Сташис Володимир Володимирович
| Сташис Володимир Володимирович | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||
| Народився |
10 липня 1925 Суми, Українська Соціалістична Радянська Республіка,  СРСР | ||||||||||||||||||
| Помер |
2 листопада 2011 (86 років) Харків,  Україна | ||||||||||||||||||
| Поховання | |||||||||||||||||||
| Громадянство |
СРСР → Україна | ||||||||||||||||||
| Діяльність | юрист | ||||||||||||||||||
| Галузь | Кримінальне право | ||||||||||||||||||
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | ||||||||||||||||||
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук | ||||||||||||||||||
| Вчене звання | професор | ||||||||||||||||||
| Науковий керівник | Трахтеров Володимир Сергійович | ||||||||||||||||||
| Відомі учні | Тацій Василь Якович | ||||||||||||||||||
| Заклад | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | ||||||||||||||||||
| Учасник | німецько-радянська війна | ||||||||||||||||||
| Батько | Сташис Володимир Юрійович (1894—1973) | ||||||||||||||||||
| Мати | Сташис Антоніна Петрівна (1895-1969) | ||||||||||||||||||
| У шлюбі з | Сташис Ольга Олександрівна | ||||||||||||||||||
| Діти | Сташис Оксана | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||
Володи́мир Володи́мирович Ста́шис (10 липня 1925, Суми — 2 листопада 2011, Харків) — український правник, професор, був першим проректором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1968 — 2010). Герой України (2006). Академік Академії правових наук України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 липня 1925 р. у м. Суми.
З липня 1943 року воював на Калінінському, Північно-Західному та Прибалтійському фронтах, був комсоргом батальйону 756-го стрілецького полку, 150-ї Ідрицької стрілецької дивізії, яка штурмувала безпосередньо рейстаг. Саме бійці цього полку встановили (за офіційною версією) прапор Перемоги. Був тричі поранений.
У 1946 році вступив до Харківського юридичного інституту, який закінчив 1950 року, після того вступив до аспірантури й 1953 р. захистив кандидатську дисертацію «Боротьба зі спекуляцією» (науковий керівник В.С. Трахтеров).
У 1948–1953 роках був в. о. народного судді.
З 1953 по 1955 рр. асистент, пізніше ще рік — старший викладач Харківського юридичного інституту.
У 1956–1964 роках займав посаду завідувача кафедри кримінального права і процесу, а в 1964–1991 рр. — завідувача кафедри кримінального права Харківського юридичного інституту.
З 1964 по 2 листопада 2011 року був першим проректором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Володимир Сташис був членом редколегій: журналів «Право України», «Вісник АПрНУ», «Прокуратура. Людина. Держава», «Бюлетень Міністерства юстиції України», «Весы фемиды», наукового збірника «Проблеми законності», збірника «Питання боротьби зі злочинністю».
Почесний професор Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Київського національного університету внутрішніх справ, почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (з 2001), Міжнародного Соломонового університету, почесий академік Національного університету «Острозька академія», іноземний член Російської академії природничих наук (Відділення геополітики і безпеки). Член Спілки юристів України, Міжнародної асоціації методології (Канада), Лондонської дипломатичної академії, Європейської асоціації законодавства (EAL), Європейської асоціації кримінологів.
Державний радник юстиції 1 класу.
Помер 2 листопада 2011 року у Харкові після тривалої хвороби.[1]
Науковий доробок[ред. | ред. код]
Автор (співавтор) понад 200 наукових праць, зокрема співавтор монографій: «Уголовное законодательство Украинской ССР» (1971), «Уголовный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий» (1979), «Преступления против личности в УК УССР и судебной практике» (1981, 1987), «Уголовное право УССР. Общая часть» (1984), «Уголовное право Украинской ССР на современном этапе» (1985), «Уголовное право УССР. Часть особенная» (1989), «Особа — під охороною кримінального закону» (1996), «Кримінальне право України. Загальна частина» (1997, 2001, 2004), «Кримінальне право України. Особлива частина» (2003, 2004), «Уголовное право Украины. Общая часть» (1998, 2003), «Уголовное право Украины. Особенная часть» (2003), «Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України» (2003, 2004), «Практика судів України з кримінальних справ (2001–2005)» (2006) та ін.
Захоплення: поезія, мистецтво.
Сім'я[ред. | ред. код]
Був одружений (дружина — Ольга)[2], мав дочку Оксану[3].
Вшанування[ред. | ред. код]
3 жовтня 2012 року Кабінет Міністрів України присвоїв ім'я академіка Володимира Володимировича Сташиса Науково-дослідному інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України[4].
До структури Класичного приватного університету входить Інститут права імені Володимира Сташиса.
Мала планета 7373 названа іменем Сташис (2000)[5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (1 листопада 2006) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку юридичної науки, підготовку висококваліфікованих правників, багаторічну плідну педагогічну і громадську діяльність[6]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (20 січня 2006)[7], V ст. (19 листопада 2003)[8]
- Орден «За заслуги» I ст. (4 жовтня 1999)[9], II ст. (4 жовтня 1997)[10], Почесна відзнака Президента України (23 серпня 1994)[11]
- Орден Богдана Хмельницького III ст.
- Ордени Леніна, Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Олександра Невського, Вітчизняної війни І ст. (двічі), «Знак Пошани» (двічі)[12]
- 34 медалі
- Заслужений діяч науки і техніки України (14 лютого 1995)[13]
- Заслужений працівник вищої школи України (1970)
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2006 року — за підручники: «Кримінальне право України: Загальна частина». — К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. — 416 с.; «Кримінальне право України: Загальна частина». — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 480 с.; «Кримінальне право України: Особлива частина». — К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. — 496 с.; «Кримінальне право України: Особлива частина». — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 544 с. (у складі колективу)[14]
- Державна премія України в галузі архітектури 2001 року — за архітектуру комплексу будівель Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в місті Харкові (у складі колективу)[15]
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (07.2000)
- Заслужений працівник МВС.
- Почесний працівник органів прокуратури.
- Лауреат премії ім. Д. Мануїльського АНУ (1981), премії імені Ярослава Мудрого (2001, 2002, 2004).
- Ордени Св. Георгія, Св. Володимира I ст., «Різдва Христового» I ст., Нестора Літописця, 3 ордени укр. козацтва, орден Св. Станіслава.
- Почесна медаль «За досягнення у ХХ столітті».
- Всесвітній орден науки-освіти-культури Європейської академії інформації, вищий орден юстиції Всесвітньої асоціації юристів.
- Почесний громадянин м. Харкова.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ SQ. Помер проректор Харківської юракадемії В. Сташис Архівовано 04.03.2016, у Wayback Machine.. Процитовано 3 листопада 2011.
- ↑ Памяті О. Прийменко // Право України: журнал. — 2010. — № 1. — С. 262. — ISSN 0132-1331
- ↑ Тацій В. Я., Борисов В. І., Панов М. І., Демидова Л. М. Володимир Володимирович Сташис. Солдат, організатор юридичної освіти, науковець, вчитель (сторінки біографії, віхи громадської і наукової діяльності) // Вибрані праці (укр.) / В. В. Сташис ; [укад.: В. Я. Тацій, В. І. Борисов, Д. М. Демидова ; відп. ред. В. Я. Тацій]. — Х.: Право, 2015. — С. 7—25. — 1184 с. — 200 экз. — ISBN 978-966-458-893-2.
- ↑ Борисов В. І., Батиргарієва В. С. Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса // Велика українська юридична енциклопедія / редкол.: В. Я. Тацій (голова), В. І. Борисов (заст. голови) та ін.. — Х.: Нац. акад. прав. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2017. — Т. 17: Кримінальне право. — С. 543—544. — 1064 с. — 500 экз. — ISBN 978-966-937-261-1.
- ↑ Сташис Володимир Володимирович // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (укр.) / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін.. — Х.: Право, 2014. — С. 155—156. — 192 с. — 500 экз. — ISBN 978-966-458-700-3.
- ↑ Указ Президента України № 925/2006 від 1 листопада 2006 року «Про присвоєння В. Сташису звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України № 18/2006 від 20 січня 2006 року «Про нагородження державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Харківської області»
- ↑ Указ Президента України № 1317/2003 від 19 листопада 2003 року «Про відзначення державними нагородами України членів Академії правових наук України»
- ↑ Указ Президента України № 1276/99 від 4 жовтня 1999 року «Про відзначення нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 1121/97 від 4 жовтня 1997 року «Про відзначення нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 464/94 від 23 серпня 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- ↑ Сташис Володимир Володимирович // Сайт Національного університету «Юридичка академія України імені Ярослава Мудрого». Архів оригіналу за 19 серпень 2011. Процитовано 3 листопад 2011.
- ↑ Указ Президента України № 122/95 від 14 лютого 1995 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам Української державної юридичної академії»
- ↑ Указ Президента України № 1103/2006 від 20 грудня 2006 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2006 року»
- ↑ Указ Президента України № 424/2001 від 11 червня 2001 року «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2001 року»
Посилання[ред. | ред. код]
- Сташис // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Сайт НБУВ
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»
Література[ред. | ред. код]
- Сташис Володимир Володимирович // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 917. — ISBN 978-966-937-261-1.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 10 липня
- Народились 1925
- Померли 2 листопада
- Померли 2011
- Поховані на харківському міському кладовищі №2
- Випускники Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
- Кандидати юридичних наук
- Науковці Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
- Герої України — кавалери ордена Держави
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого IV ступеня
- Кавалери ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» (Почесна відзнака Президента України)
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Олександра Невського
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Лауреати Державної премії України в галузі архітектури
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Почесні працівники прокуратури України
- Доктори юридичних наук України
- Українські правники
- Академіки Національної академії правових наук України
- Криміналісти
- Уродженці Сум
- Нагороджені почесною грамотою КМУ
- Почесні громадяни Харкова
- Люди, на честь яких названо астероїд