Стрит-арт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
"Painting in the Global tradition" нідерландського художника

Стріт-арт (англ. Street art — вуличне мистецтво) — образотворче мистецтво, характерною особливістю якого є яскраво виражений урбаністичний стиль. Основна частина стріт-арту - графіті (спрей-арт), але не можна ототожнювати графіті і стріт-арт. До стріт-арту належать також постери (некомерційні), трафарети тощо.

Термін «стріт-арт» отримав популярність у процесі розвитку графіті на початку 1980-х років і пізніше використовувався як назва наступних вуличних шедеврів. Особливої популярності набув вже в ХХІ столітті.

Художники, що вибирають вулиці в якості своїх картинних галерей, займаються стріт-артом у більшості випадків для того, щоб безпосередньо спілкуватися з громадськістю в цілому та привернути увагу до цього мистецтва як молоді, так і старшого покоління.

Звичайно, вуличні художники часто подорожують між країнами, щоб розширювати свої уявлення про різні види стріт-арту та втілювати їх у свої роботи.

Тло[ред.ред. код]

Художники змінили мистецтво, розташовуючи свої шедеври в зовсім незвичних місцях. Вуличні художники прагнуть зробити так, щоб ці витвори самі спілкувалися з перехожими та задавали їм різні питання.

Мотиви і цілі шедеврів вуличних художників є дуже різноманітні. "Стріт"-художники за допомогою своїх стріт-картин намагаються спілкуватися зі звичайними людьми про різні соціально значущі теми. Існує дві основні течії стріт-арту: активізм і підривна діяльність.

Вуличне мистецтво є потужною платформою для суспільного і політичного вираження різних проблем щодо людей з, так званими, суспільними вадами. Деякі вуличні художники використовують так званий "розумний вандалізм", як спосіб підвищення рівня інформованості. Більшість вуличних художників бачать стіни будинків, як неосвоєний простір для особистого мистецтва, в той час як інші можуть оцінювати ризики, пов'язані з розташуванням незаконного мистецтва в громадських місцях.

Універсальність вуличного мистецтва, в тому, що художники відчувають себе безправними і досягають набагато ширшої аудиторії, ніж представники традиційних мистецтв. У той час як художники у сфері графіті використовують головним чином лише аерозольні фарби для виробництва своїх робіт, "стріт-арт" містить в собі безліч інших методик та матеріалів, включаючи: світлодіодне мистецтво, шаблонне графіті, стінопис, фотошпалери, трафарет-арт, стікер-арт, крохмальний клейстер, графіті-жаргон, і в'язане графіті.

Нові медіа-форми, такі як проекція на великі міські будівлі стають все більш популярним інструментом для вуличних художників. Доступність дешевих засобів малювання дозволяє вуличним художникам мати більші можливості у створенні своїх шедеврів.

Стріт-арт є актуальною проблемою. Деякі люди вважають це злочином, інші вважають це мистецтвом. Вуличні художники можуть бути звинувачені у вандалізмі, заподіянню шкоди здоров'ю, умисному знищенню майна чи антигромадській поведінці.

Походження[ред.ред. код]

«Кілрой був тут»

Гасла протесту і політичні або соціальні коментарі на стінах будинків стали попередниками сучасного графіті та стріт-арту. Стріт-арт у вигляді тексту або простих знаків став відомим вже в другій половині 20 століття.

Один з перших екземплярів графіті – «Кілрой був тут» (від англ. Kilroy was here) – був створений ще за часів Другої Світової війни. Це – простий малюнок людини з довгим носом, що визирає з-за стіни.

Багато чого з сучасного вуличного мистецтва має витоки з Нью-Йорка, де в 1960-1980-х роках розвивався так званий графіті-бум.

Перші роботи[ред.ред. код]

I AM THE BEST ARTIST Rene, Нью-Йорк (1986)
Джон Фекнер "без ТВ", Нью-Йорк (1980)

Північно-західні стіни будинків на перехресті Х'юстон-стріт і Бауэри в Нью-Йорку завжди були метою художників з 1970-х років. Саме там і зародилася один з найвідоміших графіті, що називається «Я найкращий художних (с) Рене» (від англ. I AM THE BEST ARTIST Rene|I`m the best artist.Rene)

Такі графіті Рене Монкада стали з'являтися на вулицях в кінці 1970-х років. Вони були темою обговорення багатьох людей, і пов'язані з цим правові конфлікти піднімали дискусію про діяльність художника. Та незважаючи ні на що, ці творіння стали місцем, де молодь з усього світу з’їжджалася і робила фотографії на фоні графіті Рене.

Виставки[ред.ред. код]

У 1981 році у Вашингтоні відбулася виставка під назвою «вуличні роботи», де свої творіння показували місцеві художники, такі як Джон Фекнер, Фаб Файв Фредді та Лі Квінонс.

Стріт-арт навколо світу[ред.ред. код]

США[ред.ред. код]

Марлі, Лос-Анджелес (2010)

Нью-Йорк продовжує бути стріт-арт Меккою, де з'їжджаються художники з усього світу, а саме такі райони Манхеттена як Сохо і Нижній Іст-сайд. Арт-район "Челсі" став місцем виставок вуличних художників.

Атланта, Джорджія та Майамі, Флорида серед південних міст є найактивнішими представниками стріт-арту. Стріт-арт в Атланті представляє собою 30-кілометровий «залізничний коридор». В Атланті створили стріт-арт групу в 2011 році. Маямі «Вінвуд» - розписана стіна, яка приваблює художників зі всього світу. В Сарасоті та Флориді щорічно проводяться різні стріт-арт заходи, фестивалі, зокрема, фестиваль Сарасота Крейда, заснований в 2007 році.

Лос-Анджелес, Сан-Франциско і Сан-Дієго - місця, де знаходяться всі вузли діяльності стріт-арту. Лабораторія стріт-арту Лос-Анджелеса, що відкрилась в 2011 році, являє собою 6,500 квадратних футів галереї стріт-арту, де знаходяться творіння місцевих жителів, таких як Алек Монополі, Морлі та ін.

Європа[ред.ред. код]

Німецька Берлінська стіна (1986) була ціллю художників протягом 1961–1989 років
Розмальована вантажівка. Париж

Одним з найбільших графіті-містом Європи є Лондон. Хоча офіційно тут стріт-арт заборонений, та все ж таки він має величезну кількість шанувальників і багато в чому є підтриманий громадськістю. Найбільше Лондон представлений в сфері стріт-арту завдяки своєму району Брістоль.

Стріт-арт на Берлінській стіні розвивався ще тоді, коли Німеччина була розділена і продовжував процвітати навіть після її возз'єднання. Берлінська стіна є справжнім домом для вуличних художників, таких як Тьєррі Нуар. Крім того стріт-арт стрімко розвивається в таких районах, як Мітте, Пренцлауер-Берг, Кройцберг і Фрідріхсхайн.

Cтріт-арт у Греції розвивається з кінця 1980-х років і набрав найбільших обертів в Афінах. Зважаючи на кризу в країні 2011 року, ряд художників, як і всі жителі міст, не були згідні з умовами проживання в державі, тому й не дивно, що на стінах Афін та інших міст Греції почали з'являтися графіті-малюнки на цю тему. Вони намагалися створювати алегоричні твори з соціальним коментарем в історичному центрі міста та інших районах, щоб суспільство звернуло увагу на їхню думку щодо ситуації, яка виникла. До речі, "Нью-Йорк Таймс" опублікувала розповідь про кризу через призму вуличного мистецтва і мистецтва в цілому.

Також стріт-арт розвивається в таких містах Іспанії, як Мадрид, Барселона, Валенсія та Сарагоса.

Італія є дуже активною в сфері стріт-арту з кінця 1990-х років. Найвідоміші вуличні художники того часу: Blu, 108, Стін Лекс.

Стріт-арт в Україні[ред.ред. код]

Київ[ред.ред. код]

Найбільше графіті столиці, Київ

Проблема усієї України й, зокрема, Києва у тому, що влада зовсім не зацікавлена у розвитку такої сфери суспільної діяльності, як стріт-арт. Києву бракує стріт-арт проектів. Тим часом саме керівництво столиці запевняє, що неабияк зацікавлене у подібних ініціативах і всіляко допомагає їм. Критики ж не радять вважати усі стріт-проекти мистецтвом, а кожного вуличного художника – стріт-артистом. Окрім того, експерти відзначають, що нині стріт-арт стрімко перетворюється із субкультури на комерцію. Звичайно, таке ставлення до цього напряму мистецтва не може позитивно відобразитися на його розвитку.

Поміж тим у Києві нині проходить виставка стріт-арту «Непокорне». Її відвідувачам, які, на думку організаторів, «люблять мистецтво і не бажають миритися з рамками та нормами», пропонують фото «всіх можливих стріт-арт-експонатів столиці», а також адреси, де їх можна побачити в оригіналі.

Львів[ред.ред. код]

У Львові, порівняно з іншими містами України, стріт-арт розвивається вельми стрімко, хоча й також зі своїми аспектами.

Графіті у Львові "Небесна Сотня"
Графіті на вул. Княгині Ольги, Львів

Відомо, що розписувати стіни у Львові було модно ще в XVI столітті. До прикладу, на розі Шевської і Краківської є будинок, що колись належав пані Абрековій. На його віконницях у середині XVI століття зображали різні пасквілі та карикатури. Перші стріт-картини у Львові з’явилися на Підзамчому. Для них обирали стіни абсолютно нейтральні, де графіті не погіршують середовище, а навпаки його покращують. Пізніше малюнки починали з'являтися на стінах будинків в центральній частині міста та його околицях.

Та чи кожен з цих витворів можна назвати елементом стріт-арту? Насправді все не так просто: не все намальоване і написане можна назвати стріт-артом, до прикладу, вульгарні слова. На львівських стінах таких чимало. Головна мета – когось образити, а от, наприклад, “ПТН ПНХ” це, радше, крик душі, аніж вандалізм. Є ще так звані теги – підписи вуличних художників, які “необізнаним” схожі на беззмістовні закарлючки. Їх також львівські комунальники намагаються ретельно змивати й зафарбовувати. Чимало проблем у комунальників і з трафаретними написами. Їх здебільшого роблять, якщо треба швидко розповсюдити певну інформацію.

Європейські художники розмальовують трамвайну зупинку у Львові

Та все ж у Львові є графіті, які справді вражають і майстерністю художника, і змістом.

В рамках програми Мистецьких резиденцій Музею Ідей болгарські стріт-арт художники Ніколай і Вікторія, що називають себе Sunshiners, втілили свої креативні ідеї на вулицях Львова. Хоч художники і зіткнулися із проблемним законодавством міста, яке не надто лояльно ставиться до стріт-арту, їм вдалося намалювати щось гарне у Львові. Всього Ніколай і Вікторія попрацювали у 4 місцях Львова:

- Трамвайна зупинка "Головна пошта" біля СШ№9

- Двір Театру Юного Глядача на вулиці Гнатюка

- Маленька вуличка Нижанківського - бічна від площі Галицької

- Рухомий об'єкт - бус Музею Ідей, який Вікторія та Ніколай розмалювали спільно з львівським художником Rude Viska

Посилання[ред.ред. код]