Левинського для колишньої приватної бібліотеки Павліковських, яка містилась тут до 1921 року. Нині це бібліотека Товариства сліпих.[8]

№ 6. Кам'яниця збудована у 1870-х за проектом архітектора Едмунда Келера для родини Бадені. Приміщення будинку декоровано в стилі неорококо. Над вікнами другого поверху були встановлені герби родин Бадені та Маєрів під графською короною. У 1938 р. Станіслав Бадені подарував будинок Університету. Нині тут Наукова бібліотека Медичного університету, в залах якої збереглась неорокайльна ліпнина стелі й інші автентичні елементи інтер'єру.[9]

№ 9. Єдина банківська споруда, зведена у період історизму, яка досі використовується за призначенням. Нині тут розміщене відділення Ощадбанку. Дім у стилі раннього італійського неоренесансу споруджено у 18971898 роках для Австро-Угорського банку. Проект архітектурного бюро Фельнера і Гельмера. Завдяки застосуваню металевих перекриттів архітекторам вдалось створити великий операційний зал без колон і масивних перегородок. Скульптурні зображення людських голів на фасаді виконав ймовірно Леонард Марконі.[10] Зал реконструйовано в стилі модернізованого неокласицизму у 19141917 роках за проектом Івана Багенського.[11]

№ 10. Колишня кам'яниця будівничого Самуеля Галля в стилі класицизму, оздоблена 1844 року рельєфами невідомого скульптора — жіночими масками та фігурками путті[12].

№ 11. Житловий будинок, зведений 1901 року за проектом Карела Боубліка.[13] 1902 року тут відкрито кав'ярню під назвою «Американська»[14]. У попередньому будинку, що знаходився на цьому місці і належав графині Р. Лянцкоронській, у 18801881 роках діяла майстерня скульптора Тадеуша Блотницького. За короткий час він виконав тут низку робіт, зокрема статую Світезянки на замовлення магістрату для фонтану на площі Галицькій.[15]

№ 12. Прибутковий будинок банкіра Мойсея Рогатина, збудований за проектом Романа Фелінського. Проект 19111912 років, реалізація тривала до 1913 року. Скульптурне оздоблення Тадеуша Блотницького. На першому поверсі містилась кав'ярня «Ренесанс» з інтер'єром оформленим за ескізами Фелінського з великими алегоричними полотнами Фелікса Вигживальського.[16]

№ 14. Колишній будинок страхового товариства, а пізніше — Австрійський кредитний торгово-промисловий банк. Дім споруджено у стилі неоренесансу за проектом Юліуша Гохберґера від 1883 року. Пізніше проведено ряд перебудов, зокрема додано 4-й і 5-й поверхи, пробито другий вхід зі сторони нинішньої вулиці Січових Стрільців.[17]

№ 16. Колишній дім філіалу краківського страхового товариства «Флоріанка». Збудований у стилі неоренесансу за проектом Юліуша Гохберґера у 1887 році[17] (за іншими даними — архітектор Людвік Балдвін-Рамулт[18]). Фасад прикрашала статуя святого Флоріана, покровителя Кракова (нині втрачена). Нині у будинку корпус Львівського університету.[19]

№ 19. Колишній прибутковий будинок К. Понінського, збудований у 18921894 роках за проектом Яна Томаша Кудельського.[20]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 56. — ISBN 966-603-115-9.
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 220, 221. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX—XX wieku. — Gdańsk : Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 50. — ISBN 83-197748-4-8; Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 52. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  3. Архітектура Львова… — С. 273, 274.
  4. Бірюльов Ю. О. Кендзерський Зигмунт // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 181. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  5. Бобкова С. Руйнівника пам'ятки шукають вдень зі свічкою // Леополіс (додаток до газети Високий замок). — 27 листопада 2014. — № 48 (429). — С. 5.
  6. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 86. — ISBN 83-88372-29-7.
  7. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 187.
  8. Архітектура Львова… — С. 293—294.
  9. Мельник Ігор. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Центр Європи, 2011. – 287 с.: фото. – (Автор. серія «Львівські вулиці і кам’яниці»). – Розділ 3.2: На городах Маєра. — С. 293, 294.
  10. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 157.
  11. Архітектура Львова… — С. 319, 320, 423.
  12. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 25.
  13. Сьомочкін І. В. Карел Боублік — чеський архітектор у Львові. // Галицька брама. — № 16, 1996. — С. 15.
  14. Бірюльов Ю. О. Музи кав'ярень старого Львова // Галицька брама. — № 6, 1995. — С. 12.
  15. Biriulow J. Rzeźba lwowska… — S. 111—112.
  16. Архітектура Львова… — С. 485; Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 49—53. — ISBN 978-83-7543-003-5.
  17. а б Архітектура Львова… — С. 317—319.
  18. Див. Бірюльов Ю. О. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2003. — Т. 2. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0.. Однак той же Юрій Бірюльов у томі № 6, с. 339 тієї ж енциклопедії вказує автором уже Гохбергера.
  19. Сьомочкін І. В. Святий Флоріан — хоронитель від вогню і покровитель пожежних // Галицька брама. — № 5 (29), 1997. — С. 9.
  20. Бірюльов Ю. О. Кудельський Ян Томаш // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 653. — ISBN 978-966-7007-99-7.