Сторониче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сторониче
Село Сторониче і колонія Кустарна (1931)
Село Сторониче і колонія Кустарна (1931)
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Ізяславський
Рада/громада Борисівська сільська рада
Код КОАТУУ 6822181302
Облікова картка село Сторониче 
Основні дані
Засноване 1863
Населення 99 осіб (2011)
Поштовий індекс 30326
Телефонний код +380 3852
Географічні дані
Географічні координати 50°13′35″ пн. ш. 26°35′41″ сх. д. / 50.22639° пн. ш. 26.59472° сх. д. / 50.22639; 26.59472Координати: 50°13′35″ пн. ш. 26°35′41″ сх. д. / 50.22639° пн. ш. 26.59472° сх. д. / 50.22639; 26.59472
Відстань до
обласного центру
Хмельницький — 129 км
Відстань до
районного центру
Ізяслав — 25 км
Відстань до
центру сільської ради/громади
Борисів — 7 км
Місцева влада
Адреса ради Хмельницька область, Ізяславський район, с. Борисів, вул. Леніна, 12, тел. 4-16-77.
Карта
Сторониче. Карта розташування: Україна
Сторониче
Сторониче
Сторониче. Карта розташування: Хмельницька область
Сторониче
Сторониче

Сторони́че (ін. Сторо́ничі, англ. Storonyche, пол. Storonicze) — село у складі Борисівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; населення — 100 осіб.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

В даний час в Стороничому є лісництво, магазин та медпункт. Колгоспну ферму і сільський клуб було закрито у 1990-х роках, початкову школу першого ступеня — 2004, а лісопильний завод — 2009 року.

В межах Стороничого, у південній його частині, знаходиться порослий очеретом ставок, через який протікає струмок («канал») без назви — в минулому невелика річечка, права притока Вілії (осушена в радянські часи).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване у західній частині Ізяславського району, за 25 км (автошляхом Т 2313) на північний захід від районного, та за 129 км (автошляхами Н03, Н25 та Т 2313) на північ — північний захід від обласного центрів.

Селом протікає річка Безіменна, права притока Вілії. На північ і північний захід від села розташоваваний гідрологічний заказник — Урочище «Клиновецьке».

Сусідні населені пункти:[1]

Rose des vents Михайлівка Півнева Гора Білотин Rose des vents
Хотень Другий N Комини
W    Сторониче    E
S
Хотень Перший Плужне Борисів

Населення[ред. | ред. код]

Зміна чисельності населення
села Сторониче:[2][3][4]
Роки 1906 2001 2010 2011
Населення, осіб 323 159 110 99

Історія і адміністративне підпорядкування[ред. | ред. код]

Краківський каштелян князь Антоній-Барнаба Яблоновський (17321799), власник Острога, Кривинського і Плужненського ключів, за часів якого було осаджене село Сторониче.

Село осаджене в серці Острозької пущі у володіннях князів Яблоновських наприкінці XVIII ст. Перша згадка про Сторониче датується 1803 роком.[джерело?] Перші жителі — здебільшого представники дрібної шляхти (Башинські, Бурковські, Верещинські, Вольські, Зайончковські, Зелінські, Ковальські, Козловські, Ліпчинські, Павловські, Поплавські, Пулькевичі), нащадки якої мешкають у селі й дотепер.

У XIX — на початку ХХ ст. село Острозького повіту Волинської губернії. Після укладання Ризького мирного договору 1921 Остріг відійшов до Польщі, але південна частина колишнього Острозького повіту (у тому числі Сторониче) опинилася по інший бік кордону і ввійшла до складу Плужнянської волості Ізяславського повіту Волинської губернії. За адміністративно-територіальними реформами 1923 і 1931 років село було включене спочатку до Плужненського (1923), а потім Ізяславського (1931) районів Шепетівської округи Української РСР. У 1932 році Ізяславський район став складовою частиною Вінницької області, але за 5 років старий поділ на округи було відновлено. Сторониче знову перейшло до складу відновленого Плужненського району і знову у межах Шепетівської округи. 1937 прикордонні із Польщею округи ліквідовано і замість них утворено Кам'янець-Подільську область, яка проіснувала під такою назвою до 1954 і була перейменована в Хмельницьку. За адміністративним поділом, встановленим у роки німецької окупації 19411944, Сторониче було селом Плужненського району Заславського ґебітскомісаріату генеральної округи «Волинь-Поділля». Після повернення радянської влади Плужненський район проіснував ще кільканадцять років, аж поки 1959 не був ліквідований, а Сторониче перейшло до складу Ізяславського району Хмельницької області.

Землевласники[ред. | ред. код]

До 1917 село Сторониче, як частина Плужненської волості, було приватним володінням князів Яблоновських та їхніх спадкоємців графів Тишкевичів.

Парафіяльні центри[ред. | ред. код]

Центр православної парафії — с. Плужне (у XIX — на початку ХХ ст. село Борисів). Центр католицької парафії — м. Остріг. Центр лютеранськї парафії (від 1860-х і до 1944) — м. Рівне.

Німецькі колоністи[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни до села відійшли землі колишньої німецької колонії Фюрштенталь (нім. Fϋrstenthal) або інакше Кустарна, розм. Колонія. В наші дні — це одна з вулиць села. На місця, де колись жили колоністи, вказують також острівці здичавілих садових дерев за селом уздовж дороги на Плужне та обабіч лісу, відомого під назвою Жиди (у 1941–1944 роках тут було розстріляно євреїв з Кунева).

Пам'ятник[ред. | ред. код]

В самому центрі села у невеликому садку стоїть стела, зведена в пам'ять про стороничан, які у 1941–1945 роках загинули на фронті (Ф. І. Блащук, С. П. Гавлоцький, В. І. Гонгало, О. П. Єфімчук, Ю. М. Захарець, В. А. Зелінський, М. К. Зелінський, Ф. А. Зелінський, Ф. К. Зелінський, В. О. Лаврук, Й. С. Лазанівський, С. Ц. Красівський, К. Я. Трощук, Б. І. Чижевський, П. В. Шитик та Ф. М. Яскульський). Поруч зі стелою могила вбитого в роки Другої світової війни невідомого юнака, тіло якого було знайдене під час господарських робіт на одній з садиб села.

Національний природний парк[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 1129/2008 від 1 грудня 2008 року землі навколо села Стороничого мають увійти до складу національного природного парку «Мале Полісся».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сторониче (топографічна карта)
  2. Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — Т. 3. — С. 186.
  3. Чисельність населення населених пунктів Хмельницької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 26 грудень 2014. 
  4. Паспорт територіальної громади Борисівської сільської ради (doc). Архів оригіналу за 26 грудень 2014. Процитовано 27 грудень 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]