Очікує на перевірку

Стара Прилука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стара Прилука
Герб
Староприлуцький палац
Староприлуцький палац
Староприлуцький палац
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Вінницький район
Громада Турбівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05020290190025492
Облікова картка село Стара Прилука 
Основні дані
Засноване 1146
Населення 1575 осіб (2001)
Площа 4,48 км²
Густота населення 351,56 осіб/км²
Поштовий індекс 22511
Телефонний код +380 4358
Географічні дані
Географічні координати 49°23′34″ пн. ш. 28°43′05″ сх. д. / 49.39278° пн. ш. 28.71806° сх. д. / 49.39278; 28.71806Координати: 49°23′34″ пн. ш. 28°43′05″ сх. д. / 49.39278° пн. ш. 28.71806° сх. д. / 49.39278; 28.71806
Середня висота
над рівнем моря
260 м
Водойми Десенка (Десна)
Місцева влада
Адреса ради 22513, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт Турбів, вул. Миру, буд. 42
Карта
Стара Прилука. Карта розташування: Україна
Стара Прилука
Стара Прилука
Стара Прилука. Карта розташування: Вінницька область
Стара Прилука
Стара Прилука
Мапа
Мапа

CMNS: Стара Прилука у Вікісховищі

Стара Прилу́ка — село в Україні, у Турбівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Населення — 1575 осіб (2001). До 2020 орган місцевого самоврядування — Староприлуцька сільська рада.

Історія

[ред. | ред. код]

Селище відоме з 1146 року і згадується в Іпатіївському літописі. Тоді Прилука належала галицькому князю Володимиру.

Засновником сучасних Прилук був ймовірно Микола Андрійович Збаразький.

У 1594 році через Прилуки проїжджав Еріх Лясота. Тоді в містечку Прилуки було 4 000 осель. Брацлавський воєвода Ян Збаразький вибудував в Прилуці оборонний замок, вали якого збереглися до нашого часу. Ян Збаразький підніс Прилуки до статусу містечка. Дружиною його була кн. Четвертинська. Збаразький утримував в Прилуках придворних козаків. Після Яна Збаразького Прилуки перейшли його сину Юрію Збаразькому, який також утримував тут козаків. Після смерті двох синів Яна Збаразького Прилуки дістались сестрі Яна — Маруші. А далі їй доньці Анні, одруженій з Костянтином Вишневецьким.

З 1648 року — сотенне містечко Вінницького (Кальницького) полку. В Прилуках перебувала сотня Кальницького полку, сотником якої був Василь Антоненко.

Олександр Божецький (? — 1769) вибудував в Прилуках палац та заклав парк. Він заклав тут також каплицю. Утримував Олександр Божецький також породистих коней. Донька Олексанндра — графиня Гонората Божецька виставила в Прилуці костел Св. Анни в 1805 р. В др. пол. 19 ст. палац перебудував Чеслав Здиховський.

В містечку Прилуки в 1819 була збудована Преображенська церква.

На початку 19 ст. Прилука була поділена на Стару та Нову. Стара Прилука була центром волості.

У другій половині червня 1921 року шість повстанців-козаків на чолі з отаманом Орлом напали на більшовицький міліцейський арешт. Звідти звільнили побратима Дядюка, за якого попросила мати, а також чотирьох представників місцевої української інтелігенції. У містечку козаки мали два зіткнення з місцевою жидівською громадою: спершу повстанці на ринку застрелили одного з чоловіків, а згодом при переслідуванні налякали пострілами над головами інших[1].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 703 жителі села[2].

У 1942 році тут діяв рух ОУН. Стара Прилука тоді відносилась до Турбівського району - провідником ОУН УПА, якого був "Русявий" (жив з сім'єю в Старій Прилуці).[3]

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1787 осіб, з яких 850 чоловіків та 937 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1573 особи.[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 98,92 %
російська 1,02 %
білоруська 0,06 %

Символіка

[ред. | ред. код]

Герб села — перший офіційно затверджений обласною геральдичною комісією герб.[7]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У селі є давня криниця, якій понад вісімсот років. ЇЇ ще називають Лебиховою.[8]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гальчевський Яків. Проти червоних окупантів // Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — 360 с.
  2. Стара Прилука. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. Алетіяно-Попівський Є. З ідеєю в серці – зі зброєю в руках. — Лондон: Українська Видавнича Спілка у Великій Британії, 1980 — 419 с.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 листопада 2019.
  7. http://irp.vn.ua/!_ata/data/54.pdf
  8. Вісімсот літня криниця на Вінниччині // 5 канал

Література

[ред. | ред. код]
  • Стара́ Прилу́ка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.377
  • Леонід Повх. Стара Прилука і Нова. Про села Стара і Нова Прилука Липовецького району. - Житомир, Бук-Друк, 2021, 630 с. (Випуск 68)

Посилання

[ред. | ред. код]