Сташис Володимир Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сташис Володимир Володимирович
Володимир Володимирович Сташис
Сташис Володимир Володимирович.jpg
Народився 10 липня 1925(1925-07-10)
Суми, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Помер 2 листопада 2011(2011-11-02) (86 років)
Харків, Україна Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність юрист
Alma mater Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Батько Сташис Володимир Юрійович (1894—1973)
Мати Сташис Антоніна Петрівна (1895-1969)
Дружина Сташис Ольга Олександрівна
Діти Сташис Оксана
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»
Державна премія України в галузі науки і техніки
Державна премія України в галузі архітектури
Заслужений діяч науки і техніки України

Володи́мир Володи́мирович Ста́шис (10 липня 1925(19250710), Суми — 2 листопада 2011, Харків) — український правник, професор, був першим проректором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Герой України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 10 липня 1925 р. у м. Суми.

З липня 1943 року воював на Калінінському, Північно-Західному та Прибалтійському фронтах, був комсоргом батальйону 756-го стрілецького полку, 150-ї Ідрицької стрілецької дивізії, яка штурмувала безпосередньо рейстаг. Саме бійці цього полку встановили (за офіційною версією) прапор Перемоги. Був тричі поранений.

У 1946 році вступив до Харківського юридичного інституту, який закінчив 1950 року, після того вступив до аспірантури й 1953 р. захистив кандидатську дисертацію «Боротьба зі спекуляцією».

У 1948–1953 роках був в. о. народного судді.

З 1953 по 1955 рр. асистент, пізніше ще рік — старший викладач Харківського юридичного інституту.

У 1956–1964 роках займав посаду завідувача кафедри кримінального права і процесу, а в 1964–1991 рр. — завідувача кафедри кримінального права Харківського юридичного інституту.

З 1964 по 2 листопада 2011 року був першим проректором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Володимир Сташис був членом редколегій: журналів «Право України», «Вісник АПрНУ», «Прокуратура. Людина. Держава», «Бюлетень Міністерства юстиції України», «Весы фемиды», наукового збірника «Проблеми законності», збірника «Питання боротьби зі злочинністю».

Почесний професор Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Київського національного університету внутрішніх справ, почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (з 2001), Міжнародного Соломонового університету, почесий академік Національного університету «Острозька академія», іноземний член Російської академії природничих наук (Відділення геополітики і безпеки). Член Спілки юристів України, Міжнародної асоціації методології (Канада), Лондонської дипломатичної академії, Європейської асоціації законодавства (EAL), Європейської асоціації кримінологів.

Державний радник юстиції 1 класу.

Помер 2 листопада 2011 року у Харкові після тривалої хвороби.[1]

Науковий доробок[ред.ред. код]

Автор (співавтор) понад 200 наукових праць, зокрема співавтор монографій: «Уголовное законодательство Украинской ССР» (1971), «Уголовный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий» (1979), «Преступления против личности в УК УССР и судебной практике» (1981, 1987), «Уголовное право УССР. Общая часть» (1984), «Уголовное право Украинской ССР на современном этапе» (1985), «Уголовное право УССР. Часть особенная» (1989), «Особа — під охороною кримінального закону» (1996), «Кримінальне право України. Загальна частина» (1997, 2001, 2004), «Кримінальне право України. Особлива частина» (2003, 2004), «Уголовное право Украины. Общая часть» (1998, 2003), «Уголовное право Украины. Особенная часть» (2003), «Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України» (2003, 2004), «Практика судів України з кримінальних справ (2001–2005)» (2006) та ін.

Захоплення: поезія, мистецтво.

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений (дружина — Ольга), мав дочку Оксану.

Вшанування[ред.ред. код]

3 жовтня 2012 року Кабінет Міністрів України присвоїв ім'я академіка Володимира Володимировича Сташиса Науково-дослідному інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України. 

До структури Класичного приватного університету входить Інститут права імені Володимира Сташиса.

Мала планета 7373 названа іменем Сташис (2000).

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. SQ. Помер проректор Харківської юракадемії В. Сташис. Процитовано 3 листопада 2011.
  2. Указ Президента України № 925/2006 від 1 листопада 2006 року «Про присвоєння В. Сташису звання Герой України»
  3. Указ Президента України № 18/2006 від 20 січня 2006 року «Про нагородження державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Харківської області»
  4. Указ Президента України № 1317/2003 від 19 листопада 2003 року «Про відзначення державними нагородами України членів Академії правових наук України»
  5. Указ Президента України № 1276/99 від 4 жовтня 1999 року «Про відзначення нагородами України»
  6. Указ Президента України № 1121/97 від 4 жовтня 1997 року «Про відзначення нагородами України»
  7. Указ Президента України № 464/94 від 23 серпня 1994 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  8. Сташис Володимир Володимирович // Сайт Національного університету «Юридичка академія України імені Ярослава Мудрого»
  9. Указ Президента України № 122/95 від 14 лютого 1995 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам Української державної юридичної академії»
  10. Указ Президента України № 1103/2006 від 20 грудня 2006 року «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2006 року»
  11. Указ Президента України № 424/2001 від 11 червня 2001 року «Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2001 року»

Посилання[ред.ред. код]

українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.