Сухозлітне золото

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кілька золотих монет і листків тайського сухозлітного золота

Сухозлітне золото[1], сухозлотне золото[2], сухозлітка[3], розм. позлі́тка[4], заст. позолотка[5], рідко сухозло́тиця[6], сухозоло́тиця[7] (від «сухе злото»)[8], сусальне золото (від рос. сусальное золото, сусаль, з ранішого *сушаль)[8] — дуже тонкі (зазвичай близько 100 нм) листи золота, які використовуються в декоративних цілях.

Шумиха[9][10][11] — листи інших металів або сплавів, що імітують золото (наприклад, міді з цинком чи алюмінію, які забарвлюють прозорим жовтим лаком після нанесення на виріб), або хімічні сполуки на зразок сульфіду олова (SnS2), які застосовуються у складі фарб, що імітують позолоту. Перша згадка про сухозлітне золото належить до періоду правління Південної та Північної династій Китаю.

Виробництво[ред.ред. код]

Золото — дуже м'який і ковкий метал і його можна розплющити в надзвичайно тонкі листи без тріщин і розривів. Сусальне золото виготовляється шляхом виливки бруска з розмірами 20 см х 5 см х 1 см з наступним його розкочування в 30-метрову тонку смугу, використовуючи м'якість золота. Далі смугу ріжуть квадратами і кожен вкладається між листами спеціального паперу в стопку, що містить від 100 до 300 квадратів сусального золота. Далі стопка аркушів з квадратами сухозлітного золота розміщується під молот і по ній наноситься близько двох тисяч ударів, поки кожен з квадратів не розплющиться в круглий корж товщиною в декілька мікронів, а потім з коржа вирізається квадрат і вкладається в книжку. Книга може містити від 10 до 300 аркушів сухозлітного золота. Технологічних операцій до отримання готового сухозлітного золота від 20 до 30, і кожна містить тонкощі і секрети, що впливають на якість сухозлітного золота. Найбільш трудомісткою і технічно складною операцією є відбиття (розплющування) ще товстих квадратів, тому що наносити удари молотом потрібно з певною силою і в певній послідовності по кожному з країв стопки і по центру, для того щоб золото розплющилося строго рівномірно і щоб кінцевий корж (збільшившись в діаметрі до 10 разів) мав рівномірну товщину без вибитих ділянок і без потовщень. Від цього безпосередньо залежить якість позолоти і її збереження.

У світі в наш час[Коли?] існує три способи відбивання золота. Перший, історичний, припускає відбиття золота вручну. Спеціально навчений молотобоєць б'є по стопці молотом, розраховуючи на спритність і окомір. При цьому способі виготовлення неможливо відбити золото рівномірно і отримати книжки однакової ваги, книжку зважують після виготовлення, для визначення у ній лігатурної ваги золота (вмісту металу в книжці). При другому способі стопка розміщується під автоматичний молот, який хоч і завдає ударів однакової сили, але стопку пересуває під молотом людина. Третій спосіб — стопку під автоматичним молотом пересуває робот згідно з програмою.

Застосування[ред.ред. код]

Декор[ред.ред. код]

Використання сусального золота єдиний практичний метод позолоти різноманітних предметів, особливо масштабних об'єктів, таких як куполи або статуї. Завдяки йому можна створювати неповторні раритетні речі. Цей метод залишається популярним і зараз, оскільки віддає в руки майстру повний контроль над процесом золочення.

Кулінарія[ред.ред. код]

Оскільки чисте золото, що використовується для виготовлення сухозлітки, біологічно інертне і (за рахунок надзвичайної м'якості) нездатне до утворення ріжучих кромок навіть при такій малій товщині, сусальне золото також досить широко застосовується для прикраси різних харчових продуктів і навіть має свій код харчової добавки — Е175. Так, в Індії поширена практика обгортання дорогих солодощів листками сухозлітного золота та срібла, а в Центральній Європі відомі алкогольні напої, в які додаються золоті пластівці — наприклад, італо-швейцарський «Гольдшлегер» (коричневий шнапс з сухозлітними пластівцями) або польсько-німецька «Гданська горілка» (трав'яна настоянка), українська горілка «Золото Полуботка». У Японії багаті екстравагантні бізнесмени демонстрували своє багатство, замовляючи в ресторанах «позолочену» каву.

Інше[ред.ред. код]

  • Сухозліткою також можуть називати мішуру, канитель
  • У переносному значенні «сухозлітка» («позлітка») — «щось показне, обманливе»[3][4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сухозлітний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Сухозлотний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Сухозлітка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. а б Позлітка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Позолотка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  6. Сухозлотиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Сухозолотиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  9. Русско-украинский словарь.
  10. Шумиха // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  11. Шумиха // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Література[ред.ред. код]