Михля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Михля
Михельський став
Михельський став
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Ізяславський район
Рада/громада Лютарська сільська рада
Код КОАТУУ 6822183602
Облікова картка село Михля 
Основні дані
Населення 959
Площа 0,286 км²
Густота населення 3353,15 осіб/км²
Поштовий індекс 30324
Телефонний код +380 3852
Географічні дані
Географічні координати 50°09′24″ пн. ш. 26°48′33″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
228 м
Відстань до
обласного центру
106,0 км
Відстань до
районного центру
6,3 км
Місцева влада
Адреса ради 30324, Хмельницька обл., Ізяславський р-н, с. Лютарка, вул. Піонерська, 1 , тел. 4-11-16
Карта
Михля. Карта розташування: Україна
Михля
Михля
Михля. Карта розташування: Хмельницька область
Михля
Михля
Мапа

Михля у Вікісховищі?

Михля́ — село в Ізяславському районі Хмельницької області, над річкою Горинню, 4 км від Ізяслава. Населення становить 959 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лютарська сільська рада[1].

Неофіційно село поділяється на дільниці: Бровар, За броваром, Дохторівка, Дубина, Лютарецький шлях або просто Шлях, За церквою.

Історія[ред. | ред. код]

Історія заснування Михлі невідома. Найстарішим документом, в якому згадується ця волинська оселя є пожалування княгинею Оленою Заславською свого маєтку Михальського[2] боярину Яцкові Путринському від 1520 року[3].

За актом поділу володінь між князями Янушем та Михайлом Заславськими від 1581 року Михля входила до складу Заславської волості[4].

В 1748 коштом якогось Гроховицького побудовано нову церкву на місці дуже старої. В місці знаходження вівтаря старої церкви встановлено камінного пам'ятника.

В 1770-х роках у Михлі було вимурувано пам'ятного стовпа на вшанування видатної події повернення чудотворного образу Заславської Матері Божої, який перед тим тимчасово зберігався у монастирі отців Бернардинів у Ряшеві. В Михлі відбулася урочиста зустріч привезеної кінно ікони. З Михлі до заславського монастиря оо. Бернардинів чудотворний образ супроводжувала святкова процесія. В 1980-90-х роках кам'яну таблицю з інскрипцією про цю пам'ятну подію, що розміщена на стовпі, сильно ушкоджено вандалами. Відтак не є можливим відчитати більшу частину напису.

В 1867 коштом селянина Ієремії Бернадського зведено церкву Великомученика Дмитрія. Його ж коштом вимурувано пам'ятника з хрестом по дорозі до Заслава.

В 1881 році, коли вже діяла заборона на будівництво храмів в українському стилі, коштом Павла Стецюка, на Шляху, збудовано церкву Різдва Пресвятої Богородиці, типової російської архітектури. В 1932 році ця церква втратила на своєму абрисі і була перетворена на клуб. Під час Другої світової війни церква відродилася і під різними юрисдикціями продовжувала діяти до початку 1960-х років. Згодом приміщення використовувано під спортивну залу середньої школи. Після здобуття Україною незалежності богослужіння у храмі поновлені.

У Михлі знаходився палацик князів Санґушків, під кінець XIX століття вже занепалий.

Станом на 1896 рік у селі було 140 дворів.

За переписом 1911 року у Михлі нараховувалося 1378 жителів. Працювали папірня, гуральня, фабрика сукна, бровар, фабрика лікерів і одеколону, потужний водяний млин, два тартаки і шпалоріз.

Після окупації Заславщини більшовиками переважна більшість підприємств були знищені, а промисловість села зосереджено на первинній переробці лісових ресурсів. В 1930 році пройшла колективізація, під час якої, зокрема, «розкуркулено» родину заможних селян Клим'юків, їх позбавили майна і депортували до Сибіру. Засновано промисловий колгосп «Червоний лісовик».

Проте спротив українців окупантам не вдавалося зломити протягом тривалого часу. До 1936 року, не зважаючи на надзвичайну мілітарну насиченість прикордоння, боровся за свободу, родженець михельської Дубини, повстанський отаман Ґудзь (або Ґедзь)[5].

Від 1933 розпочалася інтенсивна розробка пралісів Заславської пущі. Деревину, з новоствореного 23-го лісопильного заводу, в великих обсягах, щодня, відправлялося до Третього Рейху. Поставки припинено безпосередньо з початком німецько-радянської війни. Деревину доправляли до залізничної станції Славута вузькоколійкою прокладеною через ліс майже від села Лютарки.

Крім того не припиняли роботи обидва михельські тартаки.

Археологія[ред. | ред. код]

На території села зафіксовано два поселення скитського періоду VII—ІІІ ст. до н. е., а також групу з 6 курганів.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

На північний захід від села знаходиться гідрологічний заказник загальнодержавного значення Михельський заказник.

Галерея[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі народився поет-романтик Герась Соколенко.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Облікова картка
  2. Про стару назву села нагадує назва поблизького урочища Михальський гайок.
  3. Archiwum książąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławucie. T.3 1432—1534. Lwów 1890. s. 203—204, 465.
  4. Ігор Тесленко. Заславська замкова книга XVI століття.
  5. Героїчно загинув боронячись у своїй криївці на Бабиній горі коло Заслава.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • О. Цинкаловський, Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року, т. 2, Накладом товариства «Волинь», Вінніпег 1986, с. 105.
  • В. Бернацький, Історія села Михлі [у кн.:] В. Стецюк, Ізяславський Край: природа — історія — людина. «Сталь», Київ 2009. с. 214—229. ISBN 978-966-15-5521-0