Вулиця Гнатюка (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Гнатюка
Львів
Початок вулиці
Початок вулиці
Район Галицький
Назва на честь Володимира Гнатюка
Колишні назви
Єзуїцка (Поєзуїцка), Яґєллоньска, Чернишевського, Яґєллоньска, Поліцайштрассе, Ягеллонська, Горького
радянського періоду (українською) Чернишевського, Ягеллонська, Горького
радянського періоду (російською) Чернышевского, Ягеллонска, Горького
Загальні відомості
Протяжність 300 м
Координати початку 49°50′28″ пн. ш. 24°01′37″ сх. д. / 49.8412472° пн. ш. 24.0271222° сх. д. / 49.8412472; 24.0271222Координати: 49°50′28″ пн. ш. 24°01′37″ сх. д. / 49.8412472° пн. ш. 24.0271222° сх. д. / 49.8412472; 24.0271222
Координати кінця 49°50′30″ пн. ш. 24°01′22″ сх. д. / 49.8417500° пн. ш. 24.0228722° сх. д. / 49.8417500; 24.0228722
Поштові індекси 79007[1]
Транспорт
Рух двосторонній, односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки 2,8,20/22[2]
Навчальні заклади львівські дитячі музичні школи № 1 та № 6
Заклади культури Перший український театр для дітей та юнацтва
Поштові відділення ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудова сецесія, історизм, конструктивізм
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Гнатюка (Львів) на Вікісховищі

Вулиця Гнатюка́ — вулиця у Галицькому районі Львова. Сполучає проспект Свободи з площею Генерала Григоренка та утворює перехрестя з вулицями Січових Стрільців та Леся Курбаса. Прилучається вулиця Наливайка.

Назва[ред. | ред. код]

  • Єзуїцка або Поєзуїцка — названа так не пізніше 1795 року, через своє розташування поблизу Єзуїтського саду.
  • Яґєллонська — від 1871 року.
  • Чернишевського — від січня 1941 року, на честь російського публіциста та письменника Миколи Чернишевського.
  • Ягєллонська — від серпня 1941 року.
  • Поліцайштрассе — від листопада 1941 року.
  • Ягеллонська — від липня 1944 року.
  • Горького — від грудня 1944 року, на честь російського та радянського письменника, драматурга та публіциста Максима Горького.
  • Гнатюка — від 1991 року, на честь українського етнографа, фольклориста та громадського діяча Володимира Гнатюка.[3]

Забудова[ред. | ред. код]

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — сецесія, історизм, конструктивізм. Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення:[2]

№ 1. — наприкінці 1940-х років цю адресу мав обласний комунальний банк.[4]

№ 2. — п'ятиповерхова будівля колишнього Празького банку (нині — будинок львівського обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк»), споруджений у 1912 році за проектом архітектора Матвія Блехи в стилі пізньої сецесії.[5] За радянських часів тут містилася міжобласна контора радянського «Промбанку», а також відділення «Сільгоспбанку».[4] Пам'ятка архітектури місцевого значення № 580.

№ 3. — шестиповерховий житловий будинок, зведений 1957 року за проектом Миколи Мікули. Попередній будинок на цьому місці належав Галицькому кредитному банку, а пізніше — Віденському банку зв'язку. Був збудований у стилі історизму за проектом Фелікса Ксенжарського від 1876 року. У 19141915 роках проведено реконструкцію за проектом Юліуша Цибульського.[6] Зокрема споруджено скляне перекриття внутрішнього двору.[7] За Польщі в будинку містилося бюро замовлень фабрики кафельних п'єців на Штиллерівці Фелікса Зандлера. У вересні 2018 року було демонтовано вісім стилістичних зображень серпа і молота на фасаді будинку.[8].

№ 4. — житловий будинок у стилі функціоналізму, зведений у другій половині 1930-х за проектом Юзефа Авіна.[9]

№ 5/7. — чиншові чотириповерхові кам'яниці, споруджені у 1876-1877 роках за проектом польського архітектора Фелікса Ксенжарського в стилі неоренесансу на замовлення Галицького кредитного банку. Ще до завершення будівельних робіт кам'яниці перейшли у власність княгині Гелени Санґушко і 1879 року, княгиня провела у будинку № 7 реконструкцію першого поверху, облаштувавши там кав'ярню та цукерню. На початку 1900-х років власницею кам'яниць була княгиня Тереза Сапіга, а на початку 1910-х років власниками стали Станіслав та Ельжбєта Соколовські. 2 квітня 1914 року подружжя Соколовських затвердили у магістраті проект реконструкції цих будинків, який виконав архітектор та будівничий Фердинанд Касслер. Дві будівлі об'єднали в одну і через це у кам'яниці з'явивився подвійний № 5/7. Ельжбета Соколовська була власницею кам'яниці до кінця 1930-х років. Тут за польських часів містилися польське електротехнічне товариство «Сіменс», магазин канцелярського приладдя Аустера, філателія Кагане та лотерейна контора Віттмана, в 1939-1941 роках — ресторан «Вогнище інтелігенції», у 1950-х — рекламне бюро плакатів та афіш,[10] львівські обласні спілки радянських письменників та композиторів,[11] та магазин хімічних товарів, у 1960-1980 роках — магазини «Військторг», грамплатівок «Мелодія» (від часів незалежності тут працюють дві крамниці компакт-дисків «Меломан» та «Барабан») та магазин «Радіотелетоварів».[12] Також від радянських часів більшу частину будинку на 2-4 поверхах займають львівські дитячі музичні школи № 1 та № 6.[13]

№ 8. — чотириповерхова наріжна кам'яниця, збудована 1902 року за проектом Зигмунта Кендзерського,[14] в стилі пізнього історизму на замовлення адвоката Антонія Дзєндзєлевича. Антоній Дзєндзєлевич був власником цієї кам'яниці до 1935 року. На той час приміщення першого поверху орендувала фірма Арнольда Лінда, що провадила торгівлю меблями.[15] Тут до 1939 року містився торговельний дім «Львів-Ллойд», транспортно-торговельне товариство Polski Glob, земельний іпотечний банк і магазин тканин Кноссове, у 1950-х роках — фотосалон артілі «Трудфото»,[16] у 1960-1990-х роках — дитячий фотосалон, нині — цифровий фотоцентр «Фотонова», у 1960-1980-х роках на цьому місці розташовувався магазин електрогосптоварів, рам, карнизів та дзеркал, нині у його приміщенні ювелірний магазин «Алмаз».[17] Нині це багатоквартирний житловий будинок, де на першому поверсі розміщені зали ресторану «Прага», фотосалон і крамниця-бутік. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 1231.[15]

№ 11. — наприкінці XIX століття тут була дерев'яна споруда для спортивних змагань, викуплена Фанею Сокол і у 18901891 роках перебудована на театр за проектом Саломона Рімера. 1905 року той самий архітектор збудував на цьому місці літню естраду. 1918 року на замовлення нових власників Вурма і Гімпля, Рімер споруджує дах. Приблизно у 19371938 роках будівлю розібрано і для потреб єврейського театру споруджено нову, у стилі функціоналізму, за проектом Даніеля Кальмуса. Існував також нереалізований проект Владислава Бляйма.[18] За радянських часів тут містився театр юного глядача ім. М. Горького (нині — Перший український театр для дітей та юнацтва), а також обласний відділ у справах мистецтв.[19] У цьому будинку від 1902 року мешкав польський поет Мар'ян Гемар.[20]

№ 12-А. — сучасний бізнес-центр та готель «RIUS».

№ 13. — у цьому будинку народився Людвіг фон Мізес, австрійський та американський економіст, філософ, один з чільних ідеологів лібералізму.[21]. 4 жовтня 2011 року на будинку було відкрито меморіальну таблицю на честь Мізеса.[22] За Польщі тут виготовляли меблі Зайнфельда та була друкарня Шпіґеля, у 1960-1980-х роках — майстерня з пошиття театральних костюмів, від радянських часів працює магазин побутової техніки «Сяйво», від часів незалежності — магазин кухонь «Доміно».[23]

№ 20/22. — колишній прибутковий будинок родини Ґрюнерів. Збудований у стилі раціонального модерну фірмою Міхала Уляма за проектом Романа Фелінського та Фердинанда Касслера від 1910 року. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.[24] Пам'ятка архітектури місцевого значення № 770. Тут від травня 1907 року діяв кінотеатр зі зміною назв: «Вандерленд» (1912–1913), «Яґеллонський» (1913–1914). Їх власником був відомий кінопідприємець Мельхіор Майблюм. З початком першої світової війни Майблюм виїжджає зі Львова і майже всі засновані ним кінотеатри припиняють своє існування.[25] Тут за Польщі також містився магазин швейних машин «Польтип», магазин тканин Двормана, бавовняна фабрика «Королівська мануфактура» та польське бюро подорожей «Орбіс», за радянських часів — міськтрансагентство № 1, від 1961 року й дотепер тут працюють міські залізничні каси.[26]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-7
  2. а б Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  3. Імена видатних людей у вулицях Львова... — С. 3-4.
  4. а б Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 140.
  5. Жук І. Вул. Академіка Гнатюка, 02 — будинок банку
  6. Лінда С. М. Втрачена пам'ятка періоду історизму // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — C. 5.
  7. Lwowski architekt Julian Cybulski... — С. 109.
  8. Свіжі новини декомунізації зі Львова(!!!)Демонтовано серпи та молоти з будівлі по вул. Гнатюка. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-09-21. 
  9. Архітектура Львова... — С. 534.
  10. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 123.
  11. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 126.
  12. Жук І. Вул. Гнатюка, 05-07 — будинок музичної школи (колишній житловий)
  13. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 122.
  14. Бірюльов Ю. О. Кендзерський Зигмунт // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 182. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  15. а б Жук І. Вул. Академіка Гнатюка, 08 — житловий будинок
  16. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 173.
  17. Гнатюка вул. Торговий дім (№ 8)
  18. Проскуряков В. І. Внесок єврейських архітекторів у формування театральної архітектури Львова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505. — С. 257—258.
  19. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 131, 132.
  20. Gowin S. Szkatułka na serce // Cracovia Leopolis. — 2017. — № 3 (88). — S. 33. — ISSN 1234-8600 (пол.)
  21. Mісце народження Людвіга фон Мізеса
  22. У Львові встановили меморіальну дошку Людвігу фон Мізесу. На пожертви добровольців
  23. Гнатюка вул. Житловий будинок (№ 13)
  24. Архітектура Львова… — С. 485.
  25. З історії культури кіно у Львові 1918-1939 рр... — С. 11, 15.
  26. Гнатюка вул. Житловий будинок (№ 20-22)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 485, 534. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Гєршевська Б. З історії культури кіно у Львові 1918-1939 рр.: переклад з польської. — Львів : Ї, 2004. — С. 11-15. — ISBN 966-7790-07-X.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 3-4. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 122, 123, 126, 131, 132, 140, 173. (рос.)
  • Ілько Лемко. Львів, якого вже нема. Вулиця Гнатюка // Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 15. — ISBN 978-617-629-024-7.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Гнатюка вул. // 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 95-97. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 16. — ISBN 978-966-7022-84-6.
  • Grankin P. Lwowski architekt Julian Cybulski (1859—1924). — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 9. — ISBN 966-603-115-9.

Посилання[ред. | ред. код]