Балканські гори
| Балканські гори | ||||
 | ||||
|
42°47′3.1560001000059″ пн. ш. 24°58′34.5360001″ сх. д. / 42.78421° пн. ш. 24.97626° сх. д. | ||||
| Країна |
 Сербія і  Болгарія[1] | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Ловецька область[1] | |||
| Розташування |
Болгарія,  Північна Македонія, Сербія | |||
| Система | Балкани | |||
| Тип | гірський хребет | |||
| матеріал | гнейс, вапняк | |||
| Висота | 2 376 (вершина Ботєв) м | |||
| Площа | 11 596 км² | |||
  Балканські гори Балканські гори (Сербія) | ||||
 | ||||
 Балканські гори у Вікісховищі | ||||
Балка́нські гори́[2] (дав.-гр. Αἶμος, трансліт. Aĩmos, лат. Haemus), або Стара Планина (болг. Стара Планина) — гори на Балканському півострові, головним чином у Болгарії, яку перетинають із заходу на схід. Західні відроги у Північній Македонії і Сербії. Балканські гори є продовженням Карпат, відокремлені Дунаєм.
Довжина становить 555 км, висота гір сягає 2376 м (вершина Ботев). Складені переважно кристалічними сланцями й гранітами палеозою і докембрія, а також мезозойськими вапняками, пісковиками, конгломератами. Поширений карст. Через Стару-Планину протікає річка Іскир. Вкриті лісами (бук, дуб), гірськими луками. На північних схилах Балканських гір розташований природний парк Болгарка. Він займає територію центрального і східного розділу гір. Поширені мінеральні джерела.
- Петроханський перевал,
- Чурекський перевал,
- Шипкинський перевал,
- Республіки перевал,
- Іскирський перевал,
- Перевал Витиня,
- Перевал Беклемето,
- Вратницький перевал,
- Котельський перевал,
- Вирбицький перевал,
- Ришський перевал,
- Ущелина Люда Камчия
- Айтоський перевал
- Дюлинський перевал
- Обзорський перевал
- Ботев — 2376 м
- Вежен — 2198 м
- Міджор — 2169 м
- Ком — 2016 м
- Тодорині Куклі — 1785 м
- Мургаш — 1687 м
- Шипка — 1523 м
- Бузлуджа — 1441 м
- Балгарка — 1181 м
- Лєвскі
- Ветрен — 1330 м
Родовища мідних, свинцево-цинкових та залізних руд, кам'яного і бурого вугілля.
Важливий кліматорозділ між північною і південною Болгарією; у гребневій частині випадає 800—1100 мм опадів на рік, і гори протягом декількох місяців покриті снігом.
Північні, вологіші схили до висоти 1700—1800 м покриті лісами з дуба, буку, граба, а також хвойних порід. Вершини зайняті лугами (полонинами). У східній частині гір — густі листяні ліси з вічнозеленим підліском і ліанами.
Біля піка Ботев є Шипкинський перевал, місце дії Шипкинської битви в ході Російсько-Турецької війни 1877—1878 років, яка закінчила панування Туреччини на Балканах.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · BabelNet · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Enzyklopädie des europäischen Ostens · Proleksis Encyclopedia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | Freebase: /m/01_vzc · GND: 4069099-4 · J9U: 987007282303105171 · NKC: ge899809 · VIAF: 107146153220005252739 |
 |
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ (Ancient Greek Αἵμος, лат. Haemus; Bulgarian and серб. Стара Планина) known locally also as Stara Planina Николов, Васил С. [Vasil S. Nikolov]; Йорданова, Марина Д. [Marina D. Ĭordanova] (1997). Планините в България [The mountains of Bulgaria] (болг.). Sofia, Bulgaria: Prof. Marin Drinov Publishing House of the Bulgarian Academy of Sciences. с. 7. ISBN 954-430-029-5.