Антон Попель
| Антон Попель | |
|---|---|
 | |
| Народився |
13 червня 1865[1] Щаковаd, Явожно |
| Помер |
7 липня 1910 (45 років) Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Поховання | Личаківський цвинтар[2] |
| Країна | Королівство Польське |
| Діяльність | скульптор |
| Відомі учні | Люна Дрекслер |
| Знання мов | польська |
| Magnum opus | Statue of Tadeusz Kościuszkod |
| Рід | Q11823906? |
Антон Попель, або Антоній Суліма-Попель (пол. Antoni Sulima-Popiel; 13 червня 1865, Щакова (нині район міста Явожно) — 7 липня 1910, Великий Любінь) — польський скульптор, педагог. Брат живописця Тадеуша Попеля, зять Леонарда Марконі.
Біографія[ред. | ред. код]
Батько — Антоній (у 1895—1897 рр. видавав власним коштом тижневик «Газета Бродзка»[3]), мати — Антоніна, до шлюбу Станічек (Staniček).
Навчався в гімназіях у Бродах і Львові, у Краківській школі образотворчих мистецтв (1882–1885), пізніше у Віденській академії мистецтв (1885–1888).
З 1888 року мешкав у Львові і працював викладачем малювання та скульптури у Львівській політехніці. У Львові мав студію, у якій отримали певні навички моделювання його учні Казимира Малачинська-Пайздерська, Люна Дрекслер, Михайло Паращук та ін. Пізніше Михайла Паращука скульптор залучив до співпраці (зокрема під час виконання пам'ятника Адамові Міцкевичу у Львові, виготовленні орнаментального декору при спорудженні Музею художнього промислу (1898–1903) тощо).
Працював у жанрах меморіальної, монументальної, портретної, іноді релігійної пластики. За понад 20 років життя у Львові Антон Попель створив велику кількість скульптур, більшість із яких вціліли до нашого часу.
1901 року Антона Попеля, як одного з провідних скульпторів Львова, громада міста обрала членом Комітету з будівництва церкви св. Єлизавети у Львові. 1904 року був членом журі конкурсу проектів перебудови садиби Скибневських у селі Голозубинці Хмельницької області.[4]
1902 року Антон Попель за проектом архітектора Владислава Ґодовського збудував для себе віллу на вул. Горбачевського, 6 (тоді — вул. Ісаковича), яку було перебудовано у 1930-х роках.[5] 2013 року віллу зруйновано.[6]
Медальойнами з барельєфами класиків польської літератури — Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Юзефа Коженьовського та Зигмунта Красінського роботи Антонія Попеля оздоблено другий поверх будинку Фелікса Веста на вулиці Золотій у Бродах.
Похований на Личаківському цвинтарі у Львові на полі № 57.
-
-
Пам'ятник Корнелю Уєйському, Щецин -
Львівська опера -
Пам'ятник Костюшкові, Краків -
Пам'ятник Костюшкові, Варшава -
Пам'ятник Костюшкові, Вашинґтон
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 319. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Бірюльов Ю. О. Видатний майстер Антон Попель [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — С. 190.
- ↑ Projekt na dwór szlachecki // Gazeta Narodowa. — 20 maja 1904. — № 115. — S. 2.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 125. — ISBN 966-7022-26-9.
- ↑ Від вілли Попеля немає навіть попелу… // Високий замок. — 22 квітня 2013. — № 60 (4928). — С. 1, 4.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Видатний майстер Антон Попель [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — С. 190—196.
- Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 115—122. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- Błoński Piotr. Popiel (Sulima Popiel) Antoni (19865-1910) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVII/3, zeszyt 114. — 409—624 s. — S. 553. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Антон Попель // Центр міської історії ЦСЄ[недоступне посилання з червня 2019]
- Ігор Мельник. Скульптор Попель. Львову і світу // Zbruch, 13.06.2015 [Архівовано 15 червня 2015 у Wayback Machine.]
|
